“Що менше слів, то висловитись легше…”
Що менше слів, то висловитись легше.
Горни, поете, їх замети цілі!
Гасай у колесі своєму, векше…
Ах, марний біг! Ах, марний труд без цілі!
Що висловиш? Чужої голови
Про людське серце домисли готові?
Сум світовий
В масштабі повітовім?
Твори!
Твори!
РІВНОВАГА. Авгсбург, 1948, с. 23.
(5 votes, average: 4,80 out of 5)
Related posts:
- “Ніч… а човен – як срібний птах…” Ніч… а човен – як срібний птах!.. (Що слова, коли серце повне!) …Не спіши, не лети по сяйних світах, Мій […]...
- “Суди мене судом своїм суворим…” Суди мене судом своїм суворим, Сучаснику! – Нащадки безсторонні Простять мені і помилки й вагання, І пізній сум, і радість […]...
- “Тепер на півночі горять сніги…” Тепер на півночі горять сніги… Стрункі на півночі біжать олені… І, знак північної снаги, Високі заграви студені Сліпучо міняться… Повій […]...
- “Мовчи! Я знаю. За всіма словами…” Мовчи! Я знаю. За всіма словами – Холодний смерк, спустошені сади… Це наша пристрасть стала поміж нами, Нас розлучаючи назавсігди! […]...
- “Вона зійшла до моря. Хто вона…” Вона зійшла до моря. Хто вона – Навіть самій їй байдуже віднині… …Хіба ж не всі ми – єдності луна […]...
- “Подолано упертість Ізабелли…” Подолано упертість Ізабелли, Довершено змагання многих літ, І от Колумб виводить каравели Здійснити мрію і створити міф. Діб сімдесят пливуть […]...
- “Стирай зі слів іржу лукаву…” Стирай зі слів іржу лукаву, Первинний зміст їм повертай. На гроші, почесті і славу Свій Божий дар не проміняй. Бо […]...
- “Спинилось на людині око отнє…” Спинилось на людині око отнє… “Не та ти, що бажалася,- не та”. Густішає затемнення голготнє, Росте жовтаво-чорна темнота. Чи в […]...
- “Ольвія дальня слів твоїх майже нечутна…” Ольвія дальня слів твоїх майже нечутна, Кола твого наймення губи мої не розімкнуть, Світло розтане, як сніг: темно буде і […]...
- “Де взяти слів таких жагучих…” Де взяти слів таких жагучих, Таких нечуваних проклять? І біль тих ран моїх пекучих В слова співучі переллять. Щодня, щовечора, […]...
- “Твій голос – то слізна без слів…” Твій голос – то слізна без слів Молитва білих квітів, То тихий мелодійний спів Із зазірних засвітів… Твій голос – […]...
- “Суворих слів, холодних і шорстких…” Суворих слів, холодних і шорстких, Перебираю низки, ніби чотки, І одкидаю твердо з-поміж них Усе легке, все ніжне і солодке. […]...
- “Не треба слів. Хай буде тільки діло…” “Не треба слів. Хай буде тільки діло. Його роби – спокійний і суворий, Душі не плутай у горіння тіла, Сховай […]...
- “Згорають очі слів, згорають слів повіки…” Згорають очі слів, згорають слів повіки. Та є слова, що рвуть байдужий рот. Це наше слово. Жить йому повіки. Народ […]...
- МІСТО ЛЕВА Сонет Володарюй над рідною землею, Яку подарував твій батько-князь, Яку хотіли відібрать не раз, І в помислах не розлучайся з […]...
- БОЮСЯ СЛІВ Боюся слів, красивих, та нещирих, Мов лагідності приспаного звіра. Боюсь, коли клянуться у любові За ситий хліб, за дачі пречудові […]...
- “До мене в сні злітались слів рої…” До мене в сні злітались слів рої, Рядки сплітали у дзвінкі катрени. Скажіть, святі мучителі мої, Чому ви вранці не […]...
- НЕ ТРЕБА ПИШНИХ СЛІВ Не треба пишних слів, ні вишуканих фраз, А Правду треба просто й ясно говорити, Красуня не потребує прикрас, Вона чарівна […]...
- Уривки слів, народжених із пам’яті (Із Йожефа Серваца) * живу живеш і ми ще в силі жити ото живімо поки в силі жити все буде […]...
