“Заплакали в небі з жалю херувими…”

Related posts:

1. “Гей, на синьому небі, на блакитному небі…” Олесю Терентійовичу Гончареві Олесю Терентійовичу Гончареві Гей, на синьому небі, на блакитному небі – Вишиванкою зоряний степ… Повернуся назавжди – […]...
2. 15. ВИСЛОВЛЕННЯ ЖАЛЮ Налий жалю в ваші серця за тих : що прикуті до ложа тугою за небесним, що спраглі правди Твоєї впали […]...
3. “У синьому небі я висіяв ліс…” * * * У синьому небі я висіяв ліс, У синьому небі, любов моя люба, Я висіяв ліс із дубів […]...
4. ЯК УПАВ ЖЕ ВІН Як упав же він на білий На останній сніг весни, – Налетіли гуси та й сіли В узголів’ї, мов сни. […]...
5. “На небі хмара – вічність і світи…” На небі хмара – вічність і світи, Коли палає захід золотий В моїй уяві – в тріасовім морі Вулькани, рифи […]...
6. ІКАРІВ ПЛАЧNOCTURNO Артистові-мадяреві Юліанові Панкевичеві На сонні ниви, на левади Місяць сріблисті ллє каскади, Сипле брильянтів срібні рої На польні рожі і […]...
7. “Дві зорі цвіло у небі…” Дві зорі цвіло у небі. Дві зорі – на дві дороги. Що одна зоря – для неї. Що друга зоря […]...
8. “В небі місяць зіходить смутний” В небі місяць зіходить смутний, Поміж хмарами вид свій ховає, Його промінь червоний, сумний Поза хмарами світить-палає. Мов пожежа на […]...
9. “Що ластівка у небі написала…” Що ластівка у небі написала крилом – достоту пушкінським пером? Що розчерком крила намалювала на хмарі, що біліє над селом? […]...
10. “В небі сонце падає, згорає…” В небі сонце падає, згорає, блискавиця тьму над морем крає… Береги землі за виднокраєм, і до них ще треба доплисти…...
11. ЗИМА Кравці лисицям хутра шиють, вітри на бурю грізно трублять. О боже, стережи в завію і людські, і звірячі кубла. У […]...
12. “Коли визорять в небі тривожні сузір’я…” Коли визорять в небі тривожні сузір’я Тихий відблиск далеких незгасних імен, І прогляну тоді між імен і між зір я […]...
13. КВІТЕНЬ у небі без сльози чистий голос бузинової сопілки знов проминувши жінку й воду дитина з заплющеними очима веде за руку […]...
14. ВЕРБА. Пісня Дездемони Ой вербице зеленая, Вербонько моя! Під вербою зеленою Дівочка сиділа, І бідную головоньку Долі похилила. Ой вербице зеленая, Вербонько моя! […]...
15. ПІЗНЯ ОСІНЬ Пізня осінь блудом блудить Між кущами в’ялих рож, Квітів вже вона не збудить, Сіє сльози сірих рос. У лахміття грішне […]...
16. ДО ВІЧНОЇ НОЧІ Ох, ноче, ноче без луни і крику без місяця і без зірниць, я знов твою пустелю дику полохаю із-під ялиць. […]...
17. “Густіша обрій, сніг синіє…” Густіша обрій, сніг синіє, вільшина німо сім’я сіє, вода тече, немов не вміє, тонкий торкаючи льодок, і чистий погляд вечоріє […]...
18. “В небі над полями…” В небі над полями – Райдуга-дуга… Я люблю тебе з громами, Із весняними дощами, Із гаями, Солов’ями, Голубими вечорами, З […]...
19. “Майне у небі опівнічний птах…” Майне у небі опівнічний птах, І срібна дрож пролине по житах, І тінь ковзне по місячній долині, І моторошно стане […]...
20. БЕРЕЗНЕВА НІЧ 1861 РОКУ Як ризи печалі, чорніло холодне небо, І все, все поникло в холодній тузі, Тремтіли зірки, як сльози, на виднокрузі, Упасти […]...
