ЗИМОВЕ ШКЛО

Related posts:

1. “На битій дорозі підкова лежить…” На битій дорозі підкова лежить. Вилизує хвиля німі береги. В нікуди, в нікуди дорога біжить – В затоплені морем луги. […]...
2. ЗИМОВЕ ІНТЕРМЕЦЦО (ВІНОК СОНЕТІВ) І Навдивовиж премудра і зваблива ця біла жінка на ім’я Зима: розкидає своє стосяйне диво по всіх усюдах просто задарма; […]...
3. ЧОГОСЬ ТАК СУМНО Чогось так сумно… Повиті млою Стоять в задумі стрункі тополі, З вершин Бескиду пливе росою Вівчарська пісня,- а тут, на […]...
4. ДАЛІ! Далі, о далі звідусіль! Махом останніх зусиль Рвати кайдани гнилої моралі, І далі!.. І далі!.. І далі!.. В край, де […]...
5. ВЕЧІРНЯ ПІСНЯ сліпне небо, а будинки прозрівають як сумно числити зорі, мокрі, що втікають із пальців чому я сам, із льодовими руками? […]...
6. Осінь Осінь стоїть за плечима. Гляну на поле чи ліс – Перед моїми очима Все мені миле до сліз. Часу хода […]...
7. ЗГАДКА (Бувало: в сутінку вечірнім) І Бувало: в сутінку вечірнім, Як обрій кров’ю догорить, Стаю невпевненим, покірливим… І туга пережитих літ Закряче вороном настирливим: Не […]...
8. ДО ПОРТРЕТА САКСАГАНСЬКОГО Дивлюсь, Кабице незрівнянний, На молодечий твій портрет, – І зачарований, і п’яний Тобі присвячую сонет. Кому артиста серце знане? Йому […]...
9. ОСІННІЙ ДОЩ Усміх пославши в останнім промінні, Згинуло радісне літо; Дощик уїдливий, дощик осінній Сіється, наче крізь сито. Сонце не вийде, не […]...
10. З Генріха Гейне МОЇЙ МАТЕРІ Б. ГЕЙНЕ Я звик високо голову держати, Бо маю честь і мужність без догани; Хай сам король мені у вічі гляне, – […]...
11. “Верстаю шлях – по вимерлій пустелі…” Верстаю шлях – по вимерлій пустелі, де мертвому мені нема життя, за обріями спогаду – оселі ті, до котрих немає […]...
12. БУДЬ ЗО МНОЮ Люблю тебе я давно, ти – світу вікно, ти – радість і жаль, ти – сміх і печаль. Ходім у […]...
13. ОЛЕНЬ І РИСЬ Ах, дикий вершник! Стелить груди Нестямний олень по землі. Вже смерть в кривавому вузлі Зв’язала плоть і дух повсталий… А […]...
14. “Роман мого життя близький до епілогу…” Роман мого життя близький до епілогу, В гаях прожитих літ блукає листопад. Надходить час мені збиратися в дорогу, З якої […]...
15. СПІВ ВІДЛЕТНИХ ЖУРАВЛІВ Як осінні вітри дунуть І на небо хмари сунуть, Попід хмари сумно лине Ключ відлетних журавлів. Хто з них верне, […]...
16. ЕРОТИКА Немов весінній вітер надлетів і радісну в серця приніс відлигу! Благословенне будь, тепло двох тіл, що топиш самоти бездонну кригу. […]...
17. ПІСНЯ Чорне поле, світлі далі, Вітрогонні дні… Давні радощі й печалі Нагадай мені. Темну тугу, ясну втіху Звідаємо знов – Пісню […]...
18. “А нам би не ходити далі…” А нам би не ходити далі, де стежки під назвою : щоб заблудився. Зараз вони рівні й гладенькі – коч […]...
19. ПІДЗЕМНА ЦЕРКВА Випитував я декого з старих, Котрі ще ляха й унію видали, Як діялося, що колись було… А що, миряни, слухати […]...
