“Зелені тіні по душі майнули…”

Related posts:

1. “Гей, піду я в ті зелені гори…” Гей, піду я в ті зелені гори, Де смереки гомонять високі, Понесу я жалі одинокі Та й пущу їх у […]...
2. “Ой майнули білі коні…” Ой майнули білі коні, тільки в’ються гриви, Тільки курява лягає на зелені ниви. Пронеслись, прогупотіли, врізалися в небо, Впала з […]...
3. “Гей, дуби мої – зелені хмарочоси…” Гей, дуби мої – зелені хмарочоси… А мені уже дорога на похил. Карі очі? Гойні брови? Чорні коси?.. Де ж […]...
4. “Дерева ще стоять зелені…” Дерева ще стоять зелені, А дні погожі і ясні. Та не такі уже натхненні Пташині щебети-пісні. Притишились у ріках води, […]...
5. “Вечір приліг на зелені отави…” Вечір приліг на зелені отави, Руки в траві розметав. Згасли на заході пізні заграви, Місяць на сході устав. Пошуки істини, […]...
6. “Зелені милі явори…” Зелені милі явори, І стежка попід гай, І дума древньої гори, І говіркий ручай. Отут живу. Відсіль піду. Зійшов. Розцвів. […]...
7. “Зелені руїни зозулі…” зелені руїни зозулі барвистою прірвою одяг сади забіліли рогами бджола виростає тарілкою сонця бджола розкрутила долину напружена спина тече бугай […]...
8. “Ой полиньте, мої думи, на зелені гори…” Ой полиньте, мої думи, на зелені гори! Задзвоніть, тремтючі струни, зашуміть, як море! Розлетіться по Бескиді на шовкові квіти, Покотіться […]...
9. “За Ріпками – схили зелені…” За Ріпками – схили зелені… І поїзд зелений весни Стрімкіш все відходить від мене – Крізь ночі, безсоння і сни. […]...
10. ЗЕЛЕНІ СНИ Над моєю осінню пливе білий смуток бабиного літа. Посивіло небо світове, а мені не хочеться сивіти. Листопадом стеляться літа, але […]...
11. “Тут храм природи, зелені й повітря…” Тут храм природи, зелені й повітря, Лежить на всьому спокою печать. Правічні гори натягнули митри На голови камінні і мовчать. […]...
12. ТІНІ ЗАБУТІ Хмари над лісом пливуть в далину, Вітер свистить свою пісню сумну. Чую в тій бучі забуті слова, Часу далекого мла […]...
13. ЗЕЛЕНІ РУНА І І знов, і знову цей мотив упертий – Старий, як світ, і вічно юний спів: Прийшла весна, і білий […]...
14. “По блакитному степу…” По блакитному степу Вороний вітер! Пригорнув раз та й подався – Вороний вітер… Вийшла жита жати я. Громова хмара! Ой […]...
15. ПАМ’ЯТЬ ДУШІ Це ніби сон. Але ж не сон – видіння, Яке прийшло з людської глибини. Душі в віках не пізнане бродіння, […]...
16. ПАМ’ЯТЬ ДУШІ Це ніби сон. Але ж не сон – видіння, Яке прийшло з людської глибини. Душі в віках не пізнане бродіння, […]...
17. ДЕРЕВ’ЯНІ ДУШІ Як болять мені Дерев’яні душі церков, Заковані в бляшані ризи! Паламер-вітер Не донесе до вівтаря Матіолю в кадильниці....
18. ЗЕЛЕНІ СВЯТА “вставайте рано, татку, треба майити хатку, то-то ваша робота, бо днесь цвітна субота”. лепеха долівки чадить русалчиним волоссям подовженим місячним […]...
19. “Між юрбою дріб’язково-сірою…” Між юрбою дріб’язково-сірою, Як качками на брудній воді, Мов лебеді, летючи із вирію, Впали Юрієві джури молоді. ……………………………….. Відгортайте соняшні […]...
20. ВЕЧІРНЯ ПІСНЯ Моя ти зоре, румунські гори Стоять кругом, кругом. А думи вільні, а думи хвильні Витають десь поза Дніпром. Сіріють доти […]...
