Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






КАМ’ЯНА БАБА

Поміж будяччя, на старій могилі,
Вона сидить з обвислими грудьми,
Де чорні ворони наперейми
Плетуть узір на синім небосхилі.

Поля зелені їй чужі й немилі,
Бо так сутулиться навкіс плічми
І, наче скит, від подиву німий,
Згортає руки на сухім сужиллі.

Нехай шмагають голову дощі
І розмивають плечі в буйнім шумі, –
Прудкі вітри просушують мерщій,

Немов жадають, щоб вона, в задумі
По тих, що прагнули потали бід,
Мовчала й тупо рвалася на схід.

1943

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 2,00 out of 5)

КАМ’ЯНА БАБА - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)