ГРАМОТА СЛІПИХ

Хай рядки ці не образять тих,
Хто не з доброї своєї волі,
Підкорившись нещасливій долі,
Мусить знати грамоту сліпих.
Бо рукою можна ще зуміть
Знать чарівну зливу гам і терцій.
Тільки як Сюсюрину блакить
Перелить навпомацки у серце?
Можна взяти в руки алебастр,
Виліпити з ньогго дивні перла.
Але як побачить смуток айстр,
Що, весни не дочекавшись, вмерли?
А можливо, справа і не в тім,
Хто і як твої читає вірші,
А можливо навіть, що сліпим
Їх структура атомна видніша?
Бо хіба ж ото не дивл з див,
Коли хтось буденно, просто, звично
Відчуває щирість почуттів
І опуклість образів – фізично!
Тут уже не допоможу звук
Рим жзвінких і ритмових екзотик:
Серця підкупить не зможе слух
Віршами, холодними на дотик.
Скільки є поезійок таких,
Що як слиз на прибережній гальці…
Та, напевне, в грамоті сліпих
Жодна з них не обпікала пальців.

(4 votes, average: 2,00 out of 5)

“З нічого світ творився, із нічого…” З нічого світ творився, із нічого В душі моїй народиться рядок. А потім випурхне – і замість нього Лишається на […]...

КУРЯЧА ГРАМОТА На мій погляд, це хороші завели порядки, Що на курячих яєчках ставляться печатки: Якого числа Курочка знесла. Ось купила бабусенька […]...

КАТ кажуть що кат працює тепер без фрака і навіть без маски (хіба що в парижі але тут без) він одягнутий […]...

“Поміняємо на весну…” Поміняємо на весну Шапку на картузика… Лиш галузочка воскресла, А він каже: “Му-зи-ка!” Можна луснути зі сміху! Ви бачили дивака? […]...

БАРВІНКОВА ЩИРІСТЬ Перше ліричне інтермеццо Кохай мене звичайно й просто, так, як кохають всі дівчата. Коли проходиш білим мостом, зоря в твоє […]...

НАПУЧУВАННЯ СІЛЬСЬКОГО ВЧИТЕЛЯ Хай це, можливо, і не найсуттєвіше, але ти, дитино, покликана захищати своїми долоньками крихітну свічечку букви “ї”, а також, витягнувшись […]...

“Ти не прийшла, бо трапляється дощ…” Ти не прийшла, бо трапляється дощ. Ти завагалася, бо надходить осінь. Ти запізнилась, бо річки течуть. Ти не злякалась, бо […]...

“Струмки починають море…” Струмки починають море. З жджерел виникають озерця. Початок завжди прозорий І непомітний, як серце Здорової людини. Чи знає мала краплина, […]...

“Как холодно в Эшери и как строго…” Как холодно в Эшери и как строго. На пир дождя не звал нас небосвод. Нет никого. Лишь бодрствует дорога влекомых […]...

НА СМЕРТЬ ЛЕСІ УКРАЇНКИ Світла зірка та й за гору скрилась, Пишалась гарна квітка та й пожовкла, Співала пташка та й навіки змовкла. І […]...

ГРОТЕСК Здається десь… Для кожної людини… У певному контексті… Є зразок вікна… Яке чарує, мов гротески… На келиху червоного вина… Вікно […]...

НА ТЕЛЕСТУДІЇ Дмитрові Павличку Ти говорив про невмирущість хліба – І в пам’яті розвиднилось село. Зневажливі юпітерові німби, Світилося бліде твоє чоло. […]...

СЛАВА Не знали наляку, були собою І гордо йшли у тюрми й табори, І повернулись, як звитяжці з бою, З мечами, […]...

МИСТЕЦТВО ЄДНАЄ Вони зустрілись випадково, Сусідні просто випали місця. Він від халтури мучивсь винятково, З трудом сеанс досидів до кінця. Його сусідка […]...

Уривки слів, народжених із пам’яті (Із Йожефа Серваца) * живу живеш і ми ще в силі жити ото живімо поки в силі жити все буде […]...

ЛИСТОПАД Мідь тоншає, шерхльована вітрами, широкий звук летить над головами, що ледве й чуть, як цвяхи золоті пришпилюють розковзані путі – […]...

ДО ДОЩУ А дощ як затявся – все лить і лить, Хоча б десь проклюнувся неба клапоть: Чи доля так власна йому […]...

“Мою смереку хто послав на муки?” Мою смереку хто послав на муки? Сніг на неї обтрусив – ховав свій слід. І пада сніг з її колючих […]...