20. ВИДИВО ЗАКЛОПОТАНИМ Обоє молоді – як золоті олені, Що вибігли на галяву ясну… І сонце не небесному знамені На їх дивлюсь радісну […]...
21. ГИМН Так сумно, Боже! Красною дугою Та розливаєш блиски на просторі І в синіх водах тьмариш підо мною Вогнисті зорі. Хай […]...
22. “відуміння мовчати позначується мовчанням…” відуміння мовчати позначується мовчанням. від чаїного крику у небі туга борозна. ти покинув крізь землю свій тихий нічний почаїв і […]...
23. За розкішним притоном брудної як світ арагви за розкішним притоном брудної як світ арагви тінь стола одинока чи попіл загублених магів жовте право на вітер де бритва […]...
24. ІНТЕЛІГЕНТНА РОЗМОВА Як це добре, громадяни, Мати грамотних дітей! – Яких знаєш писателів? – Пита сина Ялисей. – Пушкін. – Далі. – […]...
25. ЗЕЛЕНА НЕДІЛЯ Із золотих своїх дворів Свята Неділя вийшла. Тихо. Сумно. Ніщо не пролетить, не заспіває. – Пошли, о Боже, пташку в […]...
26. Я Я – це поривання Навмання сміливе, Вічне хвилювання, Як жага, бурхливе… Я – сумне ридання, Щире і журливе, Я – […]...
27. МАСКА Хвіртка прочинена, чоловік згрібає листя. Йому це не треба і листю не треба. Прометена доріжка, покинутий палац… Чоловік переказує” стрибаючи […]...
28. “Співи над Україною, піснеспіви…” Співи над Україною, піснеспіви – Линуть з церков, соборів… Славлять ім’я непорочної Діви, Сина й Отця всі хори. Із майбутнього […]...
29. У ДИТЯЧОМУ БУДИНКУ Од болю і сорому світ паленів, Життя вивергало приховану драму. Покинуті діти живих матерів Співали про сонце, і небо, і […]...
30. “Торжествують…” Торжествують: Він не помилявся, Не змочив – Ні разу! Підошов, Проти вітру – Жоден раз! – Не пхався… Алеж він […]...
31. “Ви хочете знати все…” Ви хочете знати все, Що мені миле й немиле: Не милі мені інквізитори Не милі іконоклясти. Любі грецькі маленькі базиліки, […]...
32. СМІХ На вулиці – я чую крізь вікно – сміється жінка штучним сміхом. Мабуть їй сумно, але жінка хоче, щоб їй […]...
33. “Куди біжить дорога…” Куди біжить дорога, Куди тече ріка, Чому весь час до Бога Знімається рука?.. Кудись біжить дорога, Кудись тече ріка, І […]...
34. “Десь суть була…” Десь суть була, осталися одгадки, десь дім стояв, та як його знайти? Мій шлях неждано виховзнув з-під ніг піском розлився […]...
35. ПРООБРАЗ Западається біль за сторінки рожевої віри. Як чаклунка на воску, шукаєм рожевий пісок. І шляхетна стріла, обминувши шляхетні турніри, Прорізає […]...
36. “На вулиці – облич рухливі зорі…” На вулиці – облич рухливі зорі. Здаля однакові. А зблизька… Ось радісне обличчя. Ось печальне. Ось зосереджене. А ось – […]...
37. ВЕЧІР За вечір сонце закотилось, А захід ще горить і сяє. І день за днем іде й минає, Й життя минає, […]...
38. МАТИ І На чолі вінчик паперовий і хрест вощаний у руках Не усміхнуться чорні брови, хоч квітне усміх на устах. В […]...
39. У СУБОТОВІ Немає на світі могили Богдана, І нікуди класти гірлянди і квіти. У батька не вдались Богданові діти, І пам’ять болить, […]...
40. ТИ НЕ ПРИЙШЛА Ти не прийшла в вечірній час… Без тебе день вмирав сьогодні, Без тебе захід смутно гас І сонце сходило в […]...