І знову сам воюю проти себе – Два чорти скарапудились в мені. Один волає: “Зупинись! Не треба!” Штовхає інший: “Не […]

Параграфи присіли біля столу, Примітки причаїлись по кутках, Очима гострими підсудну прокололи Цитати із багнетами в руках. І циркуляр дивився […]

Люди – прекрасні. Земля – мов казка. Кращого сонця ніде нема. Загруз я по серце У землю в’язко. Вона мене […]

Все в тобі з’єдналося, злилося – Як і поміститися в одній! – Шепіт зачарований колосся, Поклик із катами на двобій. […]

Втопили в землю порожні очі, На тім’ях – сивіє рілля. Мозок не родить. Піт неохоче Випаровується з-під бриля. Позичте їм […]

Просвітлись! Та ще хочем других просвітити. Т. Шевченко Порода наша мудра від природи, ми знаєм все, бо осягнули все, і […]

Маленьке – не смішне, Адже мале і зерно, Що силу велетням і геніям несе. Мале тоді смішне, Коли воно мізерне, […]

Що кому на роду написано, то й конем не обскачеш того. Одному доля дарує лисину, другому шляпу з широкими крисами, […]

Пройшла гроза – і знову літня проза: Парує степ, і оживає ліс, І горобці, неначе з-за куліс, Упали табуном на […]

Кажуть, люди жили табунами, Спали покотом в млі печер, Цілувались при зорях ночами На крутих узбережжях озер. Говорили, що знали […]

Довго будуть сумніви долати І морочить голову мені, Хоч і знаю – назавжди пішла ти, Назавжди розтала вдалині. Щастя знов […]

Заграє смерть іржавою трубою, Та я, забувши, що минає строк, На край світів блукати за тобою Піду у жовтій куряві […]

По Шляху Чумацькому у росах Буде вічність мчати коні, Я ж губамі у розкішних косах Позбираю зоряні вогні. Де світи […]

На свято зелене з густих заплав Прийшов чоловік і надію посіяв: – Мене, люди добрі, Пан-Бог послав, Щоб я вам […]

Не жартуй наді мною, будь ласка, І, говорячи, не мовчи. Нащо правді словесна маска? Ти мовчанням мені кричи. І без […]