ПАМ’ЯТІ ГНАТА МИХАЙЛИЧЕНКА

Related posts:

1. “Матері не вмирають…” Матері не вмирають. Матері не сплять. День і ніч матері в узголів’ях стоять Над нашим сумлінням, Над мислями й долями, […]...
2. “А я жив сотні років тому…” А я жив сотні років тому Та орав волелюбне роздолля Серед нетрів і пущ предковічних І любив, так любив Ярославну […]...
3. СМЕРТЬ ГНАТА ГОРБАТЕНКА Йому снаряд одбив і руку, й ногу, Кінчився бій, і день згасав у житі. Він умирав… А як хотілось жити, […]...
4. ВПЕРЕД Ні слова про спокій! Ні слова про втому! Хай марші лунають бадьорі й гучні… Хоч ніч облягає, – та в […]...
5. ГРИМИ, ГРИМИ, МОГУТНЯ ПІСНЕ! Грими, грими, могутня пісне, Як ті громи весняних бур. Хай знає панство ненависне, Що наша армія, як мур. Ми стали […]...
6. “Заблукайом в сніги…” Заблукаймо в сніги, У навальні, у теплі, глибокі. Світ безмежний такий – І ми в ньому такі одинокі. Заблукаймо в […]...
7. ПОДОРОЖНИК Стоїть при дорозі хлопчатко в сорочці рваній: – Я – подорожник, прикладайте мене до рани. Ідуть подорожні – ніхто з […]...
8. ЗАГРАЛИ ДЗВОНИ Заграли дзвони, заграли дзвони, заграли… Із буйним вітром на перегони помчали. Несуть розраду, несуть потіху з собою І під мужицьку […]...
9. Не можемо не можемо розмотати вузликів в очах що нам їх ніч зав’язала відтак знаємо що вузловий ритуал продовжуватиметься що наповнить вщерта […]...
10. 32. ЗАХОВАЙ МЕНЕ Заховай мене в рани на Твоїх ногах, щоб плоть моя всякала тлінню в дерево хреста. Заховай мене в рани на […]...
11. НЕРВОВИЙ ПАСАЖИР Пасажир лягає спати й каже провідниці: – Збудіть мене на станції Глибокі Криниці. В мене нерви не в порядку, так […]...
12. “О Україно! Хай нас людство судить…” О Україно! Хай нас людство судить, – Тобі одній – думки і кожній рух! Твоїм щитом – гарячі наші груди, […]...
13. ПОВОРОТ Це буде так: в осінній день прозорий Перейдемо ми на свої дороги. Тяжке змагання наші душі зоре, Щоб колосились зерна […]...
14. КАННИ Канни цвітуть над морем… Канни – червоні чайки! Зором своїм червоним Палахкотять над морем, Наче вони не канни – Квіти […]...
15. ЗАЖИНОК О, світла радосте – обново, Моя ти, весноньок ясна: За звуком звук, За словом слово, За борозною борозна… Пишу на […]...
16. ЗЕРНИНА Дозріла, у валку, а чи в снопі. Над нею гнулась райдуга коромислом. Земля і люди наші нескупі Їй віддали сподіванки […]...
17. “Дні мої, мої дивні діти…” Дні мої, мої дивні діти, Віддав нас вольній волі. Ви, мов вино, мов вітер, Мов вагони в дикучім полі. Он: […]...
18. АЗІЯ Звужено очі від пилу пустель, Смажено сонцем обличчя. Лізе вперед, хоч у лоба пристрель, Всесвіт загарбати кличе. Божим бичем ти […]...
19. При заході сонця Нема за віщо дорікати долі, Літа й літа за нашими плечима. На схилі дня і віку мимоволі Душа стає, як […]...
20. “Ти ще не вмер, ти ще не вмер!” Ти ще не вмер, ти ще не вмер! Через розбурханий Дністер з Дніпра ти видибаєш, Боже! Впадуть долів боги ворожі. […]...
21. ПРИСМАК КРОВІ Був липень як липень. Літо як літо. Пташки перелітали з гілки на гілку – клювали зерна і комашок та спостерігали, […]...
22. “На озера на глибокі…” На озера на глибокі залюбки виходить лебідь, а орел ширяє в небі, а орлу подружить сокіл. Із країн південно-синіх, із […]...
23. “Тиха осіння пора…” Тиха осіння пора, Лагідна, сонячна днина. Чайка над плесом Дніпра, В небі печаль журавлина. В мирній задумі гора, Далі імлою […]...
24. ПАМІРСЬКІ КРУТОСХИЛИ Муміну Каноату Ми їхали, і повозок рипучий котився сам, вирівнюючи кручі; і скріплювана подихами вісь захоплено крутилася навкіс… А з-під […]...
25. ЧОРНИЙ ТРИПТИХ Мужчини і жікни з більмом блукання на очах приходять і шукають у моїх рядках шляхів для їхнього життя. Мужчини що […]...
26. В казематі (“Ой три шляхи широкії…”) VI Ой три шляхи широкії Докупи зійшлися. На чужину з України Брати розійшлися. Покинули стару матір. Той жінку покинув, А […]...
27. ПОБРАТИМИ Ласкавих, ласканих подруг, Здається, я забути зможу. Солдатський стан, суворий круг Тих, з ким в краї ішов ворожі, Хто рану […]...
28. “Цвіло дитинство: не казки – а рани…” Цвіло дитинство: не казки – а рани – Повстанча кров палаюча текла… І юність, що життя різнала рано Теж не […]...
29. НЕБЕСНА БАЛАДА Чом ти, жайворе, в зеніті не співаєш пісню літню? Чом зажурено літаєш, над стернищем золотавим? Чи вітри зустрів зловісні, чи […]...
30. “Чорні озера…” Чорні озера темні, бентежні. Дна непроглядні. З них не напитись, тільки дивитись… Як ті глибини, що непроглядні – щирі чи […]...
31. НА ПОЛІ БОЮ На полях сторожкого сьогодні Ми міцні і глибокі резерви. Цигарки в нас і ми не голодні, Та болюче напружені нерви. […]...
32. КРИК XX ВІКУ У небі тішились хмари, У небі сонце пливло, Під небом кривавіли чвари І лютувало зло. Земля, вагітна скорботою (Відчай їй […]...
33. СЕРЦЕ Я вся – суцільне серце. Тілом – світ. А серцеві ж потрібно битись, жінко. Я б’юсь, аж теплий лікоть у […]...
34. ПРАВЕДНИЙ ГНІВ Мене мордовано і вбито, В пекельнім спалено вогні. В Майданеку і в Моабіті Тінь залишилась на стіні. І в Освенцімі, […]...
35. ЧОРНА ТРОЯНДА Із-під чорного капелюшка, з-під якого кучерявилося чорне волосся, у його бентежливій облямівці променилися чорні глибокі очі. Грецьке щось чи іспанське, […]...
36. ПРОРОК * Голубіє земля, оповита прозорим серпанком, Хвилі кидає в берег море важке і зелене. На обличчя і груди людини лягає […]...
37. СОЛОМИНКА Якийсь вітер низький жене стебла соломи понад глибокі стежки, повні утоми. Повз ріку з кучерявим склом, повз човенці червоні, де […]...
38. “В тобі освячений, сполучений любов’ю…” В тобі освячений, сполучений любов’ю, та ще продовжений іменням, тихослов’ям… Щока в щоку – глибокі дзеркала, поміж якими сонечко пала… […]...
39. УКРАЇНА Шляхи мої неміряні, гори мої неважені, звірі мої не наджені, води мої не ношені, риба у їх не ціджена, птахи […]...
40. “тут…” тут де ми тепер долітовуємо це літо плакали колись ведмеді рудошерсті і довго нюхали прив’ялі чорнобривці перед зимою у ці […]...