“Ну навіщо стільки заліза…”

Related posts:

1. “Я знаю, навіщо… навіщо нам зими судились…” Я знаю, навіщо… навіщо нам зими судились, аби до зникання поволі усе призвичаїть: стоїть серед снігу будяк почорнілий, на ньому […]...
2. “В Вас стільки сонця золотого…” М. Фабіановій В Вас стільки сонця золотого, Блакиті чистої, тепла, – Неначе з краю чарівного Вас хвиля моря принесла. І […]...
3. НАВІЩО ЖИТИ? В країні людожерів, де Матвій- Апостол мав звіщати слово Боже, Живеш, і палахкоче розум твій – З таким життям змиритися […]...
4. “Гроза проходила десь поруч…” Гроза проходила десь поруч. Було то блискавка, то грім. Дорога йшла кудись на Овруч в лісах і травах до колін. […]...
5. “Я стільки вам, я стільки написав…” Я стільки вам, я стільки написав Любов’ю, болем – все про Україну… Гадалось вгляну вибуяність лав (Коли народ підноситься в […]...
6. 8. Перед тобою розгортаються Перед тобою розгортаються ліжники зілля ти йдеш і гладиш маків зім’яту тафту і терен ховає перед тобою колючки, копиці сіна […]...
7. З ВІКНА Синиця в шибку вдарила крильми. Годинник став. Сіріють німо стіни. Над сизим смутком ранньої зими Принишкли хмари, мов копиці сіна. […]...
8. “Якби мені, мамо, намисто…” Якби мені, мамо, намисто, То пішла б я завтра на місто, А на місті, мамо, на місті Грає, мамо, музика […]...
9. “Чому на мене впало стільки зла…” Чому на мене впало стільки зла В дні миру і в диму пороховому? Земля в моєму баченні – мала, Дрібна […]...
10. “Здалеку надходять…” Здалеку надходять. Із душі тихої – ще жовта й старовинна… Афин запах, потім запах сіна. Потім ночі, дні й роки […]...
11. МОЇМ НАЙБЛИЖЧИМ I Піду від вас – піду світами, Здвигну собі терем спокою, Сповнюся чорними думками І стану жити сам собою. Піду […]...
12. “Теплим воском пахне тепла осінь…” Теплим воском пахне тепла осінь, У повітрі – ніжний аромат Сіна, перев’ялого в покосі, Яблук, що насипані в кагат. Пахне […]...
13. НАВІЩО СІ ДУМИ? НАВІЩО СІ ДУМИ? Навіщо сі думи? навіщо сі жалі? Пощо розсівати полин і кукіль? Весь світ поринає в потопі печалі […]...
14. “Навіщо ж декламація? Все значно…” Навіщо ж декламація? Все значно і важче, і складніше. І бува, така пласка глупота однозначна себе ховає за гучні слова. […]...
15. “До зір гукну: – Всміхалися навіщо?..” До зір гукну: – Всміхалися навіщо?.. На суд, як скаржник, місяця зову. А ти, гультяю, ти, прудкий вітрище, Знічев’я, скажеш, […]...
16. “Запитаєш: навіщо так гостро…” Запитаєш: навіщо так гостро Всім довкола пройматись-боліти? Адже світ цей уміють так просто по своїй обігнути орбіті. Є ж і […]...
17. ГІРКЕ ПРОЩАННЯ Коли сідаєш в лайнер, щоб навіки Покинуть рідну землю, – Отоді В тобі скипають всі струмки і ріки, Кров пращурів […]...
18. Неділя Не піду цією стежиною, Засипаною листопадом. Тут з кожним кроком Усе глибша, все похмуріша осінь, Сяду там – над струмочком, […]...
19. “Серед поля попід небом жито жала…” Серед поля попід небом жито жала, Попід небом жито жала серед поля. Вітер віяв, сонце гріло. Дожинала. Дожинала. Сонце гріло, […]...
