“Татарські люди” бродять по Канаді…”

Related posts:

1. “Щороку вмирає трава…” Щороку вмирає трава І листя з дерев облітає. І час прибирає права На все, що квітує-буяє. І наше життя – […]...
2. ДО ОРЛА Обох нас, орле стервоїдний, Знажає поле боротьби: Рвемо у других шмат послідній, Жаги нікчемної раби. Та чом не в мене […]...
3. “О люди! люди небораки!..” О люди! люди небораки! Нащо здалися вам царі? Нащо здалися вам псарі? Ви ж таки люди, не собаки! Вночі і […]...
4. “Щороку…” Щороку сивими осінніми досвітками ми із’їжджалися у Косів на торги. На другу богородицю ми сходили з полонин, а в неділю […]...
5. “За пишним святом – знову будні…” За пишним святом – знову будні, Одноманітні дні й труди. Так є, і так було завжди, І так, мабуть, довіку […]...
6. “Відлітають у дальній вирій…” Відлітають у дальній вирій Журавлині журні ключі. Довго чути в октаві щирій Прощавання сумне вночі. Розливається в темнім небі Монотонне […]...
7. ПОСТРІЛ Ти заповзеш, нечутний, ніби вуж, у золоті дзеркала установи, поправиш ружу й посміх Казанови і сам собі накажеш: кроком руш […]...
8. “І майдани, й люди – як на святі…” І майдан, й люди – як на святі! Аж вібрує готика струнка. Та в моєму серці біснуватім Не вмирає дух […]...
9. “Державні свята й трудолюбні будні…” Державні свята й трудолюбні будні Минали спрагло у словесній рудні, Де спис пера, мов кайло шахтаря, Стрічала сяйвом не одна […]...
10. “Сива стомлена сутінь снігів…” Сива стомлена сутінь снігів, Слід сорочий і лисячий слід. І під крилами хмар-снігурів Сонця зимнього жевріє глід. Сиво як… сивосниву […]...
11. ПОЕТИКА склалася першого дня сама по собі не треба було аркану для порівнянь повернувся Богом даний Сенс Свята Тотожність Слова Буття […]...
12. Врешті дочекалися і ми благої вістки З циклу “Нотатки фенолога” Врешті дочекалися і ми благої вістки: прах дорожній гілкою і квіткою запах – знову городянки, мов […]...
13. Люди люди про дитинство сонця над терасами про схрещення іржавих ножів і чарів на мушлях з віч жовтою плямистою шерстю ягуари […]...
14. “Повертаймось, люди, до коней…” Повертаймось, люди, до коней, Перепрошуймо гнідих і сивих, Бо без них і сумно і тужливо, І робота не пливе до […]...
15. “Не вірте, люди, снігу…” Не вірте, люди, снігу – Холодній чистоті: Краса його бездушна Без палу і вогню. Укрив він як хутром Всі трави […]...
16. ЗВІРІ І ЛЮДИ Жива спільнота – бестії та люди – Триває, множиться мільйони літ. Як з космосу появляться приблуди, Між ними буде Кріт […]...
17. БОГИ ТА ЛЮДИ По-різному молилися Природі: Одні над нею Бога вознесуть, А хтось – такого більше у народі – В ній розпізнає материнську […]...
18. ЧОРНІ ЛЮДИ Вони ідуть з моїх дитячих снів З бензинками, натертими до блиску, – Ті чорні люди, друзі давніх днів, Що заглядали […]...
19. “Дурні та гордії ми люди…” Дурні та гордії ми люди На всіх шляхах, по всій усюді, А хвалимось, що ось-то ми І над землею, і […]...
20. ЛЮДИ МЕЗОЛІТУ Музейні експонати. Їх скульпторові пальці За черепом створили – Така наука є. Дивлюся – і не вірю: Немов живі бувальці […]...
21. “Люди – прекрасні…” Люди – прекрасні. Земля – мов казка. Кращого сонця ніде нема. Загруз я по серце У землю в’язко. Вона мене […]...
22. ІІІ. “Люди різні між нас бувають…” Люди різні між нас бувають – Симпатичні, гарні, чудні. Дні за днями, бува, куняють, А живуть лиш у мріях та […]...
23. ЛЮДИ, МАШИНИ, БДЖОЛИ Це в Ялті було. Раннє таке тепло. Випустили бджіл на Теплого Олекси. Аж раптом вдарили сніги. Гроза гуляла, кипариси била. […]...
24. Не люди наші вороги Не люди наші вороги, Хоч люди гонять нас, і судять, І запирають до тюрми, І висмівають нас, і гудять. Бо […]...
25. СПІЛКУЙТЕСЬ, ЛЮДИ! Я ще не весь об’їздив світ! Не був у Римі, в Сан-Франціско, Не бачив нив індійських цвіт, Не був у […]...
26. “Мы с тобой бестолковые люди…” Мы с тобой бестолковые люди: Что минута, то вспышка готова! Облегченье взволнованной груди, Неразумное, резкое слово. Говори же, когда ты […]...
27. Ми, українцi, дивнi люди Ми, українцi, дивнi люди: Хоч кожен любить сам себе, Ганьбим народ свiй i паплюжим, А ми ж самi народ i […]...
28. Верьте мне, обманутые люди Верьте мне, обманутые люди, Я, как вы, ходил по всем путям. Наша жизнь есть чудо в вечном Чуде, Наша жизнь […]...
29. “Люди йдуть із вербою…” Люди йдуть із вербою – Люди святять вербу… Ми сьогодні з тобою Розриваєм табу. Заборонений плід – Як солодка верба, […]...
30. МАЛЕНЬКИЕ ЛЮДИ Цветистая афиша возвещает О том, что в летнем цирке в третий раз С большим аттракционом выступает Джаз лилипутов – “Театральный […]...
31. І люди і очі і води і зорі і там і люди і очі і води і зорі і там де звук розпашів на зеленому вовчому морі немає нікого хто […]...
32. “і люди і очі і води і зорі і там…” і люди і очі і води і зорі і там де звук розпашів на зеленому вовчому морі немає нікого хто […]...
33. НАМАРНІ ЛЮДИ я ще один із тих що обманулись і відізвавшись із копальні хромосомів піддався легкодухо на життя покинув рай імлавої копальні […]...
34. ЛЮДИ І ЗОРІ Високий день за обрій закотивсь, І спорожніли села між садами. Здається, люди в небо вознеслись І з високості світяться зірками. […]...
35. ВОЛНЫ И ЛЮДИ Волны катятся одна за другою С плеском и шумом глухим; Люди проходят ничтожной толпою Также один за другим. Волнам их […]...
36. Є люди – мов отруйнi змiї Є люди – мов отруйнi змiї. У їхнiх жилах жовч, не кров. Лиш дай їм волю, знову й знов Перекусати […]...
37. ІСКРА Вона б ще жевріти могла, Та більше жевріть не схотіла, – Ураз всю міць свою взяла, Всю ніч осяяла і […]...
38. “Вже червоніють помідори…” Вже червоніють помідори, І ходить осінь по траві. Яке там біса горе, Коли серця у нас живі? Високі айстри, небо […]...
39. “Люди пишут, а время стирает…” Люди пишут, а время стирает, Все стирает, что может стереть. Но скажи,- если слух умирает, Разве должен и звук умереть? […]...
40. “Ви не дивуйте, справді, люди добрі…” Ви не дивуйте, справді, люди добрі, Що я усе про неї не вгаваю… Про Вись мою, що в’юниться за обрій, […]...