ОБРАНЦІ
Пальмо, ти соняшне колесо!
Нам літо часом дарує
Довершення в амариліс.
Рука на амоніті
Відчує холод сторіч
У формі йонійських колон.
Скрипки кружляють у крові,
Важливі тільки: акорд,
Контраст і право пропорцій.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)
Related posts:
- ОСІННЯ СИМФОНІЯ Осінні скрипки в саду оркестру симфонії То кохання моє, моє кохання – захопленість Люди озброєні мрії озброєні мови озброєні А […]...
- 22 Два чорні лебеді календарного білого моря випливають із ночі і знову кудись у ніч лебедин і лебідка лебедин і лебідка […]...
- КОЛЮЧІ ВІРШІ Вірші колючі, мов їжаки, Руки – до крові, душу – до крові… Повитягаю із них голки, Зшию деревам плаття паперові. […]...
- ЗЕЛЕНА РАДІСТЬ КОНВАЛІЙ О, знову музика – граційних білооких конвалій. Зелену радість їх я розумію, Тільки Не можу перекласти на слова, Загнати в […]...
- Свободно шея поднята Свободно шея поднята, Как молодой побег. Кто скажет имя, кто – лета, Кто край ее, кто – век? Извилина неярких […]...
- НІЧ У КАРПАТАХ Красива ніч, велика ніч, Як марево сторіч. Достиглий місяць з висоти Освітлює хребти. По каменю мій кінь ступа, Вузька моя […]...
- “Подивилась ясно, – заспівали скрипки!..” Подивилась ясно, – заспівали скрипки! – Обняла востаннє, – у моїй душі. – Ліс мовчав у смутку, в чорному акорді. […]...
- Дівчина знає м’ясо зійшло з води дівчина знає м’ясо зійшло з води холод зайнявся за нами і вкрився бризом холод як пава кигиче устань і йди […]...
- “Тихше, вихрасті кущі…” Тихше, вихрасті кущі! Небо, гамуй солов’я! Глухо в трояндні дощі Хлипає туга моя. Хмура – мов Каспія ніч. Гойна – […]...
- “Ціла епоха – пори недовіри і страху…” Ціла епоха – пори недовіри і страху, Вибачте, друзі, за холод… Що, наче молюск, – В скойку ховалась душа (вільна, […]...
- СМЫЧОК И СТРУНЫ Какой тяжелый, темный бред! Как эти выси мутно-лунны! Касаться скрипки столько лет И не узнать при свете струны! Кому ж […]...
- 15. Над тобою і учнями Сина Над тобою і учнями Сина зависли вогненні скрипки, і музичною стала земля: за смичком – усі крони тепер. Проща хмар […]...
- ВЕСНА Як ранок прилітає ясноокий Бутити поле та левади співні, Шумлять гаї і піняться потоки, І грає ліс на флейті чародійній. […]...
- “Від листопаду вседнного…” Від листопаду вседенного, від неба надто голубого, від яблука – така студінь, що, наче кригу, власну тінь б’єш закаблуком – […]...
- “Є в мене життєрадісне звіря…” Є в мене життєрадісне звіря: воно до сонця лащиться, і радість його від сонця. Коли тепле й сите, розвіює добробут […]...
- СМЕРТЬ КОМПОЗИТОРА Гучали скрипки чорні і плескаті. У тиші кожен думав про своє. – Прохання у фіналі не плескати… – нараз оголосив […]...
- “…але ти також радість” …але ти також радість і з часом стаєш схожою на рожеву льодяну бурульку тонку у формі жінки тебе щовечора можна […]...
- “Ой майнули білі коні…” Ой майнули білі коні, тільки в’ються гриви, Тільки курява лягає на зелені ниви. Пронеслись, прогупотіли, врізалися в небо, Впала з […]...
- “Епоху, де б душею відпочить…” Епоху, де б душею відпочить, З нас кожний має право вибирати, Найдемо тут ми вибору багато Народів, царста, богів, людей, […]...
- “Крила колон…” (Візія) Крила колон Ширяться в місяці, Інструментом музичним Площа сприймає твій крок. Мозаїчні веретенами В листяному атрії. Острів на Тибрі […]...
