КРАЄВИД

Related posts:

1. ОБЕЗЖЕНЩЕННА ПУСТЕЛЯ Дивлюсь на гори із вікна На простір дикий ції пустки І пригадалася вона Забилось серце хутко-хутко Згадались тіні теплий присмерк […]...
2. АНАЛОГІЯ Туман над морем зіллявся з хвилею Зіллявся з хмарою що угорі І в плесках-стогонах млою застиглою Алегрить в скелю – […]...
3. ВІТЕР Вітер обскрібує спини гір. Вітер забиває віддих. Вітер нас, зблідлих, Оскелює – хижий звір. Вітер осклянив будинки. Вітер серце проймив. […]...
4. КРАЄВИД 1933 р вас кинули удвох під шар землі вона тепер лежить на тобі і усміхається без уст розмокла глина затікає вам в […]...
5. ВИГНАНЕЦЬ В свято – день, розірваний надвоє. День з маленькою павзкою. Ранок, що молодість нашу нагадує, Вечір, що видається казкою. Це […]...
6. ГЕНІАЛЬНА ПОЕЗІЙКА + Я сьогодні чергував удень І проминув лілові хмари Що після грому І замість того щоб привітать прекрасне В той […]...
7. ДАЛЕКИЙ ГУДОК Як плакала чайка під сонця промінням Як гралось проміння на смілім крилі І тоне повітря у просторі синім Заплутуєсь вітер […]...
8. З циклу “ОСІННЯ РАНА” (1915-1916)ПАСТЕЛЬ Блакитні бухти береги І смілість падаючих скель – Як простяглася навкруги Ця моря синього пастель. Хтось плями легко розкладав Рукою […]...
9. ЛЕЛЕКИ Мені дуже подобається У білій залі слухати Шопена. G-moll баладний настрій в мене І серце з серцем сміється грається А […]...
10. ЗАСНУЛІСТЬ Я дивлюся на зелені спини На півтіні півсвітла міжгір На похмурість і димність далекого міста Над бухтою Застиглі військові пароплави […]...
11. ПІСНЯ ЗАРІЗАНОГО КАПІТАНА Відвага пригод нас у море жене, відвага пригод нас турбує, пече вогнем… Крізь ніч і туман іде наш флагман, крізь […]...
12. ОСІНЬ МІЖ ГІР Пустіє між гір І щовечірньо осінь ходить над бухтою Зорі холонуть. Звідки звідки ти вітре холодний? Звідки твій шепіт шепіт […]...
13. ОСІННІЙ ВІЛЬШАНСЬКИЙ КРАЄВИД Зійшло, непам’яттю розмилось вчорашнє, літнє, нетривке, і пахолодь заповістилась, і покотилось упівсили на води, на гілля гінке, збезважене таке, легке. […]...
14. Нічний краєвид у місті (сонет) Найнезбагненніше – зі звичним – поряд. Не сонце – з вежі – півень – щогодини, А смокви фіялкового страждання, Які […]...
15. ТУМАН ВИПЛИВАВ Містерія Обізвалися струни легеньким гомоном Осміхнулися струни потухлими болями. Ще тріпався звук, але був уже хорий і стомлений Нерви тремтіли […]...
16. РЕЙД Бухта в тумані, не видно хмар і сопок. Вриваєсь тільки гамір, стогне рейд. Світ таке безмір’я, а я – я […]...
17. ВІКНО В САД Осінній вітер… Птиця прокричить і змовкне. І туман обляже птицю. А я стою у білому плащі під чорним деревом, на […]...
18. “І станом гнучим, і красою…” І станом гнучим, і красою Пренепорочно-молодою Старії очі веселю. Дивлюся іноді, дивлюсь, І чудно, мов перед святою, Перед тобою помолюсь. […]...
19. ВАГОНОВОД Я з Вами розстанусь і буду десь в Чікаго Чи Мельбурні І там капризна доля може зв’ести нас. Я буду […]...
20. ПО БУХТІ СКРІЗЬ Катер дає третій гудок – Блискучий, витворний катер. Місячної ночі ми кидаємо Владивосток І рушаєм в бік, де темніє кратер. […]...
21. СМІХ На вулиці – я чую крізь вікно – сміється жінка штучним сміхом. Мабуть їй сумно, але жінка хоче, щоб їй […]...
22. ДЕРЕВОРИТ Зачинене вікно. Дереворит Із контурами сірого пейзажу. І шахівниця вимощених плит. І гнізда ватри, схожої на сажу. І чорна туга… […]...
23. ЛЕБЕДИНІЙ ЗГРАЇ Ви в ірій линете від сірого туману, Від сірих днів, від суму і нудьги На срібло чистеє спокійного лиману, На […]...
24. СНІГ У ВЕЛИКОМУ МІСТІ Ляга обметицею на асфальт первинок, Уже бульвар поволі сполотнів І береста обчімханого віник Змітає білу інсуляцію з дротів. Гойдаються перед […]...
25. СОН Вона живе і досі невже і я живу Я бачив її коси фіалки рву. Десь у рові зеленім і її […]...
26. НІЧ НА ХОРТИЦІ Мережу срібну сипле Дніпрельстан В приборкане Славутне кипіння. Опівночі клубочиться туман, На Хортиці встають мені видіння… За частоколом збились курені. […]...
27. “І засміялась провесінь: – Пора…” І засміялась провесінь: – Пора! – за Чорним шляхом, за Великим Лугом – дивлюсь: мій прадід, і пра-пра, пра-пра – […]...
28. ПОЕЗІЯ Крізь туман загуслий Таки долетів! Бусел ку мій, бусле, Чи пив ти, чи їв? Обступили тучі Та й зо всіх […]...
29. ПРИВІТАННЯ + ПРИВІТАННЯ Назустріч багряному сонцю що встає в Димотумані з-за похмурої сопки Я шлю свій рожевий привіт. І сонцю і […]...
30. “Породила мене мати…” Породила мене мати У високих у палатах, Шовком повила. У золоті, в оксамиті, Мов та квіточка укрита, Росла я, росла. […]...
31. ОКЕАН Я не знаю – є Що ще більш таємне Як це співуче слово – Океан. Скільки людей-героїв В твої простори […]...
32. МОНА ЛІЗА на тлі спокійного пейзажу я тлію – пізна ватра дозрілим поглядом і ледь усмішкою я тлію як осінній ліс пожаром […]...
33. ЗИМОВЕ ШКЛО Так сумно, так без краю сумно. Усе скінчилось. (Чи й було?) Дивлюсь недвижно і бездумно Крізь зимове морозне шкло. В […]...
34. “Туман, туман… Як бинт до гнійних ран…” Туман, туман… Як бинт до гнійних ран. Чи сонце вигляне хоча б у травні?.. Коли на вишки падає туман, Ми […]...
35. ГОРА ЖОВТИХ ЛІЛІЙ ГОРА ЖОВТИХ ЛІЛІЙ Скажи – ти не забула гору Жовтих Лілій І до болю зелену полонину? Коли перебули найпоетичнішу з […]...
36. ВІРШ ПРО ВІРШІ + Чоло в долоні похили, чоло в долоні похили. В вазах строф цвітуть слова пахучі, мов квіти, Крізь шибу туги […]...
37. РУХ БЛАГАЛЬНИЙ Украдь Мої думи Розріж Міць ниток Щоб зшиток Не брать. 13. V. 1917. Владивосток...
38. НІЧ Ніч. Ніч. Ніч. Стукотить у скронях. Порожньо в долонях. В серці – ще сумніш. В очах Жах. Ніч. Ніч. Ніч. […]...
39. “Крила ночі світ закрили…” Крила ночі світ закрили І закутали в туман… І собою оловили Ліс, село і довгий лан. Ніби в морі потонуло […]...
40. РОМАНТИЧНИЙ НОКТЮРН III Лежить важка голова ночі на білій подушці місяця, і зорі рухаються, як нафосфоризовані стрілки, на круглім цифербляті неба. У темних […]...