ЛУК
Напевно справжнім був героєм,
Хто перший змайстрував цю зброю,
Щоб відступив у нетрі гір
Від людських жител хижий звір.
Та згинуло первісне братство,
І ось поклав якийсь атлет
Стрілу, отруєну багатством,
На войовничий арбалет.
І поціляв у людські груди…
Ненавидять убивство люди!
Того ж ім’я, хто перший в світі
Переробив на арфу лук,
За світлість мислі, мудрість рук
Хай сяє в шані і привіті…
(2 votes, average: 4,00 out of 5)
Related posts:
- ДІАГНОЗ ОФЕЛІЇ обліт завершених птахів на полі батька або духа червона сонця потерюха згортається в несупокій на горло саду покарай на тінь […]...
- “Як ліс, як щогли сміливих флотилій…” Як ліс, як щогли сміливих флотилій, Знялися руки в темряві глухій. Чи ж сила є, щоб цій безмежній силі Сказати: […]...
- 4 Все на світі з пластика скоро буде, Навіть у собаки в садку халабуда, Навіть в азіатськім храмі Будда, Навіть серце […]...
- “Деревам щось, напевно, сниться…” Деревам щось, напевно, сниться, Бо серед ночі уві сні Шумить нервово їхнє листя І трепет будить у мені. Напевно, бачать […]...
- МОЛИТВА ДО ЗІР Не срібло миршаве, не хміль, не лавр сумнівний і двозначний, не дотепів грайливих сіль, не успіх в грі на риск […]...
- “Я так не вмію сумувати…” Я так не вмію сумувати, Плекати біль в душі своїй, Щоб стрічним не подарувати Усмішки з-під припухлих вій. Вони живуть, […]...
- ДІЛО Я так вагався перший крок ступити. Води – по пояс, мулу – аж по шию У річці тій, що зможу […]...
- “Ліс на хвилину примовк…” Пам’яті Василя Плюща Ліс на хвилину примовк, Ані шелесне завмерши. Падає жовтий листок – Перший. Де ще там той листопад! […]...
- “Чарівні жінки на землі, як богині…” Чарівні жінки на землі, як богині, Художнику, пензля чекають, різця, Красу незнайомки відбий на картині Увічни те диво природи-творця, Як […]...
- ДРУЖИНІ Знайди мене у завтрашньому світі хоча б на мить. Дні, наче журавлі, летять… Вже осінь в голім верховітті снує свої […]...
- ВСЕСВІТНЯ ПІСНЯ Стікає кров’ю пісня світова. Співайте, люди! Пісня ще жива… Допоки ще не пізно – рятуйте пісню! Хай пісня глушить ядерні […]...
- “Коли втомлюся я життям щоденним…” Коли втомлюся я життям щоденним, Щоденним лихом, що навколо бачу, Тоді я думку шлю в світи далекі, Блукає погляд мій […]...
- Є люди – мов отруйнi змiї Є люди – мов отруйнi змiї. У їхнiх жилах жовч, не кров. Лиш дай їм волю, знову й знов Перекусати […]...
- ЧИТАЧУ ЛАСКАВИЙ, ПИЛЬНО ЗВАЖ СІ СПРАВИ Пробач, що просто я взявся писати, Перо в звичайне чорнило вмочати; Якби наваживсь у мозок вмочити, Надлюдські мав би писання […]...
- ТРИВОГА ПІД ЗОРЯМИ Звідкіль – я не знаю – береться У надрах земної кори І сік запашний для берези, І камінь важкий для […]...
- У ЛЕГІНЯ У легіня ворон коник. Коникові гриву чешуть, А самому молодому Товариші трунву тешуть. Утесали, змалювали, Барвінками устелили, Забираним коверчиком Домовину […]...
- ПІСНЯ Скажіть мені, добрі люди, В кого я вдалася,- Ще на світі не нажилась, А в журбу здалася? Чи вийду я […]...
- “Я – з розірваним серцем…” Я – з розірваним серцем… Із розірваним серцем На долі, На болі людські – Ті шматки українські: Чи то партії, […]...