- РОТАЦІЇ Біжать алеї звуків, саджених у гами. Мов на акорд, упав поверх на поверх. Греблі жовтих мурів, денний вулиць гамір від […]...
- СЛОВА (Із “Чотирьох квартетів”) Слова летять, музика в’ється Тільки у часі, але тільки живуче Мертвим стає. Після розмов знов Слово німує. Тільки в образах, […]...
- ЧЕРВОНИЙ АКОРД Тісніше – плече до плеча, хтось перший між нами почав. І зала грозою заграла, і спалахом нас освітив “Інтернаціоналу” пророчий […]...
- ДО ЗВЯГІЛЯ ТІЛЬКИ До Звагіля тільки, до Звягіля… Далі – чужий Новоград-Волинський, Бердичівсько-Дніпропетровсько-Донбасівскьий простір Під кованими чобітьми бронзових ідолів лисих… Ніяк не осиплеться […]...
- НАД МОГИЛОЮ БАТЬКА Один тільки раз постукали у двері здушені крики, напіввисказані слова, квіти в руках нашіптували молитви, птахи витягали скрипки з горел […]...
- “Видихну серед ночі…” Іванові Царинному Іванові Царинному Видихну серед ночі в мокрих дерев стіну: лісе, бездомний отче, маємо ніч одну. Зникло і соло […]...
- “Все таке несправжнє відштовхує…” Все таке несправжнє відштовхує (і любов, і віра, і патріотизм), як роблена “поезія”. І тільки ще біль ненадуманий, справжній, і […]...
- “Догорає вечір за рікою…” Догорає вечір за рікою, Де стояла Запорозька Січ. В небеса всевладною рукою Висіває перші зорі ніч. Сходять зорі, мерехткі, як […]...
- “Де ти, друже мій єдиний…” Де ти, друже мій єдиний? Розминулись ми в путі. За туманами ідилій жду тебе на самоті. Жду на тихім перехресті […]...
- ПЕРЕДОСІННЄ Щербиться, лункішає капіж, прояснена просвічує калина, і що не крапля – пада срібний гріш, і що не слово – з […]...
- Ребенок учится ходить Ребенок учится ходить, Ему нужна рука. Ребенок учится писать, Рука ему нужна. Бегут минуты и часы, Мы стрелки подведем. И […]...
- “Купила мені мама кожуха…” Купила мені мама кожуха, Як тільки з війська Повернувсь додому… Легенький він, Як мамина рука, А теплий – Наче мамин […]...
- СЕРЦЕ СВІТУ Здається, серце не в мені живе, А десь назовні. Чи в зорі далекій. Я чую калатання світове І світової крові […]...
- СКЛЯНКА НЕ МОЖЕ ВИПАСТИ З РУКИ Рука, забандажована м’язами і бандажами, подібними до м’язів, біла, як стіни лікарень і їхні простирала, які вона називає своїми родичами, […]...
- ГРОБНИЦЯ НАПОЛЕОНА В Будинку Інвалідів, між колон, Покоїться твій прах, Наполеон. А скільки знав ти воєн, знав походів, Під чобіт свій підм’явши […]...
- КНЯЗЬ Ще гори куряться від снігу, сім стріл неначе сім пісень, і юнака вітає день окриленим найменням: Ігор. Горять скрипки в […]...
- “На вечірньому прузі…” На вечірньому прузі По тихому й теплому дні, На вечірньому прузі Тополі стоять бронзолиці. На вечірньому прузі Останній акорд одвогнів […]...
- “До болю рідні краєвиди…” До болю рідні краєвиди, Красою випещений світ, Де задивлялася Рогніда На вересневий переліт. Кружляють птиці над могилами, Над рідним містом, […]...
- “Коли моя рука, то тиха, то лукава…” Коли моя рука, то тиха, то лукава, В промінні сну торкнеться губ твоїх І попливе по шиї і небавом З […]...
- КРОВІ Б Крові б, крові і сили відерцем Святогором понести до мас! Якби можна помножити серце, Я помножив би тисячу раз! І […]...