21. “Блакитно на душі… забув, коли мовчав…” Блакитно на душі… забув, коли мовчав… Вже гасли пальці, билася дорога, А тут тобі і нате: молочай При березі, в […]...
22. В РОЗДУМАХ ПРО ВІЧНЕ Перед мороком потойбічності Обіймає серце тривога: Чи зустрінемося у вічності?.. Я хотів би просити Бога. Бути поруч серед безмежності, Де […]...
23. У ВИСОТУ ДЕРЕВ зелені сховища письмен зелена зваба пам’яті зелені обшири відсутности зелені риби смерку Січень-червень 1997...
24. “Серед поля попід небом жито жала…” Серед поля попід небом жито жала, Попід небом жито жала серед поля. Вітер віяв, сонце гріло. Дожинала. Дожинала. Сонце гріло, […]...
25. СВІТЛА І ТІНІ Світла і тіні, світла і тіні, Барви веселки на небі сині, Проміння Сонця на небосхилі, Намотані на ліній мотовилі… Світла […]...
26. ТІНІ Близькі обличчя линяють На подіб’я печерних малюнків, Листків папірусу Та плинних хмар, що під вечір Топляться в золоті, Міняючи свої […]...
27. В ТІНІ ПАЛЬМИ В тіні пальми в’ються блющі, Мірт лицяється до рож. Цить, серденько, цить, химерне, Не тривожся, не тривож! Розспівались соловії, Сріблом […]...
28. “Зламалися тіні…” Зламалися тіні, Бо в світі – війна. Оплакує мужа Невтішна жона. Оплакує батька Дрібна дітвора. Оплакує сина Матуся стара. Оплакує […]...
29. СИНІ ТІНІ БРЕДУТЬ ІЗ ДУНАЮ Недалеко від Братислави Я одержав твого листа. Спалахнули усі переправи І немає уже моста. У минуле, у наше, в раннє, […]...
30. ЗЕЛЕНІ МІРАЖІ Ні, непросто жити в цьому світі. Тужить вік за чимось дорогим. Он ставок поміж димами світить, сріблом тиші повнить береги. […]...
31. “Все нижче сонце і все довші тіні…” Все нижче сонце і все довші тіні, і гасне час, як під вогнем свіча. Усе частіш встає примара тліні, і […]...
32. “На лист, на сніг, на квіт, на тіні…” На лист, на сніг, на квіт, на тіні, У шелест і нешелестінь Стелить в душевному тремтінні Солодку, юну вашу тінь. […]...
33. “Лице люстра мертвіє в тіні…” Лице люстра мертвіє в тіні І задавнена тиша спить, Як налита в миску вода. Тільки руки мої живуть – Іноді […]...
34. ЗА ВІКНОМ СНІГ Моя самотність знає, що за вікном сніг. Знає, знає… Самотність моєї ночіі знає, що сплять яблуньки в малому садку, що […]...
35. “Білим жалем вечір кинув у тіні…” Білим жалем вечір кинув у тіні, білим жалем білий шум пороші, бо так рано одцвіталися черемхи і жечміни, бо так […]...
36. “Край тіні власної ти, матінко, сидиш…” Край тіні власної ти, матінко, сидиш, покрай життя, покрай своєї долі, і зеленіє в затінку спориш, і високо тобі, як […]...
37. “Може, я на морському родючому дні…” Може, я на морському родючому дні Серед трав і серпів Народилася в серпні. Було ж море в Карпатах в непам’ятні […]...
38. ПАПОРОТЬ Птиці зелені у пізню пору спати злетілись на свійжий поруб. Тихо спустились на жовту глицю птиці зелені, зелені птиці. Крилами […]...
39. “Літо минуло. Осінь…” Літо минуло. Осінь. Вересень, мила, – ось він. Сад обважнілий плодами. Стали ліси мов храми. В золотоцвіті віти. Повиростали діти. […]...
40. ОТНОШЕНИЕ К БАРЫШНЕ Этот вечер решал – не в любовники выйти ль нам?- темно, никто не увидит нас. Я наклонился действительно, и действительно […]...