ТРАГІЧНА ЕЛЕГІЯ

Related posts:

1. ЕЛЕГІЯ Одійд е, і вишневі сади одійд уть, Одійде, і моя біля тебе пора одійде, Не од ійде, не знаю, але […]...
2. БЕЗНАЙМЕННА ТИША Пам’яті сіл, вимерлих під час голоду 1933 року 1. Г р у д н е в і с у т […]...
3. ЕЛЕГІЯ ПЕРЕД НОВИМ РОКОМ У лісі мертвому ялинки ростуть собі на чорнім тлі, немов не треба їм ні сонця, ні соків теплої землі… І […]...
4. ІНТУЇТИВНА ЕЛЕГІЯ Здригнуло вітром хмари. І затихло, і вгледіти незчувся, де й коли між твердю і землею забіліло, мов аркуші незаймані лягли. […]...
5. ЕЛЕГІЯ, НАПИСАНА ПІСЛЯ БУРІ Стомившись, буря чорні крила закинула за чагарі… Настрахані борсученята пооживали у норі… Старі дерева опустили крислаті крони до землі, молодняки […]...
6. “Ти мені – як примарна оаза…” Ти мені – як примарна оаза На пісках африканських пустель. Повертаюся – бурі екстаза! – До твоїх біловидних осель. До […]...
7. ІЛЬКОВА ЕЛЕГІЯ А я його чекав, хоч знати, коли він прийде, ще не знав… Поміж садів біліли хати, грав коропами мутен став… […]...
8. ЕЛЕГІЯ Відпала липа, білим цвітом злита, І з літа покотилася гроза. Ти виглядаєш іншого вже літа, Тобі ж цього я ще […]...
9. ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ Радіола в клубі грає, У танку і старі, й малі. Половина села гуляє, Половина лежить в землі. Вітер Вічний вогонь […]...
10. “Мою смереку хто послав на муки?” Мою смереку хто послав на муки? Сніг на неї обтрусив – ховав свій слід. І пада сніг з її колючих […]...
11. “Вже давно перестали морози…” Вже давно перестали морози, Прошуміли холодні дощі, Розцвілись винограднії лози, Зеленіють в садочку кущі. Стала казкою ніченька ясна, Голос горлиці […]...
12. АНТИГРУДЕНЬ Грудень – довгий тунель: задихаюсь, мовчу, відчуваю: колись я таки пропаду в цім тунелі; упереміш з болотом сніги, і дорога […]...
13. АТЛАНТІДА Вабить мене в краї незнані далекі В царство ледяних шпилів і червоної міди Через плечі віків озирнулась до мене Ревекка […]...
14. В ОРСЬКУ Не ти сидів тут, Богом битий, Не ти орав слізьми Орю, Тут цар сидів, очима бликав, Царі отут ноздря в […]...
15. ЕЛЕГІЯ ПРО СПІВУЧІ ДВЕРІ Співучі двері, сивий явір, старий, мальований поріг. Так залишилися в уяві місця дитячих днів моїх, так доховала пам’ять хлопця затьмарені […]...
16. “Місця, де зроду не бували ми…” Місця, де зроду не бували ми, Лежать десь на краю землі. Нас літаки несуть над хмарами, Везуть за море кораблі. […]...
17. ДУМА Шумить поле, шумить сумно, Кровію полите, Плаче мати, гірко плаче За синочком вбитим. Гей, гей, гей, гей, За синочком вбитим. […]...
18. “Палю себе на тихому вогні…” Палю себе на тихому вогні Буденщини, якій немає краю, І в метушні людській не помічаю, Як проминають і роки, і […]...
19. “Кажу: “Не забуду ніколи”…” Кажу: “Не забуду ніколи”, – А вітер шумить: не клянись. Черешні цвітуть біля школи, Вихлюпують цвітом увись. Кажу: “Я писатиму […]...
20. “Чорно-синяву рінь гризучи…” Чорно-синяву рінь гризучи, Нарікає і стогне ріка. Поруч мене – гнучка і струнка, Як скельниця оця на плечі. По узбіччю, […]...
