Довговолосий дощ
довговолосий дощ
стукає в шибу:
пусти на балькон
підлити вазони!
пустити пустуна
то він не витре
своїх черевиків
і почалапає
мокрий до нитки
по килимі на долівці
(2 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Треба зібрати стільний посуд треба зібрати стільний посуд підлити вазони відписати листа роздати все найдорожче треба бути готовою як увійде мій гість на морському […]...
- ФУНКЦІї ПОЕЗІї поезія не може бути відірвана від життя моезія має служити життю домашня господиня повинна витерти винести вимести витріпати нагодувати закупити […]...
- Йоганн Себастіян Бах Л. К. Йоганн Себастіян Бах не пощадив підметок черевиків на пішу подорож – об Арнштадт не під Любеком! – щоби […]...
- “Я не кохаюся в Вашому дворі…” Я не кохаюся в Вашому дворі, Бібліотеках, збірках дивовиж, Самоцвітних хрестах, червоних престолах, Повозах і пахощах Ваших садів. І навіть […]...
- “Знаю, мій Друже, Ви зобов’язані…” Знаю, мій Друже, ви зобов’язані Пасти далекі череди Розсіяних островів, І робите це запопадливо В домі Ваших знайомих. Напевно в […]...
- “Колимські закували зозулі…” Колимські закували зозулі, шумує потік, молода шипшина жовтавий стромить лист. Легкі хмарки на порцеляновому виснуть небі. А я на цій […]...
- БЕЗ ВИГАДКИ Перекреслить ластівка крилом день за вікнами. Ніч дощами вмиє шибки, витре вітром… Що про осінь оцю собі я у пам’яті […]...
- XLVI. “Скажи…” Скажи, що ясним джерелом ще б’є кохання з-під гори душі моєї, що це не я сиджу підпертий палицями непорушности, і […]...
- Прокинутися з повним домом щастя! Прокинутися з повним домом щастя! Відкрить вікно в туманний березняк. А мокрий вітер б’ється круг зап’ястя, як спіймане промерзле пташеня. […]...
- СУПОКІЙ Вечірня мла налляла із вікна мені в кімнату сутінки холодні: все стало сірим – стіни, стіл, вазони і звук струни, […]...
- Пробудження Світає, Але я нічого не бачу. Я ще не зовсім прокинувся, А навколо безладдя. Щось треба зібрати, Щось треба зв’язати, […]...
- “Якби мені черевики…” Якби мені черевики, То пішла б я на музики, Горенько моє! Черевиків немає, А музика грає, грає, Жалю завдає! Ой […]...
- ПРИСВЯТА Я туго ріс. Тож не дивуйте їм, Тим недосвідченим, невправним звукам,- Таким беззахисним, таким безруким Я був тоді на торзі […]...
- НА РОКОВИНИ ТАРАСА ГРИГОРОВИЧА ШЕВЧЕНКА Тобі, уславлений співець, Тобі сплітаєм сей вінок Із перших квітів весняних, Своїх бажань, своїх думок. Твоє імення не забуть, В […]...
- “Сама хай висохне сльоза…” Сама хай висохне сльоза. Нехай її ніхто не витре. Не дми мені в обличчя, вітре! Сама хай висохне сльоза. Або […]...
- ТРУДНІША ГРА Відношень дивних я знавець тонкий – монаших шпетних змов у срібних горах і слів, що ти проговорила вчора, кладучи на […]...
- ЯК КАЗКА кожного ранку коли мряка скапувала в траву мокрими самоцвітами вибігала я на галявину й збирала блискучі камінці у фартушок я […]...
- ДАВНЯ ЗВИЧКА Три машини біля двору різко зупинилися. Із машин мужчини вийшли, дідові вклонилися, Привітались та й питають: – Як ви поживаєте? […]...
- Як нам жить хвилиною легкою Як нам жить хвилиною легкою, Коли такий на пам’яті тягар Речей, обставин, люду і примар Ліг і лежить нестерпною вагою? […]...
- 14. ЧОРНОБИЛЬСЬКА БОГОМАТІР Я бачила тебе в іскрах мороку: вітер ніс по обдертому полі сірі нитки волосся, і капала кров з порепаних п’ят […]...