“Я ж не винен, що Анжела…” Я ж не винен, що Анжела то сіпне мене, то йорзне, то нагрузне: Лі – то злякає: Ко – Анжеліко, […]...

ДО ПАПУГ Ви, що слова у юрбу метаєте, Ніби старі п’ятаки, Чому ви лише повторяєте? Де ваші власні думки? Де ви їх […]...

“Площею прогулювалося кільканадцять…” Площею прогулювалося кільканадцять пам’ятників невідомому солдату. Вони жваво про щось говорили, курили і все поглядали на перехожих – все чекали, […]...

“Суди мене судом своїм суворим…” Суди мене судом своїм суворим, Сучаснику! – Нащадки безсторонні Простять мені і помилки й вагання, І пізній сум, і радість […]...

РУКИ Можна махати руками так, щоб каміння гриміло. Можна – за пазуху камінь – і посміхатись несміло. Можна збагнути, нарешті, руки […]...

НІЧНІ ДЗВОНИ ВОЛОДИМИРСЬКОГО 1 А дух поблизу ще витає, душа поміж людьми блукає: вже дому іншого шука. Вона безсмертна – кожен знає, бо […]...

НЕМА ДУРНИХ! Купивши пляшку коньяку в крамниці “Бакалія”, Звернувся чемно покупець до продавця Мусія: – Скажіть, чому це ви мені так просто […]...

ТЫ НЕ СОМНЕВАЙСЯ Кружит ветер звездную порошу, В переулки загоняя тьму. Ты не сомневайся: я хороший. Быть плохим мне просто ни к чему! […]...

ВТОМЛЕНИЙ ВЕЧІР Огортає землю втома. Тиха-тиха. Аж пухка. І не знає той, хто вдома, Що свобода – нелегка. Знає той, хто без […]...

МИТЬ Втечу в країну землетрусів, Породичаюся з вогнем, Залишивши несправжніх друзів, Рядки несправджених поем. В непризвичаєні потреби, В незаспокоєні краї Втечу […]...

ТРИ ДАРИ (З І. Киріота, ХІ ст.) Праведний, відданий муж ревно пильнує три д ари: Щирість у серці своїм, лагоду в зорі очей, Стрим у погідних речах. […]...

“Мов краплі ті, хвилина по хвилині…” Мов краплі ті, хвилина по хвилині Спливає час в посудину доби… Не обіцяй добро зробить людині, А просто – якщо […]...

М ВІРШ наші тіла збагатилися споминами, доробком дотиків і почуттів, терпцем холодної трави на шкірі під оком місяця і деревієм зір, і […]...

НЕЗБАГНЕННА ЛЮБОВ ДО МЕЛЬНИКУВАННЯ Я додому поїду, В ШтенЕвім млині, де стіни можна їсти, ніби хліб, наймуся мельником і стану заробляти цеберчик кукурудзи день […]...

ОЧІ І Спочатку – небо. Безмежне, як чекання. Потім у небі крапка. Потім тире. Потім нулі ілюмінаторів. І врешті – очі […]...

ЗАПРОШЕННЯ – В мене завтра новосілля. Приходь, як до брата. Будівельна, 48, квартира сто п’ята. Я дзвінка ще не поставив, так […]...

АНАТЕМА Усіх, хто гендлював Твоєю цнотою, Святотатців із шулічим пазуром, Упирів з кровожерним горлом, Сліпих до твоїх стигмів, Глухих до пісні […]...

“Хваливсь один пристаркуватий тип…” Хваливсь один пристаркуватий тип, Що він зберіг здоров’я – душу й тіло, Що обдурити вміє навіть грип… І як то […]...

“Хата. Сад. Наші рідні. Ясний листопад…” Хата. Сад. Наші рідні. Ясний листопад, В листі жовтому душі, як горлиці чисті, Зупинитись… Хоч в сні, в тім нападанім […]...

ФРАНКО. 1916 це небо ніби гиргалиця з рук розлазиться в потріскані судини а ми його збирали і садили на полі брані свій […]...

“Без назви, але без гіркоти…” Що вдієш, просто часу не було своєчасно життя прожити. Спочатку довелося почекати, поки війна стане спомином. Потім – зробити свій […]...

ОСТАННІЙ ЗВУК МОЄЇ ЛІРИ Останній звук моєї ліри Не буде криком безпорадним, Не буде стогоном зневіри, А гімном радісно-принадним Того співця, що лине в […]...

Related posts: