ПРО СЕБЕ

Related posts:

1. “Музеї мовчать, увібравши у себе минуле…” Музеї мовчать, увібравши у себе минуле. Картини мовчать, та мовчанням говорять багато. Із столичного гамору, із столичного ритму і гулу […]...
2. Спитаймо себе – хто є ми? Спитаймо себе – хто є ми? Чому без держави вiками? Прокляття якої вини Так довго тяжiло над нами? Молiмось за […]...
3. Я Він дивився на мене тупо Очицями, повними блекоти: – Дарма ти себе уявляєш пупом, На світі безліч таких, як ти. […]...
4. ШЛЯХ ДО СЕБЕ Немає шляху отакого крутого Ні в темному морі, ні в хмарному небі, Як та безконечна терниста дорога, По котрій я […]...
5. “Заросли шляхи тернами…” Заросли шляхи тернами На тую країну, Мабуть, я її навіки, Навіки покинув. Мабуть, мені не вернутись Ніколи додому? Мабуть, мені […]...
6. СЕРЦЕ В БЛУКАННІ + Сю осінь я заблуджусь у муках Серед жовклого листя заблуджусь у коханні Я заблуджусь в коханні Заблуджусь в коханні […]...
7. ПОЕЗІЙКА ПРО СЕБЕ Чому я веселий коли знаходжу слово Закоханий в павзи я люблю павз дивну мову Я захвату лірик поет буйних павз […]...
8. ПОЕЗІЙКА РОЗЧАРУВАННЯ Я розчаровуюсь у своєму смичку. І потім – мені бракує трілер. Я опізнивсь і конаю в своєму кутку, Я конаю […]...
9. “Пильніше й глибше вдуматися в себе…” Пильніше й глибше вдуматися в себе… Ти звівся й стверд у лютій боротьбі, З кісток і тріщин викладений склепе, Маленький […]...
10. ДОЛИНА З розводами полумисок кленовий з блакиттю неба на самому дні пливе в степу, немов посеред моря… Як ніч вогні запалить […]...
11. 1N Жінка що віддається не часто І таїть у собі стриманості красу – Ніби собі самому – каже – що своє […]...
12. “Вітрила білі і рожеві…” Вітрила білі і рожеві Під небом ніжно-голубим. І тануть хмари перкалеві На горизонті, наче дим. На берег хвилі напливають, Легкі […]...
13. “Боюсь не самоти, а суєти…” Боюсь не самоти, а суєти. Стояв і вік стоятиму на тому: Аби зійти до верховин мети – Знайди опору у […]...
14. ЛЮЛІ-ЛЮЛІ Ходжу-блуджу по городу Великому, великому Одкрив би я своє серце, Та нікому, так нікому. Цвіте воно, як Божий рай, Потай […]...
15. “Я ніжністю своєю…” Я ніжністю своєю Переборю твій гнів, Бо вже давно душею До тебе прикипів. Та чи знайду я двері У вир […]...
16. “Із окопних часів, із важких лихоліть…” Із окопних часів, із важких лихоліть, Не зумівши миритись на хлібі легкому, Я дерусь по драбині, що в грудях стоїть, […]...
17. “Мій день народження – це ти…” Мій день народження – це ти. Повите муками у тебе є минуле. В огні буденної людської суєти У мене є […]...
18. Пробудження Світає, Але я нічого не бачу. Я ще не зовсім прокинувся, А навколо безладдя. Щось треба зібрати, Щось треба зв’язати, […]...
19. ПОГЛЯД НА СЕБЕ ЗЗОВНІ прийнявши в себе очі й невиразну форму уст ти хочеш їх ти хочеш білих рук що розтягаютъ ніжність по […]...
20. “Це я для себе, ти пробач…” Це я для себе, ти пробач, – Така буває мить, Коли невидимий сурмач Тривогу просурмить. І вже формується состав, А […]...