- “Терор? Ет!” Терор? Ет! Те – у дует, Те – … Ет! Теза газет: Естет се – Не Гоген, Не Моне феномен; […]...
- БУТИ МЕТЕЛИКОМ Огорне тишею, обпеленає снігом, до нитки сивої прив’яже – хилитайсь. Допоки кокона дощу ласкавий ніготь не доторкнеться лагідно до нас. […]...
- МАРИНЧИНА ЛЯЛЬКА У Маринки лялька є: Чорне негренятко. Разом з ним вона встає І лягає спатки. Вранці каже: – Добрий день! Одягне, […]...
- “Ти так наблизилась уже до смерти…” Віталієві Абліцову Ти так наблизилась уже до смерти, Дідівська земле, що нема й надій, Чи буде пільга від скорботних мрій, […]...
- НА СПОГАД НАСТУПЛЮ, НЕМОВ НА МІНУ НА СПОГАД НАСТУПЛЮ, НЕМОВ НА МІНУ, хитнусь, і йду безбач, й себе веду… Кішки втікають на розлунний дуб. Шлях креше […]...
- ІМПРОВІЗ коли мені хочеться розводити червоні вазони в саксофонах я не поспішаю глини чорної шукати адже в цей час у майже […]...
- “Білими волічками…” Білими волічками ноги твої обів’ю, чорними волічками волосся твоє зав’ю, червоними волічками обів’ю твій стан, а зелені покладу на брови, […]...
- МОЛИТВА ЗА ДУШІ ТОПІЛЬНИЦЬ Ми – зводники дівчат, коханці перемовні, ми, що любок міняли, мов квітчасті мушлі, за тих, що нас поїли дурманом любовним, […]...
- ЛІКАРНЯ ми стаємо щоразу легшими о десятій ранку по закінченні процедур виходимо всі в однакових фланелевих піжамах в наших руках дедалі […]...
- “Пробираясь до калитки…” Пробираясь до калитки Полем вдоль межи, Дженни вымокла до нитки Вечером во ржи. Очень холодно девчонке, Бьет девчонку дрожь: Замочила […]...
- СПОГАД ПРО ЛІТО В СУРЖІ Вкопали молодої бараболі, Вкришили кропу у зелений борщ… І зустрічались радо при застоллі Із юним громом ряснолистий дощ. Бджола сиділа […]...
- ПІСЛЯ ДОЩУ Дощ одшумів, і спориші понурі Принишкли – настрахалися грози. Кущі жоржин мокрісінькі, мов кури, Обтрушуються стиха від роси. В очеретах […]...
- “Пиймо, друзі…” Січова антифемінстична Пиймо, друзі, грай, музико, Нам вже все одно. Бо правдиві в світі тільки Музика й вино. Був собі […]...
- МАТИ ЯСНОЗОРА На світанку чути голос дзвону, Плаче Русь, як жалібна вдова, Від Карпат до голубого Дону Тужать трави, квилять дерева. Приспів: […]...
- БАБИНЕ ЛІТО Літо бабине, бабине літо… Серце чує осінні путі… Хтось заплутав зажурені віти в павутиння нитки золоті. Листя слухає вітру зітхання […]...
- МУЗИКА, ЩО ПІШЛА Коли вона плелася в коси, Чом, скрипко, відвернулась пріч? Як музику пустила босу В таку непевну, звабну ніч? В таку […]...
- ДО СТАРОЇ МАТУСІ Ти куди, старенька матусю? На той горб, де стояла церковця? Її пень обгорілий ще куриться У згарді могил довкола. Порахуй […]...
- БАБИНЕ ЛІТО Упали приморозки ранні На молоду озимину… Берези в білому убранні Гудуть мелодію сумну. В ці дні, задумливо-багряні, Я свого серця […]...
- ПРЕДТЕЧІ силуети щурів – мірка знята з кравця – і пунктирних прогалин провідність: сходять очі самиці сльозами самця із табу визволяючи […]...
- ДІД ІЗ СІЧЕСЛАВА Пам’яті Д. І. Яровицького Я й досі бачу: з лану колисань Неначе виринувши, литий з криці, Іде кремезний степовий вусань, […]...