ВІВІСЕКЦІЇ

Розіп’яті на цинкових столах,
у голготських долинах лябораторій,
вони віддають своє життя,
щоб спасти не душі, лиш тіла людей.

Тому, що не дано їм дару мови,
вони тільки підносять до неба свої очі, забризкані кров’ю,
хочучи сказати Богові, звертаючися на ви :
“Простіть їм, хоч вони знають, що роблять, пане”.

А опісля їхні маленькі душі (вони існують), ще брудні від крови,
як замурзані сільські діти, товпляться біля небесної брами,
щоб дати прохід процесіям великих людських душ,
що, в пишних строях, сунуть під голлівудські співи янголів.

(2 votes, average: 3,50 out of 5)

РАННЄ ЛІТО Tвоє літо починається рано, з’являється, як гук, що несеться з усіх боків, підкоряє собі тендітність зелені, розбиває скло святинь акваріїв, […]...

РИБИ холоднокровні істоти доживають у нашій ванні останні дні їх продовгуваті гнучкі тіла закінчуються прозорими хвостами їх очі дивляться як будуть […]...

ЧЕРНИЦІ Здригнеться гай гіллям напругим, Повіє запахом суниць… Концтабір там, де в тридцять другім Вбивали молодих черниць. Де підіймали їх на […]...

“Люблю я всіх людей,- крізь них не раз Господь…” Люблю я всіх людей,- крізь них не раз Господь Показує свою найвищу ласку І зрозуміння світу робить нам ясніш. Люблю […]...

РАЙ І ПЕКЛО І рай і пекло є тут на Землі, Існують рядом з нами по-сусідстві, Заховані в уяві нашій, як в імлі, […]...

“Під дулами конвойних автоматів…” Під дулами конвойних автоматів жили, вмирали, навіть з домовин вставали. Як страждальців божий син підніме? Як судитиме розп’ятий їх, що […]...

“Ви хочете знати все…” Ви хочете знати все, Що мені миле й немиле: Не милі мені інквізитори Не милі іконоклясти. Любі грецькі маленькі базиліки, […]...

КАТЕРИНА БІЛОКУР: ПІЖМУРКИ КВІТІВ Квітка ховається за квітку, грається з глядачем у піжмурки, не з’являється доти, поки її не назвеш: “Ти, квітко блакитна, що […]...

СКЛЯНКА НЕ МОЖЕ ВИПАСТИ З РУКИ Рука, забандажована м’язами і бандажами, подібними до м’язів, біла, як стіни лікарень і їхні простирала, які вона називає своїми родичами, […]...

Притча безліч дивних дерев сновигає містом безцільно гілля рук із двома листочками долонь заховавши до кишень кожне має в собі гніздо […]...

БАРДИ ПРИСТРАСТИ Барди пристрасти й окрас На землі живуть між нас. Чи ж провадять лет легкий Їхні в небі двійники? Так, захмарну […]...

АПОСТОЛИ Спинився. І мить, може мить постояв на межі. Вони не здригнулись, коли зупинився, ні після. Вони просто поруч ішли, галілейські […]...

ЦАВЕТ ТАНЕМІ Сільві Капутікян Згоріли їхні селища, пропали їхні мули. Бредуть, бредуть вигнанці в дорогу неблизьку. Щоб мову свою рідну їх діти […]...

В ГОДИНУ СУМЕРКУ Заснуло все, лишень часами Озветься плач трембіти з лугу, І чорний сумерк йде полями, Веде за руку скорбну тугу. Ідуть […]...

НЕ ДЛЯ ДІТЕЙ – Краще померти стоячи, Ніж на колінах жити! – Сказав учитель історії Дітям. Слухайте, діти, вчителя, Слухайте маму й тата, […]...

ПАСТОРАЛЬ ХХ СТОРІЧЧЯ Як їх зносили з поля! Набрякли від крові рядна. Троє їх, пастушків. Павло, Сашко і Степан. Розбирали гранату. І ніяка […]...

З’ЯСУВАННЯ ІЗ БІЛИМ КАМЕНЕМ “Я тим, кого любив найбільше в світі, приносив тільки сум’яття і біль”?..- в якому запопадливім повіті, хто сотворив цей вбогий […]...

ГОЛОД 47-го РОКУ На широкім тапчані було місця мало – Мама хрестом лежала… Жебрак – із сусіднього села сивий дід Хомко – На […]...