21. “Збудуй у небі мармуровий храм…” А. Леготові Збудуй у небі мармуровий храм Без огорожі й металевих брам – Його так легко в захваті створити! Нехай […]...
22. “Хай на небі зовсім змарнілий…” Хай на небі зовсім змарнілий Срібний місяць хмарку шука, – Бачу тільки платок твій білий, Знаю: в муфті тепла рука. […]...
23. “Хай сніг іде холодний та лапатий…” Хай сніг іде холодний та лапатий, Засипе поле і на гай спаде, Нехай стежки закидає круг хати І білу тишу […]...
24. “На міднім небі вечір прочорнів…” На міднім небі вечір прочорнів. Малі, без голосу у ніч летіли птиці. Згори гора дивилась у черлінь, І хилитався човен […]...
25. “Пада сніг, повільно пада сніг…” Пада сніг, повільно пада сніг, Ліс застиг, немов прадавнє військо. Розмовляє мати з обеліском… Пада сніг, повільно пада сніг… Пада […]...
26. “От високо став місяць у небі…” От високо став місяць у небі, І на озері, де глибина, Десь береться за лебедем лебідь, Мов виносить їх сніжних […]...
27. ХМАРИНА В НЕБІ Хмарина в небі голубім Пливе, як мрія, одиноко, І вітру раннього потоки Несуть її крилом своїм. Куди ти мчиш, куди […]...
28. “Квітки з сльозами…” Квітки з сльозами, Сльози з квітками Не розлучаються, сестро, ніколи. Скроплюють сльози Пишнії рози, Свої розкішні величні престоли. Благоухають, Землю […]...
29. “Не чути в степу ні розмов, ані в небі вірлиного клику…” Не чути в степу ні розмов, ані в небі вірлиного клику, Німує полягла дружина на зморених сном косогорах, А сонце […]...
30. “Мав би ти в серці хоч трохи жалю…” – Мав би ти в серці хоч трохи жалю. Думаю, де він… Ночі не сплю. Вітер гуде. Злива і грім. […]...
31. “Глибокий жалю, невимовна мста…” Пам’яті спалених Доньки й Дружини Глибокий жалю, невимовна мста! Моя кровинко, одноденна доне! Куди втікати, як душа холоне, Як серця […]...
32. “Рожева пелюстка з далекого саду…” Рожева пелюстка з далекого саду, Завіяна вітром на людний перон. Назустріч тобі стрепенувся вагон, Та з місця не зрушив собі […]...
33. “І далі, далі все ми йшли…” І далі, далі все ми йшли Серед туману, серед мли, І враз повіяв буревій Весною згублених надій. Збудилось щось живе […]...
34. “Горить моє серце, його запалила…” Горить моє серце, його запалила Гарячая іскра палкого жалю. Чому ж я не плачу? Рясними сльозами Чому я страшного вогню […]...
35. СНІГ У КВІТНІ Сніг у квітні. І перший цвіт. І холодні вітри північні. Нелогічний і дивний світ, І його парадокси – вічні. Сніг […]...
36. “У синьому небі та в синьому морі…” У синьому небі та в синьому морі Посходили зорі та й стали в дорозі. Палають скорботно, освідчують болем За тими, […]...
37. ЧУЮ Чую, земле, твоє дихання, Розумію твій тихий сум, Як на тебе холодні світання Ронять пригорщами росу. Знаю – зливи, та […]...
38. КОЗАЦЬКІ МОГИЛИ Козацькі могили. Загрузлі хрести по плечі у землю просохлу. Віки надягнули на камінь простий папахи зеленого моху. Що сниться вам, […]...
39. “Наїлися шпаки снігу – співать перестали…” Наїлися шпаки снігу – співать перестали. До шпаківень, а в шпаківнях вітри ночували. Один вітер – Вітер Грудень, другий – […]...
40. “Зима побілила сади…” Зима побілила сади – У квітні їм знов квітувати. А мати пішла назавжди І вже не повернеться мати. Сувора настала […]...