“Я розгубив категоричність…”
Я розгубив категоричність,
Я поміркованість несу:
Приймаю місяця ліричність –
Відбитих променів ясу.
Хай не своє, нехай відбите,
Жовтаве, а не голубе…
Та глянь, яке він платить мито
За право бачити тебе!
Крізь листя кидає червонці,
І не прості, а золоті.
Таких ти не побачиш в сонці,
Бо вдень вони уже не ті.
Він душі миром сповиває,
Ріднить у трепеті ночей.
І “лапки гусячі” сховає
Навколо дорогих очей.
Впадуть умовності останні,
Відчують руки плоть земну,
І у великому єднанні
Дві тіні зіллються в одну.
І хоч нічого тут нового
Не бачить місяць поміж трав,
Та сам він створений для того,
На чому завжди світ стояв.
1969.
(3 votes, average: 3,00 out of 5)Related posts:
- “Я вівці чорні й білі розгубив…” Михайлові Дмитріву Михайлові Дмитріву Я вівці чорні й білі розгубив у пізньому тумані. Угорі вони іще озвалися. Побіг – нема. […]...
- ДОН ХОЗЕ Такі, як перше, профіль цей І руки, і дитячі плечі, Та з чорних, дорогих очей – Байдужість, глум і порожнеча. […]...
- Городской романс Над крышей гудят провода телефона… Довольно, бессмысленный шум! Сегодня опять не пришла моя донна, Другой не завел я – ворона, […]...
- СРІБНА ГРАНЬ Відімріє, спливе, відлетить, відісниться, Пізнім соцнем хлюпне на осінню траву… І самотня на плесі холодному птиця Прокричить – потривожить стихію […]...
- “Зелена плоть садів, осяяних плодами…” Зелена плоть садів, осяяних плодами. Зелена плоть трави по берегах річок. Блакитна плоть небес, що світяться над нами. Рожева плоть […]...
- СВІТЛА І ТІНІ Світла і тіні, світла і тіні, Барви веселки на небі сині, Проміння Сонця на небосхилі, Намотані на ліній мотовилі… Світла […]...
- “Я тягнусь до тебе в ночі й дні останні…” Я тягнусь до тебе в ночі й дні останні, Шепочу до тебе в синю дальню даль. Це журба в коханні, […]...
- ІСПИТ + Тільки що почали ми землю любить, взяли Заступа в руки, холоші закачали… – – ради бога, манжети надіньте, що-небудь […]...
- МІСЯЧНА НІЧ Ці сині тіні на снігу, Ці неяскраві тіні Таку породжують жагу, Немов при сотворінні. Здається, тиша загримить На світу половину […]...
- ПОЛЕМІСТ ІВАН ВИШЕНСЬКИЙ – О горкое твое панство! О окаянная твоя роскош! О бедное твое весиле! Іван Вишенський Яко наг, яко благ перед […]...
- “Не раз, як сонце лягне за горою…” Не раз, як сонце лягне за горою Й на плесо моря впадуть фіолети, Іду до твого тихого покою, Як хорий […]...
- НЕ ОЗИВАЙТЕ На отчі креси темна сила суне, А наша совість спить собі, німа. …Не озивайте ім’я Бога всує, Коли в душі […]...
- ЧЕРЕМОШ У великому місті, Серед степів, Як на серце насунеться сум, Я чую твій рокіт, Твій вільний спів, Я чую твій […]...
- ЛЮЛІ-ЛЮЛІ Ходжу-блуджу по городу Великому, великому Одкрив би я своє серце, Та нікому, так нікому. Цвіте воно, як Божий рай, Потай […]...
- СУТІНКИ Як залягають сутінки в кімнаті, Я не лякаюся нічого й не боюся, В кирею самоти я щільно огорнуся, Гляджу на […]...
- БАЖАННЯ + Мені багнесь заплющити очі Щоб тихо і мовчки страждати Не мислить не бачить не чути Тільки страждати страждати Тільки […]...
- АЙСТРИ Які зів’ялі: червоні айстри – останні квіти палких пожеж. В блакитній залі туманний настрій. – Ми хочем жити! – Куди […]...
- РЯДКИ НА ДЕСЯТОМУ РОЦІ НЕЗАЛЕЖНОСТІ Мої вірші – як батоги, Понад головами хохляцькими, Бо то наріст – не вороги – З пнів (московського, або ляцького), […]...
