“Ніч. Б’ють повагом години…”

Related posts:

1. “Пливе земля в години ранні…” Пливе земля в години ранні, За сонячну вхопившись нить… Людський мурашник на майдані Сміється, плаче, гоготить. І світ увесь – […]...
2. ОСТАННЯ НІЧ Там, де кінець, там є начало. Але про це мовчить бетон; Ось яблуко на нього впало – Сумний цвинтарний бадмінтон. […]...
3. “Б’є три години на міській вежі…” Б’є три години на міській вежі. Вказівка зачеркнула повне коло. Година вмерла. Але ти скажи: Не проклену кінцевости ніколи. Погасне […]...
4. “Хвилини, години, літа…” Хвилини, години, літа – Життя, мов свіча дорогоряє. У чім його сенс і мета, Ніхто достеменно не знає. Не знає, […]...
5. “Може, ти зі мною надто строга…” Може, ти зі мною надто строга, Та й чого б ти ніжною була? Але ти в життя моє убоге Зіркою […]...
6. “Овиддя, вітром не розмите…” Овиддя, вітром не розмите, розпасяно в теплі лежить, і золота стеблина жита благословля серпневу мить. Зійшовши з самого вершечка небес […]...
7. РИБАЛОНЬКА Хіба можна так жорстоко карати людину? Дали Марку десять років за одну рибину. За рибину – десять років не бачити […]...
8. “Не хоче друкуватися поет…” Не хоче друкуватися поет, Щоб дріжджами для когось не ставали Рядки, що тихі ночі наспівали… Що – як (Малюнкові) стило […]...
9. “Верхів’ям, лісом стежка навпростець…” Тадеушу Верхів’ям, лісом стежка навпростець До хутора дорогу перетяла. А під узгір’ям Щирк і Яловець, А за горами біла Бєльсько-Бяла. […]...
10. Це розріджене повітря не закінчиться ніколи це розріджене повітря не закінчиться ніколи ніби варвар в стійлі папи ні стояти ні втекти люмпен вирвався на волю алебарди […]...
11. ВІДУН Невідомій Сяє степ в червонім злоті, В травах тоне передзвін… Скільки з’явищ у природі, Скільки звуків і картин! Десь музика […]...
12. ЕЛЕГІЯ ПРО ОДНУ НІЧ С. Т. Ніч яка – мов птаха чорне око! Сніг зійшов. Оголена земля темряву глибоку і високу в серце вихиля… […]...
13. НЕСІТЬ МЕНЕ, ХВИЛІ Несіть мене, хвилі, у безвісти млаві, В якісь безконечні простори: На тихій пустелі, у морській синяві Загублю несплакане горе. Несіть […]...
14. В МОЛЧАНЬИ НОЧИ ТАЙНОЙ О, долго буду я, в молчаньи ночи тайной, Коварный лепет твой, улыбку, взор, взор случайный, Перстам послушную волос, волос твоих […]...
15. ПЕРЕХІД В ОСІНЬ Заходиш в дерево і чуєш, як втихають в тобі соки і судинами стікають в землю. Чуєш, як краєчками жовтіють мислі […]...
16. “Коли збираються в дорогу…” Коли збираються в дорогу З негарантованим вертанням, У Бога просять допомогу, Молитви сповнивши благанням. Коли вертаються з дороги, Долаючи Харібду […]...
17. “Здається, нічні заметілі, а снігу нема…” Здається, нічні заметілі, а снігу нема. І листя нема, геть нічого нема, і нема супокою: ті ж спогади, лиця, і […]...
18. ЗРАДА І Їду-поїду на бистрім коні Крізь попіл ночі, крізь полум’я днів, Тільки пісня бринить за сідлом, А слідом – Одинадцять […]...
19. “Ой там у полі…- на обніжку…” Ой там у полі…- на обніжку тліє блакитний жар… Нащо так рано, метелику-сніжку, нащо так рано з-за хмар? Ой та […]...
20. “1. хай переллється із…” хай переллється із дерев на землю як моє волосся зелень як густе зелене тісто у глибоку діжу вечора бо я […]...