- “Я – робітник в майстерні власних слів…” Я – робітник в майстерні власних слів, Та всі слова я віддаю усім, Будую душі, викликаю гнів, Любов і волю […]...
- Довірившись тонкому спирту слів довірившись тонкому спирту слів живеш як риба стоптуючи пальці де кратери звикають до землі як пастухи до різьбленої палиці як […]...
- БРИНИТЬ МОЄ ПЕРО Володимирові Коломійцю Озвучене піснями, бринить моє перо. Брати мої, за нами – Вітчизна і народ. Росте в землі глибокій старий […]...
- “ЗНОВУ ВИЗРІТИ ЗЕРНАМИ СЛІВ…” Знову визріти зернами слів Переливам перлиним у небі! Голубами вже ранок присів На привітні гілки яблуневі. Чепуриться ранкове гілля І […]...
- “Розпочнім говорити губами без слів…” Розпочнім говорити губами без слів, Як без слів розумієм жалі журавлів. Як ми порозумілись очима лишень, Перших бджіл так приваблює […]...
- “Люблю тебе – не знаю слів…” Люблю тебе – не знаю слів Тієї пісні лісової. Крізь верховини ясенів Сніжини розтають весною. Пташиний виклюнеться спів Із лісовинного […]...
- “Воно дощем спадає золотим…” Воно дощем золотим спадає золотим Тобі на серце – і життя щоденне Здається святом, палацом – твій дім, І кожне […]...
- “Вже бракне слів. Важка хода пера…” Вже бракне слів. Важка хода пера. Рипить воно, немов правдавній спомин. Але мені ще не прийшла пора летіти в ірій […]...
- Це дуплаве свято генералів це дуплаве свято генералів нині тут забава навпаки голови на плечах догорають ніби розцяцьковані свічки падають посоловілі звізди в келихи […]...
- “Виснажує і зраджує мене…” Виснажує і зраджує мене На цій землі уява небагата: Я розумію все людське, земне – Крім серця, що живе у […]...
- ВУЛАЙСЬКА ПРИГОДА Привітно-щирий, без найменших див, Меткий онук старого канібала Мене вказівним пальцем поманив Поза поміст, де група танцювала. Ми перейшли в […]...
- СКОРБНА МАТИ Проходила по полю Обніжками, межами. Біль серце опромінив Блискучими ножами! Поглянула – скрізь тихо Чийсь труп в житах чорніє… Спросоння […]...
- “Не забудь, не забудь…” Не забудь, не забудь Юних днів, днів весни, – Путь життя, темну путь Проясняють вони. Золотих снів, тихих втіх, Щирих […]...
- СКАРГА ЖИТТЯ Володимирові Шаянові Обшили душу лишаї, Покрили серце жовті струпи… Чиї ж то голосно, чиї Ревуть несамовиті труби? Гудуть – як […]...
- КРУТЯНЦІ Вони лежать, навіки молоді, Ставні й веселі, з усміхом щасливим. Готові чути поклик, як тоді, Коли б на бій ішли […]...
- ТОВАРИШАМ ІЗ ТЮРМИ Обриваються звільна всі пута, Що в’язали нас з давнім життєм; З давніх брудів і думка розкута – Ожиємо, брати, ожиєм! […]...
- “Чого вночі сміявсь? Ніхто не скаже…” Чого вночі сміявсь? Ніхто не скаже – Ні Бог, ні демон; відповідь ясну, Коли на мене смуток наполяже, Лиш серце […]...
- “Золоту, золоту солому…” Золоту, золоту солому На святкову стелю постіль. Розметай віковічну втому, Виплюндровуй нестерпний біль! І вигоюй, погідний Яре, Вікопомне душі тавро. […]...
- ГЕОМЕТРИЧНЕ Прийшли до круга. Стали зусібіч. І голови накрили прапорами. І хтось завів нестямно довгу річ про конуси і паралелограми. А […]...
- ПОЕТОВІ Кобзарю! Не дивись ні на хвалу темноти, Ні на письменницьку огуду за пісні, І ласки не шукай ні в духів, […]...
- “Коли ж повториться червневе свято…” Миколі Скелі Коли ж повториться червневе свято, Що винничани вдало провели? І змовкли чвари й наклепи хули, Які Дубина й […]...