“Ти відійшла – допоки я збагнув…”

Related posts:

1. “Буде, допоки у мене є дні…” Буде, допоки у мене є дні, Твій силует у кухоннім вікні Чисто світитись. А день мій погасне, – З книжки […]...
2. “Яка любов мені наснилась!..” Яка любов мені наснилась! Я аж заплакав уві сні. Вона була – як вища милість, Навік дарована мені. Вона, як […]...
3. “Вже перший сніг, мов ковдрою товстою…” Вже перший сніг, мов ковдрою товстою, Усе укрив – і воду, і поля. Під цим зимовим снігом, промочена понура, Обшарпана, […]...
4. КОЛИ Б Я Коли б я, коли б я Була головиха, Тоді б я, тоді б я Та й не знала лиха. В […]...
5. ДОПОКИ Брати мої, ми житимем у сварі, Хоч буде вдосталь хліба і вина, Допоки на Тарасовім бульварі Співатиме камінний сатана. Ми […]...
6. “Ти нарешті збагнув…” Ти нарешті збагнув: ти – один. І природу прийняв як провину. Ніби жінки нома, чий ти син? І вона вже […]...
7. “Ти все збагнув лише тепер…” Ти все збагнув лише тепер, Коли з’явилися сивини: Народження, життя і смерть Найголовніші для людини. А ще буття і небуття, […]...
8. Я БАЧУ Й ВІДЧУВАЮ ВСЕ Я бачу й відчуваю все Та мало розумію, Звідкіль, куди Життя несе, Сказати не умію. Мале, наївне немовля В Природи […]...
9. “Панове, в мене маленьке прохання…” Панове, в мене маленьке прохання. Тобто це велике прохання, Маленьке ж у тому розумінні, Що неважко виконати його. Отже, в […]...
10. ВЕСНА Земля витягає тепло з сонця, як птах хробака з землі, грунт белькоче тихенько, п’ючи вчорашній дощ, мов немовля, щасливе в […]...
11. “Маленьке – не смішне…” Маленьке – не смішне, Адже мале і зерно, Що силу велетням і геніям несе. Мале тоді смішне, Коли воно мізерне, […]...
12. “Я вас кохала? У якім столітті?..” Я вас кохала? У якім столітті? При вас губила геть усі слова. У тім жаркім, у тім пістрявім літі Від […]...
13. “І те, і те: як птах ранковий…” І те, і те: як птах ранковий Раптово випурхне з трави, Як сон перерваний раптовий – Мені не йдеш ти […]...
14. ХРИСТОС Як тіло приросло до дерева хреста, і витекла з очей живиця зору, тоді дощами зашморгнулася сльота і вимила з обличчя […]...
15. XVIII. “Коли хочеш…” “Коли хочеш, я піду геть від тебе, та дозволь мені взяти з собою моє невинне, як немовля, щастя. Дозволь мені […]...
16. БАЛАДА ПРО КАРМАЛЮКА Прив’язали, примоцювали, гей, мотуззям Устима, лицаря, гей, Кармалюка До кобили дубової, до позорища Три екзекутори та й четвертий кат. Як […]...
17. ПРИТЧА ПРО ВЕЛИКУ ЛЮДИНУ І помер один чоловік І тоді, коли його тіло безсило лежало на катафальку, усі, що знали його й прийшли відправити […]...
18. ЗЕМЛЯ ТАРАСОВОЇ ХАТИ Її вручають гостю від душі привітні Кобзареві земляки… Мені промінням жита зігріва земля Тарасової хати. На сьомий поверх, де землі […]...
19. Зі збірки “СТИЛЕТ І СТИЛОС” (1925)Стилет чи стилос? – не збагнув…” Стилет чи стилос? – не збагнув. Двояко Вагаються трагічні терези. Не кинувши у глиб надійний якор, Пливу й пливу повз […]...
20. ГРЕЧКОСІЙ В соняшному промітті Мокрі онучі Обдирав із ніг. Не шарахався сич у віті, На схилі кручі Танув останній сніг. “Досить! […]...
