“Злітає сукня і сорочка…”

Related posts:

1. В МИЛОГО СОРОЧКА БІЛА В милого сорочка біла, Личку смаглому у тон… Я сама сорочку шила, Я сама ростила льон! Зацвітай, мій льон-льонок, Синьою […]...
2. СОРОЧКА Розповзається сніг і сорочка торочиться знизу, і розмокла рука семипало стискає клубок, голка в губи вп’ялась – хутко нитку пронизуй, […]...
3. БІЛЯ ПАМ’ЯТНИКА О. БОРКАНЮКУ …А він – стоїть на постаменті: “Візьми у наших гір снаги. Ми вибороли їх у смерті, щоб мерли наші вороги! […]...
4. АЖУРНА СУКНЯ Я клаптик побачив спідньої сукні Ажурної сукні під рухами ніг Ніжки як витонч струмні і струнні І в струнних акордах […]...
5. СИНЯ СУКНЯ Під шум коліс згадав її Так близько обіч у трамваї Ніби одвічно ми свої І рідні слів її ручаї Привіту […]...
6. ТАЖ МАГАЛ Злітає в небо Таж Магал – Як гін вогню, як сяйва шквал. Втілившись ревно в білий мармур, Дзвенить окрилений хорал. […]...
7. ЛИПНЕВА НІЧ Постій під зорями, блакитна тише! Хай чує вухо, як пливе роса. Окрай дупла, де стомлена оса, Хай коник вусами стебло […]...
8. СЛЬОЗА Моя сльоза на ешафоті Згоріла. Я зібрав золу. З міцної, вогняної плоті – Одну пилиночку малу. Навіщо? Я цього не […]...
9. “Як скоро Час, юнацтва хитрий злодій…” Як скоро Час, юнацтва хитрий злодій, Крилом украв мій двадцять третій рік! Бадьорі дні приходять віддалік, Моя ж весна – […]...
10. І ПИТАЄШ давши нам життя чому не дав довічного живоття давши нам себе чому не виявив своєї плоті кинувши несмертности зерно чому […]...
11. КИЇВ Незборний, на горах суворих Твердинею віри стоїть, Під стягом Софії на порох Розбивши навали століть. Мов райдуга – даль неозора: […]...
12. ШЕПОТІННЯ, ШЕПОТІННЯ проникаєш у мої клітини таким тихим шепотом що хочеться мені вирізьбити в собі вухо і повісити його як образ на […]...
13. ЖУЧКИ Заграло юне сонце навесні, Збудило потайну світобудову; Прокинулися й ті жучки в стіні, Що слухають душі моєї мову. Я чую, […]...
14. “Ти виходила з моря гола…” Ти виходила з моря гола, Нікого ж не було надовкола, Тільки явір стояв на скелі, І дивився, немов Ботічеллі, На […]...
15. “У душі моїй…” У душі моїй – Місця немає туманам. У душі моїй – Сонце червоне буя, І регоче, й гримить Голубим океаном […]...
16. БЛІДА ПАННА Приходь в кімнату озанавішену Бліда панно моєї уяви Приходь зажурена візьми силу нелічену Після чашки кави Розбий вазу на смерть […]...
17. СМАК ЯБЛУКА Ви їли яблука з моєї України? Ні, ви не їли… Їхній смак пізнати Тоді лиш можна, як в тюремні стіни […]...
18. “Ніде нікого. Тиша золота…” Ніде нікого. Тиша золота. Осіннє поле спорожніле й голе. Недавно тут гойдалися жита, Тепер стерня лелеці ноги коле. Холодний день. […]...
19. ЖУРАВЛИК Отак на світ журавлик народився. Зробив його наш син з мого листа. Синок не мучив білого журавлика. Погрався з ним […]...
20. КОЛОСКИ 1 Стерня горіла на таврійськім полі, Ловив за очі теплорукий дим, Сльозою обрій заплива поволі, І степ чорнів під полум’ям […]...
21. МЕДВЕДІВКА Медведівко, Залізняка Максима Похреснице, зустрінь мене, зустрінь! Свободою старшною одержима Твоя душа, твоя плодюча рінь. Зерно твоєї правди й непокори […]...
22. “Акації. Бджолині дзвони…” Акації. Бджолині дзвони. Пшениці колихливий лан. І маків полотно червоне, Рвучке і ніжне, мов талан. Гніздо в колоссі, мов колиска, […]...
23. “Кохалося-любилося…” Кохалося-любилося, Ще б трохи – й зацвіло… А тут взяло й зломилося При корені стебло. Давно лишив позаду я Воєнні […]...
24. “Закучерявилися хмари. Лягла в глибинь блакить…” Закучерявилися хмари. Лягла в глибинь блакить… О милий друже, – знов недуже – О милий брате, – розіп’яте – Недуже […]...
25. В ПІВСВІТЛІ Тиха, сумна, як мрії тінь повіяна, Ти крізь душі моєї йшла кімнати, Світи, де була пустка безнадійна, Ти стала цвітом […]...
26. СВОБОДА Як ми ждали її, віковічні раби, Як бажали, знесилені в час боротьби, Щоб хоч промінь один серед темної ночі Засвітив […]...
27. “Пролились небесні сльози…” Пролились небесні сльози На сріблясті верболози. На зелені лопухи, На цей досвіток глухий… І привиділось у сні: Обмолочується сніп, – […]...
28. 16. ЩО СТАЛОСЯ В МЕХІКО? Висівши, я побачив себе на вершку свідомости, мов на горбі, по однім моїм боці стояла струнка блакитна постать неба, по […]...
29. РОДОВІД ЗЕРНА На дні правічної могили знайшли історики зерно. Воно не вмерло, не зогнило, в землі поховане давно. Крізь тіло пращура оспале […]...
30. ПОРА Ще зацвіте нераз весна І ще не раз відзвонить осінь, А все-таки прийде вона – Пора прощання й відголосся. В […]...
31. В ЦАРСТВІ ЛІСІВ Смерековий океане, розплещи мої думи, Зелений океане, всупокій мої очі, Цілющий океане, залікуй мої ноги з дороги. Кукання флояр сивих […]...
32. “Чому ти серце, все болиш частіш?..” Чому ти серце, все болиш частіш? Пора б тобі вже бути бронзовіш, А ти кипиш, од муки розпанахане, Вогонь горить […]...
33. ФАУСТ Здров мій чорте, славний Тресмагістре, Я не боюся витівок твоїх; З душі моєї вилітають іскри, Як з вогнища. Ти не […]...
34. “В квітень квітку піду знайти…” В квітень квітку піду знайти Для душі, ту найкращу, єдину… До людської схиляюсь самоти – І розвіємо самотину. Квітень, квіти… […]...
35. 27. НЕ ОТВЕРЖИ МЕНЕ Не відкидай мене від Твого лиця, бо темрява загусне в моїм серці і спинить біг життя. Не відкидай, бо страх […]...
36. XLVI. “Скажи…” Скажи, що ясним джерелом ще б’є кохання з-під гори душі моєї, що це не я сиджу підпертий палицями непорушности, і […]...
37. “Я даром, даром дав усе…” Я даром, даром дав усе, Що мав святе, усе їм дав! Нащо ж кудись ріка несе В незнану даль мій […]...
38. “Тебе вітаю, сонце стопромінне…” Оксані Лятуринській Тебе вітаю, сонце стопромінне, Моєї плоті омивальний плин, Потужна повінь, що вселадно рине І пориває до сяйних вишин. […]...
39. ДЗВІН У СТЕПУ Лунавий дзвін степів Саскачевану Стоїть, як сторож осяйних ланів, Де предків голос гойно гомонів Посеред пущ крізь довгий сон туману. […]...
40. “Золоту, золоту солому…” Золоту, золоту солому На святкову стелю постіль. Розметай віковічну втому, Виплюндровуй нестерпний біль! І вигоюй, погідний Яре, Вікопомне душі тавро. […]...