20. І. “Порозпліталися гірлянди…” Порозпліталися гірлянди Білих лілій і білих бігоній, – Буйно розвились червоні троянди, Засміявся мак червоний. Вихром півночі війну Піду всесвітом […]...
21. “Вийду в поле, стану серед жита…” Вийду в поле, стану серед жита, Задивлюся в небо голубе. Земле рідна, скільки буду жити, Стільки і любитиму тебе. А […]...
22. “Вже стільки років…” Вже стільки років не діждуся рання! Пітьма, пітьма, і сон тікає пріч. Одної ночі ти сказала: “На добраніч!” й від […]...
23. “Стільки відгриміло, відбуло…” Стільки відгриміло, відбуло, Як в кору – вкарбоване у лиця, Долі сиве, січене крило На тугому вітрові сріблиться. То ж […]...
24. “Я стільки сонця в очі взяв…” Я стільки сонця в очі взяв, Що навіть, як зніму повіки, Мені для мрій І для уяв Його вже вистачить […]...
25. Стільки крику в цих птахів стільки крику в цих птахів що нікому й не повіриш врятуватися зумів тільки бог в одежі звіра місто скресло з […]...
26. “Я запізнивсь на стільки літ…” Я запізивсь на стільки літ Своєю радістю і болем… Від того не спісніло поле, Але залежувався лід. Залежувався довго лід […]...
27. “Стільки в тебе очей…” Стільки в тебе очей, Стільки рук і мозолів, Скільки крапель в Дніпрі І у небі зірок. Ти не падав од […]...
28. “Ой умер старий батько…” “Ой умер старий батько І старенькая мати, Та нема кому щирої Тії радоньки дати. Що мені на світі, Сироті, робити? […]...
29. ПИШЕ СТАРА МАТИ Стрілецька пісня Пише стара мати, Пише приїджати, Чим скоріш додому. Що робити, що почати Мені молодому. Ой ходжу я, блуджу, […]...
30. Від ревнощів стільки трагічних історій Від ревнощів стільки трагічних історій, Та ми не вчимося нізащо. Як любить тебе, не потрібен ніхто їй. Не любить – […]...
31. “Йде мати і дитя несе…” Йде мати і дитя несе, ховається в дорозі. її під зорями спасе короткий сон у стозі. Якраз під зорями Різдва […]...
32. Думка (“Тяжко-важко в світі жити…”) Тяжко-важко в світі жити Сироті без роду: Нема куди прихилиться,- Хоч з гори та в воду! Утопився б молоденький, Щоб […]...
33. “Чи прокленем, чи возвеличим…” Чи прокленем, чи возвеличим Ми, солоніючи від поту, Оту непізнану істоту, Яку історією кличем? Чи занімієм з горя-жалю, Коли, не […]...
34. ПЕРЕМОГА Як спалахне серце кволе Палом страчених надій, Я прийду до тебе, доле, На страшне криваве поле, На останній смертний бій. […]...
35. Туман, туман долиною Туман, туман долиною, Добре жити з родиною. А ще лучче за горою З дружиною молодою. Ой піду я темним гаєм, […]...
36. “Туман, туман долиною…” Туман, туман долиною, Добре жити з родиною. А ще лучче за горою З дружиною молодою. Ой піду я темним гаєм, […]...
37. ПІСЕНЬКА З ВАРІАЦІЯМИ І все на світі треба пережити, І кожен фініш – це, по суті, старт, І наперед не треба ворожити, І […]...
38. ГУЛЬВІСА Ой ішов я до дівчини – Од воріт вернувся: Піду лучче до шинкарки Горілки нап’юся! Нехай добрі люде славлять, Що […]...
39. НА МАВСЬКИЙ ВЕЛИКДЕНЬ Іду полями, полями Поміж житами… Так і здається, що мавка вигляне, Усміхнеться очима, повитими поволокою, Простягне руки: “Візьми мене до […]...
40. * * * Подходя к музею, я замечаю толпу людей, которые живут. Блуждая по музею, я гляжу на лица людей, которые жили когда-то. […]...