Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Роздмухавши гнівні зорі…”

Роздмухавши гнівні зорі,
Біблійний гуде борвій.
О серце! В якому горі
Забутись душі моїй?

Світи – попелища храмів,
Народи – покутня мста.
Мій біль далину обрамив,
Як терен – чоло Христа.

І мружить вона, барвиста,
Зрадливу блакить очей,
Щоб сонце, помста Мефіста,
Пекло порохи Помпей.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 1,67 out of 5)

“Роздмухавши гнівні зорі…” - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)