- “Я думала, Друже, сидіти спокійно в театрі…” Я думала, Друже, сидіти спокійно в театрі І розглядати, як інші грають кохання та гнів. Ти мене кличеш на сцену. […]...
- СОН (Диптих) 1. Шепотіння. Хтось губами спіймав пломінь свічки, Проковтнув. Шепотіння. Обіймаються тіні. Чорні руки сплітають; До моєї оселі зірки запливають. […]...
- “На маленькій планеті у великому лузі…” На маленькій планеті у великому лузі Сходить вечір на синьє, на сизе й сумне. На шовковому вальсі, на блакитному лузі […]...
- “Повний місяць за вікнами хати…” Повний місяць за вікнами хати, Прокидаюсь – і лячно мені. Темні тіні на білій стіні, Придивляюсь: сестра моя й мати! […]...
- “ЛИБОНЬ УСЕ ЖИТТЯ НА ПЕРЕХРЕСТЯХ…” Либонь усе життя на перехрестях, У пам’яті – стежки, шляхи, путі, А серце вперто знов таки береться Лихою звабою – […]...
- “Голос, наче пожухлий листок…” Голос, наче пожухлий листок, кружеляючи, впав на лужок, а за ним, а за ним в дві руки навперейми біжать дітваки. […]...
- СТАЮТЬ У ПРИГОДІ Загадка Коли твір якийсь готую, різні речення пишу, щось, буває, я цитую, мову вводячи чужу. Але, любий мій читачу, як […]...
- “Дивлюся на руки свої…” Дивлюся на руки свої І питаюс-питаюся: – Ну що вам і як вам, Півділа зробили чи все? А може, я, […]...
- ВІСІМ ОЧЕЙ Вісім очей, я маю вісім очей – одні очі, щоб бачити мою шкіру, що жде повороту твоєї із пасовиськ туману, […]...
- КАТУНЬ У ВЕРЕСНІ Раніше, ніж впадуть сніги, Підводна скеля полисіла. Катунь вернулась в береги, І каламуть на дно осіла. Руда у липні, нині […]...
- КОХАНОМУ ТАКИЙ ти ніжний Як відбитки Пташих ніг на снігу Такий сумний Як сосна вгорі на зарві З печальними кісьми Такий […]...
- ВИХОВАННЯ Подолай себе, грішнику, Правили вихователі, Шмагаючи йому спину канчуками I бідолашний не витримав добре натужився і посунувся з себе поминаючи […]...
- “Глухе падіння яблук, мовби крок…” Глухе падіння яблук, мовби крок Годин нічних, коли з німого глибу, Як сім’я всесвіту, струмки зірок Спадають на земну родючу […]...
- РАДІСНО їй торкатись до нього електричний ток страшно обсерваторять очі вражіння облич руки маневруюча армія шпигун і коли помітять що кущі […]...
- ЗАЙЧИКИ М. К. Мете і мете. Кругом така пустка: Минулась капустка, Нічого ніде. Мороз – без послабки: Вже мало не плачуть… […]...
- “В Іллі на дачі лиє дощ…” В Іллі на дачі лиє дощ, І троє гусеняток, Хоч так чи не так, чи як там хоч, Скубуть траву […]...
- “…Ви чуєте? Ви чуєте – він спить…” …Ви чуєте? Ви чуєте – він спить! Я жду вас, товариство, як епоху! Не дай вам Бог його в мені […]...
- ПІД ОСОКОРОМ З лісів мордовських знову, як на горе, Туман повзе – підсинена мара. Ти вже забрунькувався, осокоре? Воно й не дивно, […]...
- ДУХ Людина – що таке? Не плоть, не море. Не океан, не космос, тільки дух. Йде смерть, але вона не переборе […]...
- ЗАКОХАНІ НА ПЛОЩІ ТРАФАЛГАР Водограю веселий хлюп І приручені голуби, Мовлять очі її: “Люблю!” І його ніби теж: “Люби…” Світ довкола спинився, стих – […]...
- По скалках місяця по скалках місяця де материне дерево пригорни мене воно фіялкові зорі зелені думки свічка скапує темним медом тіні із світла […]...
- ЧОРТІВСЬКИЙ БРІДЖ В маленькій, біленькій хатині сон мрії колише в колисці дитині. По усточках сонних, мов тіні по сіні, блукається усмішки брижа. […]...