ПОКЛОНІННЯ ІДЕАЛЬНІЙ ЖІНЦІ II
Твій рот
кривиться
від соку
троянд,
які
ти пожерла,
і який
капає
з одного
з його кутків,
пелюстки
прилипли
до нього,
як пір’я
до рота кота,
що саме з’їв
пташку,
стіни
в кімнаті
порозсувалися
й не стулюються
через красу
твого білого
обличчя,
твої очі
мають колір
далекого обрію,
який видно
крізь дві петлі
на шибениці.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- ПОКЛОНІННЯ ІДЕАЛЬНІЙ ЖІНЦІ III Я мусітиму розсунути стільки квітів, важких, як стегна і жіночі груди, щоб тебе знайти, ти стоятимеш обвішана гірляндами свого тіла, […]...
- ПОКЛОНІННЯ ІДЕАЛЬНІЙ ЖІНЦІ IV (чи буде вона ще колись доброю?) Вона вішає слухавку і накопичує стоси велетенських телефонів між нами, немов творить провалля, вона […]...
- НІЧНА ВТЕЧА Жінка, що божеволіє, годуючи публічні телефони, з роззявленими ротами, в якої очі міняться, як газ, і на голові б’ють крила […]...
- ІРЖА ЧАСУ Горланить радіола через стіни, Коханку з перепою б’є сусід. А я гортаю фото з України – Від тих, кого не […]...
- МОЇ ФЕРМОПІЛИ Після Гурбів (найбільші бої повстанців з енкаведистами) Я із загоном у кількасот віршів вламувався крізь неприступні стіни сірого будинку на […]...
- “Найдовша з усіх доріг…” Найдовша з усіх доріг – Дорога твого приходу. Найбільша з усіх таємниць Таємниця твого обличчя. Ми прощаємося на день, Ніби […]...
- СПОГАД ПРО СУМГАЇТ Колір неба нагадує колір вогню. Покотилося сонце в піщані бархани. І на зміну ясному і гожому дню Вечір стелить над […]...
- “14. бо…” бо тілá в любові протикаються щілинами крізь стіни небуття і задихаючись вдихають час який спиняється на мить і рухається по […]...
- МАТЕРІ За сполохами, за громами, За вибухами, за димами, За дорогами, за роками, За сторіками, стоморями Голосу твого не почути, Образу […]...
- НА СМЕРТЬ МОЄЇ МАТЕРІ О. Т. Цей дарунок смертельности, який ти дала мені, я зберігаю досі, після стількох років, і любуюся ним тільки потайки, […]...
- “О кучері ясні і очі Беатріче…” О кучері ясні і очі Беатріче, ви знову в тьмі моїй, неясні і смутні. І знову, як тоді, покірнеє обличчя […]...
- ПОЕТ За Бодлером Каже дівчина поетові : “Твої очі є два сині телевізійні екрани, що показують два різні види на битву […]...
- РОСІЯ Країно, що страждаєш на комплекс материнства і обмотуєш інші нації колючим дротом своєї любови, хіба не знайдеться серед твоїх синів […]...
- ЧОРНЕ МОРЕ І Для мене ти – як материнські груди, Мов батьків клич, немов херсонський край. Твої раптові, голубі споруди, Мне вергаючи […]...
- ЖІНЦІ Коли вільна ти, Скажи: – Що таке брехня? Я знаю Про що ти так мрієш завзято Спустивши на оченька вії, […]...
- ЛАМАЄМО СТАРУ ХАТУ І крокви, й сохи поточила шашіль, У землю вгрузли стіни по віконниці… Ти вибачай нам, добра хато наша, В тобі […]...
- МАЛИНОВИЙ ПЛАТОК Я знов один. Покірно одгоріли далі. Й дарунок твій – малиновий платок круг шиї ліг. І в золотій печалі не […]...
- ПОЧЕРК Мамо!.. Одержав твого листа. Сиві рядки твої гнула втома. Я довго сидів і мовчки гортав пережиті літа, що зосталися вдома. […]...
- ПТАХ НЕ СИДИТЬ НА ГІЛЦІ Не прилетів птах до гілки, видно на ній тільки місце для його ніг, довкруги неї порожнечу, подібну до саду, купи […]...