І. РАЙСЬКА ЯБЛУНЯ Позлітались на дерево Рожеві метелики, За ніч бруньки поз’їдали, А на ранок самі аж світились… Позлітались на дерево Маленькі пташата, […]...

ФОТО З ЛЕТОВИЩА ВЕСНОЮ З кожною весною вигини дівчат вабливіють, та їхні усміхи до мене вкриті плівкою поблажливости. Їхні талії стрункіші цього року і […]...

“Огорну тебе теплим плащем…” Огорну тебе теплим плащем На осіннім холодному вітрі. Губи зрошені тихим плачем – Поцілунку солоного вістря – Я устами зашерхлими […]...

БІЛЯ МГАРСЬКОГО МОНАСТИРЯ На цій горі, на пагорбі печалі, Де все болить – від квітки до хреста, – Ідуть дощі вдовиними плачами… На […]...

ЗИМА В хатах які скидалися На крижані печери При світлі каганця Безупинно трудилися Пряхи вишивальниці різьбярі Іконописці сільські ювеліри. Час – […]...

EMBATTLEND DARDEN Марті Грегем Вони були одинокі в городі. Внизу, назовні від зеленої межі, де сколихнувся в темряві місяць, розливши біле світло […]...

КОБЗАР сльоза породжує шаблю по той бік ганьби ледачої крови де сліпа криниця обмиває лице народу щоби темрява напилася з бандури […]...

У РЕСТОРАНІ Тішить очі тихий цвіт герані. На естраді грають шейки, твісти… За столом в районнім ресторані Трапезують хлопці-трактористи. По якійсь нараді […]...

ФЕНОМЕН ЛЮДИНИ Як тільки душу виповнить мою Космічний подих в зоряні години – Перед обличчям Всесвіту стою, Дивуючись феномену людини. Де, як […]...

“Коли ідуть дощі в моїм селі…” Коли ідуть дощі в моїм селі Ростуть тополі, і жита, і діти, Й, на хвильку одірвавшись од землі, Не знають […]...

БЛОХА Смотри – блоха, ах, как мала! Сначала кровь мою пила, А после кровь твою пила! Она мила, и ты мила. […]...

Я ЗНАВ ПОЕТІВ Я знав поетів, що колись без міри Були відважні в пошуках своїх. Тяжка трагедія сліпої віри Спустошила і скам’янила їх. […]...

ПРИТЧА ПРО НЕНАВИСТЬ Посварились друзі за межу колись, І ненавистю їхні серця запеклись. Один одному смерті швидкої хотів, Так жили вони довго, заковані […]...

ЗАХІД У нетрях європейських міст Я завжди відчував утому; Дім біля дому, дім біля дому… А не повіриш там нікому, Ніхто […]...

КОНФЛІКТ Я так боюсь себе, Коли в душі Вогонь займається, Коли полум’я крови Лише мозок, Коли холодний розум Не гасить вогню, […]...

ТЕАТР ДІОНІСА Тихо побрязкують соняшні драхми, Переливається мушля театру Бджолами, вересом. Товпляться в хмарах п’яні бакхантки, Пісня зігріта, піт, тамбурини, Час винограду, […]...

ПІСНЯ МАНДРІВНОГО СПУДЕЯ Агов, мої маленькі чортенята! З-під свити я вас випущу на світ – туди, де кров з любов’ю черленяться, де пристрастей […]...

“Зима побілила сади…” Зима побілила сади – У квітні їм знов квітувати. А мати пішла назавжди І вже не повернеться мати. Сувора настала […]...

“Вислизаєш, з обіймів сновидних смерти…” Вислизаєш, з обіймів сновидних смерти. Власне прізвище містом несеш на конверті. З підземель виповзають знайомі щурі, тягнуть віяло нецікавих історій […]...

16. У ТАТРАХ Це було в словаків, там, де Татри сині На шляху від Нітри і до Глаговця. Хлібороби в селах, щирі і […]...

“Діти не вміють сміятись…” Діти не вміють сміятись заздрісно, Крізь сльози сміятися і від злості. Діти завжди сміються радісно. І їм заздрять дорослі. Повно […]...

6. ЗАМІСТЬ ЕПІЛОГА ДО ПОЕМИ (БРАТУ ТАРАСОВІ НА ТОЙ СВІТ) У пахарській хаті Україна мати Обох нас родила; У чистому полі На одному лоні Обох нас пестила; Однакові пісні Обом […]...

Related posts: