“Тихше, вихрасті кущі…”

Related posts:

1. “Тихше, серце моє! Хай остання хвилинка кохання…” Тихше, серце моє! Хай остання хвилинка кохання Пролетить, прошумить непомітно! Хай останняя пісня-зітхання Згомонить і пропаде безслідно!.. Тихше, серце моє! […]...
2. “Присіла сойка на кущі…” Присіла сойка на кущі, Струсила пахощі. В саду зашемряли дощі, У серці – радощі. Я навстіж вікна розчинив – Ой, […]...
3. ТРИ МЕНТИ Тихше, тихше: ходять звірі, П’ють народну кров вампіри… Нахиляйтесь, Пригинайтесь: Може, мимо пройдуть звірі… Тихше, тихше – Хто це дише? […]...
4. ШІРАЗ Спочили тут навік Гафіз і Сааді, Але витає їх невтомний дух – Поміж троянд, пахущих звирюх, Лунає словом у красі […]...
5. “Що за туга?..” Що за туга? Що за дика туга, Що за нею суне туга друга, А ще слідьма, ніби із-під смерті, Суне […]...
6. “Таки і в Крим прорвалися дощі…” Таки і в Крим прорвалися дощі, Над морем – хмари, Хмари над Ай-Петрі… Закрито пляж. Ходжу весь день в плащі, […]...
7. НОКТЮРН О ночі, п’явки на ранах! Гектична плямо неба, Місяцю, сходиш великий Ссати море й лягати на груди Камінно. Збіднілий дім: […]...
8. ВІДУН Невідомій Сяє степ в червонім злоті, В травах тоне передзвін… Скільки з’явищ у природі, Скільки звуків і картин! Десь музика […]...
9. “Вчора лишилась за нами у мряці ліси…” Вчора лишились за нами у мряці ліси, Вчора одкрились рожева умита долина. Хлипає тихо розбита рука. – О, як пси, […]...
10. СХРЕЩЕННЯ Об хмару хмара, мов об дошку дошка, ударить глухо, й небо затріщить. З лопати хмари сиплються дощі, немов пісок дзвінкий. […]...
11. САД Біологічний вірш у двох відмінах 1 Тріпочуться слова, мов бджоли на дощі, вривається розмова, ледве розпочата, спалахують думки й ховаються […]...
12. ТЕПЛІ ДЖИНСИ У випускну і п’яну ніч Йшли ніж на ніж і січ на січ Як безголові Ще тепла билась голова Кущі […]...
13. ПАМ’ЯТЬ МАТЕРІ Ворог землю потолочив, сивиною – пил доріг. Злої ночі, злої ночі впала зірка на поріг. Впала зіронька гаряча, засмутилася трава. […]...
14. Свободно шея поднята Свободно шея поднята, Как молодой побег. Кто скажет имя, кто – лета, Кто край ее, кто – век? Извилина неярких […]...
15. “І пригадався той глибокий ліс…” І пригадався той глибокий ліс. І ти легка в халатику сатиновім, Як саранча перестрибувала… Крізь Колючі і густі кущі ожинові. […]...
16. Місяцю-князю! Місяцю-князю! Нічкою темною Тихо пливеш ти Стежков тяємною… Ніжно хлюпочеться Воздушне море, Так в нім і хочеться Змить з серця […]...
17. “Падаю з гори птахом…” Падаю з гори птахом В зелені кучері. Дощами трави пахнуть… Село, ти спиш?.. Ти змучене… А завтра – Зелена неділя. […]...
18. “Вже давно перестали морози…” Вже давно перестали морози, Прошуміли холодні дощі, Розцвілись винограднії лози, Зеленіють в садочку кущі. Стала казкою ніченька ясна, Голос горлиці […]...
19. “Ходить вітер…” Ходить вітер. Диха в шпари. Чи ж його нам зрозуміть? По шибках, По стрісі шпарить. Нишкнуть миші у пітьмі. Хтось […]...
20. “Стають повільніші бажання й рухи…” Б. Антоненку-Давидовичеві Стають повільніші бажання й рухи. Не має твердости рішучий крок. Через останній серця жолобок Тече медами насолода скрухи. […]...
21. ВАЛЬС Цвіт на каштанах помірно, покірно погас. Ах, не зів’яв, а погас, наче люстра у залі… Все проминуло, немов старовинний романс, […]...
22. КОЛЬОМБІНА ти не промовиш цілющого слова і я не промовлю ходитимемо край свята з буднем у роті ковтаючи гірку слину що […]...
23. “О мерзенне поріддя степу…” Доларникам О мерзенне поріддя степу, Тьмяний виплоде схресних рас! Не здвигнув тебе дух Мазепи, Не окрилив тебе Тарас. Владі ламаного […]...
24. ТУГА Гаю мій, гаю, гаю зелененький! Вітре мій, вітре, вітре швиденький! В густому гаю листя жовтіє; Вітер гілок не колише й […]...
25. “Дощі перейшли у сніги…” Дощі перейшли у сніги, Повітря запахло морозом. Поля і ліси навкруги – Немов під наркозом. Сніги у дощі перейдуть, І […]...
26. БАНДУРИСТ (Уривок з піснетвору “Перекинчик бісурманський”) Пісенька Присів на царинці – молодь обступила, Як цвіточку пчоли, а старшина сіла. І вийняв бандурку, і обтер полою, І […]...
27. “Яре мій! – вона сказала. Спалахнула в нього кров…” (Газель) “Яре мій!” – вона сказала. Спалахнула в нього кров: Він узнав, пишнотмовний, Яр – по-перському любов. “Кипарисе мій! Чекала я […]...
28. “Один лишився сам на сам…” Один лишився сам на сам. Нема ні кревного, ні друга. І любкою – помститись туга, і туга – подругою дням. […]...
29. “Три дружини дозволяє правовірному Аллах…” (Газель) Три дружини дозволяє правовірному Аллах, Щоб його не подолали ні журба, ні зло, ні старх. Перша – подруга дозвілля, іскроока […]...
30. ВАНДА весільне зілля – розмарин розмарин – гірке зілля цей міст між берегами буття і небуття між зрадою й самопошаною між […]...
31. В ПОЛОНИНІ Гори слонили мряки сині, Туга дрімучий ліс покрила, В глибокій сумерку годині Отара хмар по небі плила… Ген, коби ти, […]...
32. “Коли ідуть дощі в моїм селі…” Коли ідуть дощі в моїм селі Ростуть тополі, і жита, і діти, Й, на хвильку одірвавшись од землі, Не знають […]...
33. Вітер вітер навздогад гортає твоє волосся так як вогонь сторінка за сторінкою повільно пожирає книгу і мені тоді дуже хочеться тебе […]...
34. “Зайнялось неземними огнями…” Зайнялось неземними огнями, Поплило, затремтіло, заграло… Туга, туга! Без думки, без тями, Що повітря, здається, – замало! І нащо, розглядаючи […]...
35. “Державні свята й трудолюбні будні…” Державні свята й трудолюбні будні Минали спрагло у словесній рудні, Де спис пера, мов кайло шахтаря, Стрічала сяйвом не одна […]...
36. ПОГРОЗИ З Гете В діброву раз колись зайшов За милою услід. Догнав, обняв її – вона: “Я крикну” – гомонить. А […]...
37. “…І дорога додому…” …І дорога додому світиться крізь дощі прийдеш утомлений і вклонишся крайнебу є щось заховане від суті мокрі стебла не шелестять […]...
38. Ребенок учится ходить Ребенок учится ходить, Ему нужна рука. Ребенок учится писать, Рука ему нужна. Бегут минуты и часы, Мы стрелки подведем. И […]...
39. СКАРГА ЖИТТЯ Володимирові Шаянові Обшили душу лишаї, Покрили серце жовті струпи… Чиї ж то голосно, чиї Ревуть несамовиті труби? Гудуть – як […]...
40. СКІНЧИЛОСЬ ЛІТО Скінчилось літо. Шелестять дощі Холодні – без веселок та без гроз, А завтра на стави і на кущі Змертвілим птахом […]...