21. “Такий чужий і раптом – неминучий…” Такий чужий і раптом – неминучий. Химери хмар задушать горизонт. Земля вдихне глибинно і жагучо на вишняках настояний озон. Мені […]...
22. “Народивсь я в гарячу годину…” Народивсь я в гарячу годину, Коли вийшли батьки на жнива, Тоді жайворон з неба прилинув Й колискову мені проспівав. Тоді […]...
23. “Я за тобою навздогінці…” Я за тобою навздогінці Усе своє життя біжу; Я впізнаю у кожній жінці Тебе – і рідну, і чужу. Я […]...
24. “Що робить сонце уночі…” Що робить сонце уночі, Коли у лісу на плечі Тоненька зіронька сидить, – Що робить сонце? Сонце спить. Що робить […]...
25. ВЧУСЬ ХОДИТИ подолати закон тяжіння було нелегко але думав що коли я нарешті стану на ноги всі вхилятимуть передо мною голови а […]...
26. “Отак і йду стежиною тією…” Отак і йду стежиною тією яку бабуся вишила мені на білім рушнику моєї долі вклоняюсь низько пам’яті її торкаюся землі […]...
27. ДОДОМУ Шкода Москви. Вже наче відійшов Від сподівань і пристрастей Арбату І паху бурштинової гербати У мареві тих марень, тих розмов. […]...
28. “У безгомінні раптом подало…” У безгомінні раптом подало Свій голосок несмілий джерело. За сотню кроків розлилась ріка – Воно ж в сухій долинці витіка. […]...
29. МОРАВІЯ Колись тут ходили брати із Солуні, І слово рум’яне, як те немовля, У крижмо зелене, в розгорнуте вруно Приймала уперше […]...
30. ГОЛУБИНИЙ МІСТ Стала в лазурі туча, туча чорнокипуча. Як корабель – загриміла, заплакала – як немовля… спочуває їй земля. Тим часом сонечко […]...
31. “Крізь спогади я знов лечу до тебе…” Крізь спогади я знов лечу до тебе, Нема в пориві тому берегів. В розлогому, розбурханому небі Лежить мій шлях під […]...
32. “Уже тоді, оповесні, коли…” Уже тоді, оповесні, коли Горища пахнуть першим сіном І гарбузи цвітуть між картоплями. Уже тоді прощання полохливе Носив я в […]...
33. ГЕОМЕТРИЧНЕ Прийшли до круга. Стали зусібіч. І голови накрили прапорами. І хтось завів нестямно довгу річ про конуси і паралелограми. А […]...
34. Відгомін У чудовому місяці травні ми приходили з тобою в маленьке кафе, і перед нами як на долоні лежало наше місто. […]...
35. МІЙ ПРИВІТ В екстазі чарівнім я голос свій знайду голос борця і з прапором своїм у люди з ним піду співати буду […]...
36. БУРУЛЬКА Тоді стану бурулькою, І ти, хлопчик-пустун, Відламуватимеш мені пальці. Я не відчую болю, Бо відболіла душа ще тоді, Коли ти […]...
37. НАРОДЖЕННЯ СЛОВА У сонці-слові плаче дитинча. У цю хвилину, чисту і велику, Те немовля заходиться од крику І світ чудується: як довго […]...
38. ЛЮБИСТОК З-під вій – блакитна тінь, ознака нестеменна, Й рожевий слід лишивсь на грудях де-не-де, А він уже ступив ногою у […]...
39. “Потіхи серце прагне…” Потіхи серце прагне; Тоді – відлучуй біль; Тоді – мала відрада Притишує журбу. Тоді – вдавайся спати, Тоді в урочий […]...
40. МИХАЙЛІВСЬКИЙ ЗОЛОТОВЕРХИЙ. ВІДРОДЖЕННЯ Зринає у новітнім хорі Ця найвеличніша з ідей: Чим вище голови в соборів, Тим вище голови в людей. Вставай, мій […]...