В голубом небесном поле

Related posts:

1. РОЖДЕСТВЕНСКИЙ РОМАНС Евгению Рейну, с любовью Плывет в тоске необьяснимой среди кирпичного надсада ночной кораблик негасимый из Александровского сада, ночной фонарик нелюдимый, […]...
2. ИЗ “НА ПОЛЕ КУЛИКОВОМ” …Пусть ночь. Домчимся. Озарим кострами Степную даль. В степном дыму блеснет святое знамя И ханской сабли сталь… И вечный бой! […]...
3. ТЕЛЕФОН На этом диком страшном свете Ты, друг полночных похорон, В высоком строгом кабинете Самоубийцы – телефон! Асфальта черные озера Изрыты […]...
4. Кто создан из камня Кто создан из камня, кто создан из глины,- А я серебрюсь и сверкаю! Мне дело – измена, мне имя – […]...
5. “Не добела раскалена…” Не добела раскалена, и все-таки уже белеет ночь над Невою. Ум болеет тоской и негой молодой. Когда о купол золотой […]...
6. “Да! Теперь решено. Без возврата…” Да! Теперь решено. Без возврата Я покинул родные поля. Уж не будут листвою крылатой Надо мною звенеть тополя. Низкий дом […]...
7. Летний сад К к розам хочу, в тот единственный сад, Где лучшая в мире стоит из оград, Где статуи помнят меня молодой, […]...
8. НЕБО ЖИВЕТ Сумеречно слепнут Луг, и лес, и нива; Облачные дива Лунной силой крепнут. Крепнут силой лунной Неба паутины, И затоны – […]...
9. Сероглазый король Слава тебе, безысходная боль! Умер вчера сероглазый король. Вечер осенний был душен и ал, Муж мой, вернувшись, спокойно сказал: “Знаешь, […]...
10. “Я кем-то был взнесен…” Я кем-то был взнесен на острый верх скалы,- Так мне в младенчестве приснилось,- Кругом меня дробилися валы И море бурное […]...
11. “Какая ночь! Как воздух чист…” Какая ночь! Как воздух чист, Как серебристый дремлет лист, Как тень черна прибрежных ив, Как безмятежно спит залив, Как не […]...
12. ШАГИ КОМАНДОРА Тяжкий, плотный занавес у входа, За ночным окном – туман. Что теперь твоя постылая свобода, Страх познавший Дон-Жуан? Холодно и […]...
13. ВИПРАВА В ПОЛЕ – Ой брате мій, ой коханий, Чого ти ходиш заплаканий? Гай, гай, не думай, поїдем за Дунай, Гей, поїдем, коханий! […]...
14. ЛОШАДИ В ПОЛЕ Лошади в поле, Трава высока. Лошади в поле Под утренним светом. Быстро росинки бегут до рассвета, Надо успеть напоить всю […]...
15. МІННЕ ПОЛЕ Мій друже, фрази містиків ніколи не заміняли справжнього знаття. Ти бачив нескінченне мінне поле, за межами якого – небуття. Але […]...
16. “Поле широке…” Поле широке – У два крила. Жито високе – У погляд орла. Житом Іде Дівчина Біла-біла, Як мати породила, І […]...
17. Липень. Поле Липень. Поле. Чорно-білі корови І чередник молодий На коні. Трави ще не прохололи – Мабуть, у пояс мені. За лісосмугою […]...
18. МАТЕРИНЕ ПОЛЕ Як ходив степами Я, малий, до мами, – Не було у світі веселіш ходи. З повоєнним болем – Перекотиполем – […]...
19. ВИЙДУ Я В ПОЛЕ Вийду я в поле. Може ще вбита Мрія воскресне! Йду над ручай. Тихо дрімає сірий лан жита, Річка так тихо […]...
20. ГУЛЯЙ-ПОЛЕ Лежить Гуляй-Поле в крові і в сльозах, Потоптане, смертю розоране, В бомбових кратерах і черепах, В гільзах, В ожугах, В […]...