21. СИНОВІ Давно залишив я удома те дерево, з-за котрого мені сходило сонце. Може, ти захочеш поїхати туди. З кімнатки у вікні […]...
22. “Що сталося? Чи Сонце другим боком…” Що сталося? Чи Сонце другим боком Зненацька обернулось до людей? Вони на себе ніби ненароком Сьогодні подивились іншим оком,- Пробилось […]...
23. ВОВКИ “Чого, брате, так збілів? Що з тобою сталось?” – Ах, за мною через став Аж сто вовків гналось! “Бог з […]...
24. ДО ІГОРЯ Тобі же, полюбовниче Боянів, Що синього хотів-єс випить Дону, Тобі ж коліно своє не приклоню? Заграли в срібло-злато вельми рано!.. […]...
25. “Вечірнє сонце, дякую за день…” Вечірнє сонце, дякую за день! Вечірнє сонце, дякую за втому. За тих лісів просвітлений Едем і за волошку в житі […]...
26. ГОЛОС МОРЯ Мов гамір труб і бубнів, псалма дзвонів, Мов водоспад, що вниз невпинно рве, Мов тисяч львиць, що кожна з них […]...
27. “Зелетошатні далечі Юкону…” Зелетошатні далечі Юкону, Блакитнополі череси небес Мечі відлунюють гучанням дзвону, Що на щиті довершує Арес. Це він забрів сюди, між […]...
28. СЛОНЯЧИЙ РАЦІОН Походжає зоопарком Сторож Филимон Там, де рядом розмістились Беремот і слон. Над слоном висить табличка, Що розповіда, Скільки він продуктів […]...
29. СПІВ ВІДЛЕТНИХ ЖУРАВЛІВ Як осінні вітри дунуть І на небо хмари сунуть, Попід хмари сумно лине Ключ відлетних журавлів. Хто з них верне, […]...
30. НОВІ ЛЕГЕНДИ Мольфари й упирі Вішали легінів на ялицях До звуків гармошки. На фірах везли Юнаків і дівчат у вишиванках, З руками […]...
31. “Заблудился я в небе – что делать?..” Заблудился я в небе – что делать? Тот, кому оно близко,- ответь! Легче было вам, Дантовых девять Атлетических дисков, звенеть. […]...
32. ОДИНАДЦЯТИЛІТНІЙ ЗАКОХАНИЙ Клякса плакса чого плачеш Моя мила поїхала далеко і вже ніколи її не побачу А скільки тобі років Одинадцять Фе […]...
33. КНИГИ В КРАСНОМ ПЕРЕПЛЕТЕ Из рая детского житья Вы мне привет прощальный шлете, Неизменившие друзья В потертом, красном пререплете. Чуть легкий выучен урок, Бегу […]...
34. СОЛНЦЕ Солнце, старый дурак, для чего ты глядишь в занавески И счастливым любовникам обрезаешь короткую ночь? Ты буди школяров, рассылай подмастерьям […]...
35. “До хвилі хвиля, наче скибка чорна…” До хвилі хвиля, наче скибка чорна ріллі… Так ніч переорала річку, загнавши скраю неба склянку-місяць, немов леміш в глибоку борозну… […]...
36. ВОЇНСЬКИЙ РОМАНС Блажен, хто серденьком тихеньким щиро любить. Блаженший той, хто світ розсудком возлюбив, – Хто в серці почуття героївські голубить І […]...
37. МОЛИТВИ Буддистський монах меле молитви на млинку, чернець нанизує їх на чотки, сіяч їх сипле в землю. Різниця вся – в […]...
38. ПЕРЕД АБСУРДОМ Поманити ласим шматочком, Що життям називається нашим, Як перед затяжним стрибком: Прямо всесвіту в пащу. Чи скінчити в захопленні так, […]...
39. Ошибка Это было в провинции, в страшной глуши. Я имел для души Дантистку с телом белее известки и мела, А для […]...
40. СПРОТИВ Чи то струни, чи не струни, чи то, може, вістря шпаг? Вік минув зеленорунний, що садами ніжно пах. Навіть скрипки […]...