СВІТАНОК

Синові Валерію

В світанковий туман між старих ясенів
Ми пірнаємо з сином – ловити линів.

Ще не видно води, ще діяльні бобри
Не сховались в глибінь водяної нори.

Наче мудрих наук нерозгадану суть,
Над водою вони осокора гризуть.

Там, де ледь рожевіє ранковий туман,
Шарудить в очереті ікластий кабан.

Спершу сіра, а в небі уже золота
Понад озеро злякана чапля зліта

І урочиста мить, вікова таїна –
Над заплавою куля встає вогняна.

Хто ж вона – чи розумна істота, чи, мо’,
Тільки піч, біля котрої ми живемо?..

Соком вишні над нами забарвлена синь.
І вдивляється в неї замріяний син.

І ворушиться в ньому небесне й земне –
Те, що змалечку мучило також мене.

Те, без чого життя на землі – не життя:
Тільки їжа та сон – без думок, без пуття,

Те, без чого батьки й звироднілі сини
Животіють, як в мулі ледачі лини.

14.II.1977

(1 votes, average: 5,00 out of 5)

“Заворожили ворони світанок…” Заворожили в орони світанок – не сходить сонце – тільки кар та кар. Розбившися грудьми об полустанок, в траві лежить […]...

“Відмикаю світанок скрипичним ключем…” Відмикаю світанок скрипичним ключем. Чорна ніч інкрустована ніжністю. Горизонт піднімає багряним плечем день – як нотну сторінку вічності. Що сьогодні? […]...

СВІТАНОК З ПИЩАВКОЮ НА ХВОСТІ В повітрі нору – з кришок сну – борсук, І потекли провалля і смереки По висхідній – у куб чотириокий. […]...

ГОЛУБИМИ ОЧИМА Голубими очима Вдивляється в небо дитя – Голубими дорогами Одпливає, одходить життя. Десь нема вже високого саду, Що до мене […]...

СВІТАНОК Гукнув у праліс Пракий – І там, де луни упали, Здавалось, галяви стали,- Могутній голос такий! Кремезні люди гудуть У […]...

“Ти вийшла крізь світанок, що зринав…” Ти вийшла крізь світанок, що зринав холодними, терпкими соками, і до моєї пам’яті зайшла м’якими кроками. І ще одна мандрівка […]...

“Як останній мудила, гризеш посторонки й вудила…” Як останній мудила, гризеш посторонки й вудила. Чим, епохо, крім СНІДу, іще ти нас нагородила? Лисочолі титани потроху дійшли до […]...

СТЕП Ходе Степ. Замислений Степ. А на ньому синій, синій жупан. За туманом – туман і татарські загони… Розсипається Степ синім […]...

“Чого ти, ялинко, прийшла…” Чого ти ялинко, прийшла У гомін і клекіт майданів Із гаю, що біля села, Із білих снігів і туманів? Стояла […]...

“Світанок за вікном такий чутливий…” Світанок за вікном такий чутливий, наче Дмухнеш – і він ураз повернеться в пітьму. А вітер в димарі регоче, виє, […]...

“За вишкою, що на каплицю схожа…” За вишкою, що на каплицю схожа, Вечірнє сонце стомлено сідає. Палає небо – наче думка Божа Поза паркан колючий заглядає. […]...

“Що ж далі? Задубіння жил…” Що ж далі? Задубіння жил, Подагра, пам’яті судома. Від того, чим ти досі жив, Тобі лишилась тільки втома. Навчись дивитися […]...

СВІТАНОК До вікна схилився сонях. А калина – до криниці. Озивається спросоння Тиша голосом синиці. Сіра крайка небокраю Зарум’янилась на сході. […]...

СВІТАНОК Безмежна крадіжка ночі. Сховище па горищі. Приготування мішків із сріблом. Гуркіт старої скрині із стрічками й намистом. Трохи пензлів з […]...

СВІТАНОК Місяць спадає за обрій, Корчиться ночі мара. Нашій ватазі хоробрій Вже відпочити пора. Гори здригнулись глибоко. Крикнули глухо ліси. Гостре […]...

СВІТАНОК НАД МОРЕМ Гасне остання зірка У небесах бездонних. Море лежить, як жінка Після утіх любовних. Обрій кипить в огниві, Сонце росте на […]...

“Туман, туман… Як бинт до гнійних ран…” Туман, туман… Як бинт до гнійних ран. Чи сонце вигляне хоча б у травні?.. Коли на вишки падає туман, Ми […]...