21. РОЖЕВЕ ПОЛЕ Синок біжить в червоній сорочині на захід сонця, у рожеве поле. А я в ярку надибала ліщину і оббираю. Поле […]...
22. МАКОВЕ ПОЛЕ Живого часу звична кровотеча – хвилин людських щоденний маковій… А ті червоні маки Берестечка не облітають в пам’яті моїй....
23. ПОЛЕ МОЄ ДУХОВНЕ Поле моє духовне другого тисячоліття – десь під самим вершечком, в самім озоновім шарі пружилось розростатись посеред ракетних вибухів… Поволі […]...
24. “Розпогодилось… Поле і квіти…” Гей, заслаб чумак, заслаб молоденький Та й у Криму на перевозі… Народна пісня Розпогодилось… Поле і квіти… Далина – перекопський […]...
25. ЗАКАТНЫЙ ЗВОН В ПОЛЕ В блестках туманится лес, В тенях меняются лица, В синюю пустынь небес Звоны уходят молиться… Звоны, возьмите меня! Сердце так […]...
26. МАКОВЕ ПОЛЕ. Поема Світлій пам’яті видатного українського педагога Василя Олександровича Сухомлинського Під моїм вікном світанок дише. Дня нового почалася гра. Земле рідна, що […]...
27. “Синіє гай, і зеленіє поле…” Синіє гай, і зеленіє поле. Живи і знай, що не мине ніколи Ані зерно, що родить хліб насущний, Ані руно […]...
28. “Ой піду ж я в чисте поле…” Ой піду ж я в чисте поле, Вкрите рожами надій. Там розвіється на волі Нерозлучний смуток мій. Там розсію дрібні […]...
29. Ратай викохує поле Ратай викохує поле, Пілот підіймає небо, Пісню метець плекає, Що у народі живе. Але- Поле родить ратая: А небо – […]...
30. “Все мне мерещится поле с гречихою…” Все мне мерещится поле с гречихою, В маленьком доме сирень на окне, Ясное-ясное, тихое-тихое Летнее утро мерещится мне. Мне вспоминается […]...
31. “Осіння ніч. Безмовне поле…” Осіння ніч. Безмовне поле. Під місяцем блищить ріка. І хрестять сиві виднокола Невтомні руки вітряка. Земля замислена і строга, І […]...
32. “Вечір, ніч, безмовне поле…” Вечір, ніч, безмовне поле, Профіль жінки у вікні. Підіймається, мов полум’я, Повен місяць вдалині. А під тим розлогим місяцем По […]...
33. “До передмістя поле наплива…” До передмістя поле наплива, І кібернетики, лаштуючи комп’ютер, Вслухаються, як шелестить трава, Як пахне рута, терпко пахне рута....
34. Ветер налетит, завоет снег Ветер налетит, завоет снег, И в памяти на миг возникнет Тот край, тот отдаленный брег: Но цвет увял, под снегом […]...
35. “На поле – плуг, на воду – лодь…” На поле – плуг, на воду – лодь, Простуй, рости з добою; Земельну сить, озерну плодь – Підбий рукою бою! […]...
36. “Поле чорніє. Проходять хмари…” Поле чорніє. Проходять хмари, Гаптують небо химерною грою. Пролісків перших блакитні отари.. Земле! як тепло нам із тобою! Глитає далеч. […]...
37. “Бджола не літає у поле по взяток…” Бджола не літає у поле по взяток. Птахи одспівали. Озимі зійшли. Труди, перелиті в добро і достаток, Лягли короваєм на […]...
38. “Кульбабо пам’яті, таке зелене поле…” Кульбабо пам’яті, таке зелене поле, так широко, аж боляче мені. Мов ртуті стовп, піднявсь по губи голос, аби здмухнуть пушинки […]...
39. “Через поле стежка до села…” Через поле стежка до села, А навколо – океан пшениці. Добре йти з думками наодинці У краю, де молодість пройшла. […]...
40. Дивлюся в поле обсіяне зорями дивлюся в поле обсіяне зорями і я – порошиною всесвіту я дишу ним він увесь у мені колись невагома і […]...