21. ЕЛЕГІЯ ТРОЯНСЬКОГО ВИНА Не клявся – не зрікаюся: люблю… Моя любове, все уже минуло, І надто пізно лізти у петлю І зазирати в […]...
22. ЕЛЕГІЯ ПРО МИНУЩЕ Хіба скажу про те, як ночі у червні повагом повзуть, не менші дні мені пророчать і передсвітків каламуть… Хіба скажу […]...
23. ЕЛЕГІЯ 3 РЕФРЕНОМ Коли мені легко-легко на серці, тоді я знаю, чого воно так зробилось: сьогодні з-за океану на кінчикові світанку вернулись додому […]...
24. ПТАШИНА ЕЛЕГІЯ із нас одні лиш діти найближчі до пташок і янголів брати вони й літати ще не розучились ще пурхають нівроку […]...
25. ЕЛЕГІЯ ПРО ЗМАРНОВАНІ ДНІ Не пролетіли, не пройшли вони, не загубились у мирській безодні ні ті, що за межею давнини, ні ці, що стали […]...
26. ЕЛЕГІЯ ПРО РАДІСТЬ Боюсь торкнутись: опечуся. І не торкнуся – опечусь. Нагнувшись, питиму – нап’юся. І як не питиму – нап’юсь. А вже […]...
27. ЕЛЕГІЯ-КАЗОЧКА І мудрий схід і пишний захід вели усяк свої човни. На кришталевій бані неба ловили зайчика вони… Як він змагався, […]...
28. ТИХА ЕЛЕГІЯ Коли мене питають: “Любиш ріки, річки, і річечки, і потічки?” – відмовчуюсь: вони в мені навіки, а для мого народу […]...
29. ЕЛЕГІЯ ПРО ОДНУ НІЧ С. Т. Ніч яка – мов птаха чорне око! Сніг зійшов. Оголена земля темряву глибоку і високу в серце вихиля… […]...
30. ЧАС Поспішайте! Поспішайте! Рветься фраза дротяна. На хрещатім циферблаті час людину розпина. Стрілка світиться магічно, стрілка крутиться, зове. Сила поспіху магнітна […]...
31. ЕЛЕГІЯ, НАПИСАНА НА РОЗЛУКУ Коли зосталось небагато: устати й вийти, так і є – не відпуска поріг твій, хато, не підпуска вікно твоє… Оте, […]...
32. ЕЛЕГІЯ НА БЕРЕЗІ ДНІПРА Перепочить присіли ми… Вода під кручею, немов крізь сон, стогнала, відхлинуть поспішаючи… Руда від глини хвиля хвилю переймала, зливалась і […]...
33. ЕЛЕГІЯ ПРО ПЕРСТЕНЬ НОЧІ П’яніючи отруйним чадом ночей сріблистих та гірких, дивлюся в місяця свічадо крізь шибу, повну світляних, холодних, синіх і тремких далеких […]...
34. О, ЧОМ, ДУНАЙ? О, чом, Дунай, о, чом, тихий, О, чом же ти не рожевий? Чо пісочок не перловий, Бережечки кришталеві?.. Я би […]...
35. ЛЮДИНА І НІЧ Усе роздягнено, і все напоготові. Ніч повертає голову: пора! Гармата – бух! І горобці – ура! Розквітли океани малинові. Півлюдства […]...
36. ШЕВЧЕНКО Люблю Отчизну я, но странною любовью. М. Лєрмонтов У мене дивна. Не прикрюся, коли я знов Не догодив вам. І […]...
37. ПОРНОГРАФІЗА Я надто вдячний панно мила Що мрія серце затопила Що ви ввійшли в химерний храм Туди впускаю І там ховаю […]...
38. НІ, НЕ ВМЕРЛА УКРАЇНА! Я зустрічався з вами в дні суворі, Коли вогнів червоні язики Сягали від землі під самі зорі І роздирали небо […]...
39. “Я думаю, як і чиню…” Я думаю, як і чиню, Але скажи, хіба це горе, Якщо це горе неогорне В своїй сльозі я розчиню? Мій […]...
40. СУБОТА ах який колосальний вечір море горілки море пива а тоді борюкання за кулісами раю за гратами кухні поміж плюшевих штор […]...