- “Отак, як зроду, потаємно, з тилу…” Отак, як зроду, потаємно, з тилу, усіх міщан ощирені лаї ненавидять в мені мою скажену силу, ненавиджу в слабкості свої. […]...
- МОЛОДИЙ ГРІМ Перший грім! Він ударив гарячим, несподіваним жаром. Гей, та де ж ваша сила юнача, вогнекрилі Ікари? А розправте-но зігнуті плечі […]...
- МОЛИТВА О, як то тихо вечором на ярі! Де сонце було, там кроваві смуги, І ніби склали світ на чорні мари, […]...
- ГОЛОВЕШКА Кажуть, люди жили табунами, Спали покотом в млі печер, Цілувались при зорях ночами На крутих узбережжях озер. Говорили, що знали […]...
- МОТИВ ФРОСТА Є така звичка в людей: Радість у них чи горе – Можуть цілісінький день Сидіти й дивитися в море. У […]...
- КОЛИ УМЕР КРИВАВИЙ ТОРКВЕМАДА Коли умер кривавий Торквемада, Пішли по всій Іспанії ченці, Зодягнені в лахміття, як старці, Підступні пастухи людського стада. О, як […]...
- Andante “Люди – глина співуча…” Отак одчайдушно ходять за мною слова. Кому ж я співатиму, кому я озвуся? Кому розповім ці […]...
- “Коли помер кривавий Торквемада…” Коли помер кривавий Торквемада, Пішли по всій Іспанії ченці, Зодягнені в лахміття, як старці, Підступні пастухи людського стада. О, як […]...
- ДОКИ? Минає час, минають люди; Ми всі ждемо того, що буде, І кажем всі: давно вже час, Щоб воля та прийшла […]...
- “Чекала з армії два літа…” Чекала з армії два літа, Прийшов – не глянув, обминув. Притихла, знічена й розбита, Але недовгим смуток був. Утерла сльози:”Ет! […]...
- МЕЛОДІЯ Заболю, затужу, заридаю… в собі, закурличу, А про очі людські засміюсь, надломивши печаль. Помолюсь крадькома на твоє праслов’янське обличчя, І […]...
- НОВИЙ ХЛІБ Пахучий пил невпинно осіда, Фарбує все у матові півтони, І голоси людські – як відгомони Того, про що розказує вода. […]...
- ЗВИЧАЙ Суворий, віками освячений звичай: Найближчий з родини, тамуючи відчай І сльози утерши на скорбнім обличчі, “Простіть йому, люди” повторює тричі. […]...
- МАРНОТРАТНИЙ ГІМН І зір розтратниця – зла ніч і день сліпучий розтратно твореним і нищеним багатством… Чергою явищ неповторних в світу кручі […]...
- В ЧОРНОМУ ЛІСІ В Чорному лісі музейна тиша Спогади чорним гіллям колише, В лісі Чорному – чорні тіні І кров запечена на корінні. […]...
- “Не так тії вороги…” Не так тії вороги, Як добрії люди – І окрадуть жалкуючи, Плачучи осудять, І попросять тебе в хату. І будуть […]...
- “О, як весело глядіти…” О, як весело глядіти, Як сміються всі на світі, А я з горя поманеньку Наллю чарочку повненьку, Вип’ю добре, посмакую […]...
- НАШІ “СТАРІ” “Лиш пес старий, – так кажуть люди, – А чоловік все молодий”. Се, може, й правда у людей; А в […]...
- “Тільки двічі живемо…” Тільки двічі живемо. Раз – у світі білім-білім. Тож сумуємо і квилим, Як до іншого йдемо. А тоді ще в […]...
- НА РОКОВИНИ Вiрш присвячено Т. Г. Шевченку Не вiн один її любив, вiддавна Україну поети славили в пiснях, немов “красу-дiвчину”. Вiд неї […]...
- ОСВІДЧЕННЯ Я тут родився восени: Морозом бралася стерня – І падолист у теплі сни Мене вгорнув, немов зерня. А навесні пішов […]...
- “Про що мені шумлять ліси…” Про що мені шумлять ліси, Про що видзвонюють діброви? Погідну днину принеси, Мій світе ясний, чорнобровий. Затихни й вітром оновись […]...