ПОЕТОВІ
1.
Сьогодні
я поклав на долоню листок
і подумав про тебе, Богдане Ігоре Антоничу :
не було б затісно в листку,
хрущем
було б не страшно.
Сьогодні
я подумав про дні твої,
Богдане Ігоре Антоничу :
кімнати,
де регочуть грамотні міщани, –
а ти :
на щоках рум’яність, немов від швидкого бігу,
і так дуже хочеться досягнути чогось
там…
там…
2.
Відображення свої
ти дотиком дитинним лишав на живих свідках :
на липі,
на бджолі,
на ласкавих лисицях.
І вони
казали тобі, хто ти.
я знаю :
ти був добрий,
такий, як Божі свідки,
такий, як ті,
що їх мордують рибалки й дроворуби,
такий, яких люблять діти,
такий,
як посли з Золотомор’я.
3.
Сьогодні
я почув, Богдане Ігоре Антоничу,
як пританцювало до тебе чорне весілля –
чорне весілля
в зелених сап’янцях –
і взяло тебе
у вир своїх пісень.
Не було страшно – ні,
бо ти мав друзів
ласкаволистих,
безмежнооких, –
бо ти звав,
як бути самотнім.
Бо щоніч ти слухав
таємні розмови
доброзичливих Співучасників.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)