21. К САМОМУ СЕБЕ Ты унываешь о днях, невозвратно протекших, Горестной мыслью, тоской безнадежной их призывая – Будь настоящее твой утешительный гений! Веря ему, […]...
22. “Я серджусь на себе, повірте…” Я серджусь на себе, повірте! Давніше бажала Твердих, чоловічих долонь З мозолями від списа, Не витончених, без прикрас, Бідою порепаних. […]...
23. ОДА ДО ЛІЖКА АБО КОЛИСКОВА ДЛЯ СЕБЕ Ліжко моє – моя поетична майстерня Ліжко моє – мій найщиріший друг Ліжко чиєсь – do you sleep English? Ліжко […]...
24. “Чому себе я так неволю…” Чому себе я так неволю, чому за все, що не таїв, я маю тільки згусток болю – уста зневірені твої? […]...
25. СОВЕТ САМОМУ СЕБЕ Тебе, знать, невтерпеж, Когда, в минорном тоне Заладивши, поешь О собственной персоне. Уж будет о себе Да о своем несчастье! […]...
26. “Я тікаю від себе, від муки і втоми…” Я тікаю від себе, від муки і втоми, Від крикливих окатих міст. Я самотній бреду в білу папороть снів, Я […]...
27. “Ти хочеш, мій Друже, для себе трагічної маски…” Ти хочеш, мій Друже, для себе трагічної маски – (Тіяра личить тобі і листя плюща, я знаю), Але не досить […]...
28. “І знову сам воюю проти себе…” І знову сам воюю проти себе – Два чорти скарапудились в мені. Один волає: “Зупинись! Не треба!” Штовхає інший: “Не […]...
29. “Я себе серед неба не бачу…” Я себе серед неба не бачу, І в безмежжі немає мене. Мою долю – сумну і незрячу – Птах удачі, […]...
30. “Шляхи до пізнання себе важкі” Шляхи до пізнання себе важкі – Відважмо в міру і заслуг, і слави… В житті ми інколи далеко не такі, […]...
31. Я памятник себе воздвиг нерукотворный Я памятник себе воздвиг нерукотворный, К нему не заростет народная тропа, Вознесся выше он главою непокорной Александрийского столпа. Нет, весь […]...
32. СЕБЕ, ЛЮБИМОМУ, ПОСВЯЩАЕТ ЭТИ СТРОКИ АВТОР Четыре. Тяжелые, как удар. “Кесарево кесарю – богу богово”. А такому, как я, ткнуться куда? Где мне уготовано логово? Если […]...
33. “Все сущности вместив в себе природы…” Все сущности вместив в себе природы, Я был ее устами и умом; Я в ней читал все символы, все буквы, […]...
34. Я себе посеред ікони на дерево проміняв я себе посеред ікони на дерево проміняв і ніч прилипає до горла холодним вологим лезом вони справді кожної ночі підбирають […]...
35. Я памятник воздвиг себе иной Я памятник воздвиг себе иной! К постыдному столетию – спиной. К любви своей потерянной – лицом. И грудь – велосипедным […]...
36. “Любити більше матір, ніж себе…” Любити більше матір, ніж себе, Любити більше землю, ніж державу, Та більше стелі – небо голубе, Та більше слави – […]...
37. ДО ГОРДОЇ РОСЛИНИ, ЦЕБТО ДО СЕБЕ САМОГО Широкоплечі пні. Черва і червень. З погаслих зір срібляве порохно обсипує дубове листя. Дно підземних рік. Тремтять рослинні первні. Хмарин […]...
38. “Палю себе на тихому вогні…” Палю себе на тихому вогні Буденщини, якій немає краю, І в метушні людській не помічаю, Як проминають і роки, і […]...
39. “В ресторані себе почуваю погано…” В ресторані себе почуваю погано – Чи до тиші я звик, чи від моди відстав. Чи тому, що колись був […]...
40. “ми до дерева глузду себе присилили аббасе…” ми до дерева глузду себе присилили аббасе сіль текла бородою але не до рота текла ми ридали навскач ми покірно […]...