- КАЗКА Колись давно вона була одна у матері і батька. Звалася царівна. ти прийшла до мене кладкою весни, теплі стопи вигрівали […]...
- ДАЛЕКІ ЗАКЛИКИ. Фрагменти І Прозора мла довкола, В задумі дерева… Над морем захолола Хмаринка льодова. З замисленого парку, Далеко від людей, Живлюсь на […]...
- ДО РІДНОГО НАРОДУ (подаючи йому український переклад Шекспірівських творів) Народе без пуття, без честі і поваги, Без правди у завітах предків диких, Ти, що постав з безумної одваги Гірких […]...
- РЕЦЕПТИ ПРОТИ САМОТНОСТІ Марії 1 Твоя відсутність всмоктує мене, росте, – і я тоді втрачаю напрямок і зміст себе. 2 Коли думаю про […]...
- ДОЯРКИ МИКОЛИ КРИСТОПЧУКА Коли хто казав, що робота на полі, в хліві Негідною стане душі у прекрасному тілі? Звідкіль та бридливість в сумління […]...
- 13. ЯК Я ПОВОДЖУСЯ, КОЛИ ПРИЇЖДЖАЮ? Я підношу телефонні слухавки, шукаючи за ними, я надіюся знайти хоч паперові сліди по них, надворі хідники набиті прізвищами, що […]...
- КИЇВ НАВЕСНІ ВВЕЧЕРІ Хоч як звели тебе гермокопіди І несмак архітекторів-нездар, І всюди прослід залишив пожар,- Ти все стоїш, веселий, ясновидий І недаремно […]...
- ЛИЦЕДІЙ Загадка для нас – таємниче життя лицедія. Ховає завіса мінливу подобу лиця. Несе лицедій крізь думки і примарні надії обличчя […]...
- “Ніч горбами й долинами…” Ніч горбами й долинами прикрила квіти і траву і срібні коси розплела на спині. Срібніють у сні горби і долини […]...
- У ВАГОНІ Ти сидиш навпроти, кучерява, І з-під вій на мене – блись та блись. У твоєму погляді лукавім Хитрість і захоплення […]...
- Промовляння самотній …і хоча все золото світу не варте твого мізинця і тільки для тебе жовто горять сьогодні сади губи твої холодні […]...
- “Острівець моєї радості дитячої…” Острівець моєї радості дитячої вже тебе ніколи не побачу я ти відбитий у свічаді зорянім на землі давно вже переораний […]...
- УКРАЇНІ Ти звеш мене, й на голос милий твій З гарячою любов’ю я полину; Поки живуть думки в душі моїй, Про […]...
- КВІТИ НА ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ 1. Завтра день твого народження, і колір цих двадцяти чотирьох червоних троянд, які я післав тобі, описує, як без міри […]...
- XLIII. “Де ти?” Де ти? У лябіринті твого тіла тебе шукаю. Немов луна, літають мої руки по білих коридорах твоїх членів. Знайти, як […]...
- 1 For the select few Стоїть осторонь, немов невидимий для людей, своя тінь, бачить, чоловік якийсь біжить доріжкою з ліва на […]...
- 6. ЕПІЛОГ Чотири стіни – не чотири кордони, котрі розмежовують “наше” й “моє”. Чотири стіни – не сімейні канони, не звичка, що […]...
- “Мов блискучі рукояті…” Мов блискучі рукояті Напрацьованих чепіг, Твої ноги в руки взяті, Звуть мене в безтямний гріх, Та який це гріх, кохана, […]...
- ДРУЖНІСТЬ ОБРИВАЄТЬСЯ Виходять люди залишають тіні які торкаєш та вони не мають дотику обнімаєш та вони не мають форми...
- “Через душі, мов через вокзали…” Через душі, мов через вокзали, Гуркотять состави почуттів… Може, сподіватися зухвало, Вірити і ждати – поготів. Та не вірить я […]...
- БЕРЕГ ЧЕКАННЯ Через душі, мов через вокзали, Гуркотять состави почуттів… Може, сподіватися зухвало, Вірити і ждати – поготів. Та не вірить я […]...