ПІЗНІ ВОГНИЩА Їх запалюють аж тоді, коли і найбільші верхи від учора – під снігом. Вони горять повільно, високо здіймаючи свій дим, […]...

“Розбуджу я для тебе світанок…” Розбуджу я для тебе світанок І досвітню зорю запалю, А душею натужною стану На порозі тремкого жалю. Ти радієш ранковому […]...

СЬОГОДНІ 1. Біла лагода яблунь в цвіту. П’ю життя моє спрагненно-радо. Прийдеш, прийдеш? – і легіт: прийду – Медоносним зітханням – […]...

“Світанок. Свіжий вітер між олив…” Світанок. Свіжий вітер між олив, Що їх Єгова соками налив, – І на щоку лягає поцілунок. О злої зради наглий […]...

ГАЗЕЛА Чого душа моя тремтить, вібрує, як лист тополі? Тільки до сонця, а не до мене, – як лист тополі? Мене […]...

ГОРОБИНА Горить горобина. А я згоряю. Лише тому горить горобина. Прозорим соком склянку наливаю, А сил не маю випити до дна. […]...

КИЇВ З ЛІВОГО БЕРЕГА Вітай, замріяний, золотоглавий На синіх горах… Загадався, спить, І не тобі, молодшому, горить Червллних наших днів ясна заграва. Давно в […]...

ПТАХ НЕ СИДИТЬ НА ГІЛЦІ Не прилетів птах до гілки, видно на ній тільки місце для його ніг, довкруги неї порожнечу, подібну до саду, купи […]...

“На морі синь і голубінь…” На морі синь і голубінь, На сонці грають хвилі. Пливуть за вітром вдалечінь Вітрила сніжно-білі. Між ними зрідка водну рінь […]...

“Невже це ви? Даруйте, не чекав…” Невже це ви? Даруйте, не чекав. Присядьмо. Помовчімо. Пригадаймо. Усе життя я тільки вас кохав, Крізь все життя проніс любов […]...

“Важкі вітри не випили роси…” Важкі вітри не випили роси, Черлені трави бродять буйним соком, І вдалині під обрієм високим Лугів осінніх теплі голоси. А […]...

“І місячну сонату уже створив Бетховен…” І місячну сонату уже створив Бетховен. І тінь місяцехода вже зорям не чужа. А місяць все такий же: і молодик, […]...

ГРИВНА МОНОМАХА Пастух, що ніс провізію поживну, В святу неділю зібрану в домах, Знайшов у приміському лісі гривну, Яку носив на грудях […]...

“За містом – луки…” За містом – луки, За ними – ліс. За лісом – хата, В якій я ріс. У хаті вікна На […]...

ПРАПРЕДКИ Як метеор, що синяву розбурив І впалим жаром осліпив гаї, Спочили древні прадіди мої, Відважні в ловах на буїстих турів. […]...

“Для чого в світі живемо…” Для чого в світі живемо, Народжені для чого? Важке історії ярмо, Всі впряжені у нього. За днями дні – роки […]...

“Море і гори. Сонце і синь…” Море і гори. Сонце і синь. Древні руїни фортець і святинь. Гуни і готи. Скіфи й сармати. Хвиля за хвилею […]...

“Червона калино, чого в лузі гнешся?..” Червона калино, чого в лузі гнешся? Чого в лузі гнешся? Чи світла не любиш, до сонця не пнешся? До сонця […]...

ВІК ДОЖИВАЮ Вік доживаю, а не знаю, хто Є та істота, що в мені гніздиться, Й кому належить диво-долото, Що “я” й […]...

ДИДАКТИЧНЕ Світ неубутний, новий повсякчасно; у ньому все доцільне, що прекрасне. Закон один панує всевладущий, єднаючи повітрям усяк сущих, даруючи неспокій, […]...

“Цей білий світ, як біле божевілля…” Цей білий світ, як біле божевілля, Як білих снів непрошена хода. Я в ньому дощ. Я в ньому сніг. Я […]...

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ ЛІС Скільки літ відгуло Між дубів та беріз, Скільки горя було, Скільки крові і сліз. Голосіївський ліс, Голосіївський ліс… Тут свої, […]...

“Млосна весна…” Млосна весна, Синь березнева, Буйно-ясна, Криє дерева. Скоро війне Свято відлиги. Манить мене Лопання криги. Чую, гряде Грім льодолому. Тло […]...

Related posts: