Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






КАСТАЛЬСЬКЕ ДЖЕРЕЛО

З Кастальського надпивши джерела,
Стою на скелі, серцем проясніла.
Мене поймає таємнича мла –

Немов прадавні дні загомоніли,
Неначе Пітія для ворожби
Звела в екстазі свій обгорток білий.

О красне тло минулої доби!
Хай новоатомні рапсоди часу
Пильнують путь космічної плавби,

Серед ракет шукаючи окрасу,
А я люблю Кастальське джерело,
Молюсь до схилів і лісів Парнасу,

Щоб довгий вік воно текло й текло,
Скрашало будні клекотом надхнення,
Поїло чарами дельфійське тло.

Такий закон: приймаючи будення,
Як невідкличний новочасся гніт,
Ми власним душам прагнем воскресення –
Плекати в думах предковічний міт!

Дельфи, 19 листопада 1968 р.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

КАСТАЛЬСЬКЕ ДЖЕРЕЛО - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)
 »