СІМ’Я
Мій кінь стопчтатівський і ластівка моя,
Що в сивому гнізді на татовій стодолі
Сиділа, ще живі – це дорога сім’я,
Мій брат, сестра моя, творці моєї долі.
Кінь під вікном стоїть і каже: “Дам тобі
Свого здоров’я ще бодай малу окруху,
Щоб не схилився ти в нещадній боротьбі
За торжество свого потоптаного духу”.
А ластівка гніздо звиває при вікні,
Показує мені мистецтво будівниче,
Літає, мов стріла, крізь мури кам’яні,
На київський Майдан мене тихенько кличе.
10.ХІ.2006
(3 votes, average: 3,33 out of 5)
Related posts:
- ДЕНЬ В трудах звиває невгамовний день Своє гніздо ретельно, мов лелека. Чи радість сонцем, чи печаль, як спека, А він трубить […]...
- САВУР-МОГИЛА Це я – мандрівний кобзар – іду битим шляхом і помічаю при дорозі гніздо, де повно пташиних яєчок. Коли нахиляюся […]...
- 12. Стоїш у водоспаді шат Стоїш у водоспаді шат під хрестом, чорна колоно болю. А Син твій скорчений, як в утробі, скапує кров’ю. Останній крик, […]...
- МИСТЕЦТВО Коли усе в тумані життьовому Загубиться і не лишить слідів, Не хочеться ні з дому, ні додому, Бо й там, […]...
- “Коли усе в тумані життєвому…” Коли усе в тумані життєвому Загубиться і не лишить слідів. Не хочеться і не лишить слідів. Не хочеться ні з […]...
- ПІХОТИНЕЦЬ Душа відділилась від тіла Ще там, на майдані міськім. Врочиста така, білокрила, Літає і в’ється над ним. А тіло, струнке […]...
- “Оця весна, оця гроза пресчиста…” Оця весна, оця гроза пречиста, Над містом галопуючі громи… Серця бруньок розпурхуються в листя, Між цього і відроджуємось ми. Високо […]...
- Співає весна Й. Н.-В. співає весна в парчі оксамиті та шовку предвічне сонце розкидає шматки барвистого світла ірже білий кінь сад буяє […]...
- “Кущ осінньої калини…” Кущ осінньої калини Паленіє у вікні. Біла нитка павутини Пропливає вдалині. А під нею сині-сині Ріки, наче неземні. У ясному […]...
- У синім безгомінні У синім безгомінні задуми скрізь печать. Мелодії осінні в душі моїй звучать. А листя веремія несе свою печаль. На чорному […]...
- “Місто, премісто, прамісто моє…” Місто, премісто, прамісто моє! Стійбище людське з асфальту й бетону. Як там не буде, а все-таки є той силует у […]...
- НА РУЇНІ Палац Дудаєва – в руїні! Радій же, кам’яна Москво, Будуй палати і святині, Звеличуй імперське єство Своєї темної гордині І […]...
- “Не дивись у сніги на дорогу оту…” Не дивись у сніги на дорогу оту, Не дивися на заячий слід у сльоту, Не дивись на крило, не дивись […]...
- СЕРЦЕ Моє гаряче серце обмивають Гінкою кров’ю почуття змужнілі Ненависти, що мислі проясняє, Мою безхмарну молодість вартує І, вбачивши вогні очей […]...
- КІНЬ – Чого ти, коненьку, мій конику хижий, Невесело, смутно стоїш? Я тебе кохаю, вівса підсипаю, А ти на мене й […]...
- КУРИ ТА ЛАСТІВКА “Біга, як курка з яйцем” “Куд-куд-кудак! куд-куд-кудакі Яєчко я знесла гарненьке: Нехай іде та дивиться усяк, Яке воно у мене […]...
- Дума шоста Дивна чутка по Стамбулу, Дивна вість літає: Кантемир галеру в море Сам випроводжає! Тріумфову проводжає Пинду правовірних, І на ній […]...
- “Літає риба в саду…” Літає риба в саду, Горобці з неї сміються. Хто вона, звідки вона? Літає в садку. А в криниці відро снує […]...
- ДОЩ Не дощ, – а кінь. Гнуздечки брязкотять, То чалий кінь Чвалає темним містом І гречно клонить голову додолу, То сонний […]...
- “Сади цвітуть – вже не мої сади…” Сади цвітуть – вже не мої сади, І місяць сходить – не в моїх зіницях. І де та птиця, та […]...
- “Два вже літа скоро пройде…” Два вже літа скоро пройде, Як я закохався; Якби знав я своє горе, Лучче б був не знався Я з […]...
- РІЗЬБЯР Різьбяр, коханий мій, Обручку дарував, На палець приміряв І так мені казав: “Все – суєта і прах, І срібло це, […]...
- МАЛЮНОК З НАТУРИ Траву черкає ластівка крилом, І надвечір’я дихає теплом. Подаленів домисько стороною, І щось в мені озвалося струною, І щось в […]...
- “Гніздо лелече. Осокір…” Гніздо лелече. Осокір. Стежина до криниці. І повен пахощами двір – Квітують чорнобривці. Дивлюсь – і погляд відвести Мені від […]...
- БОРОТЬБА Ні, ні! в цій боротьбі я довше вже не встою, У велетенській з мусом боротьбі… Коли я в серці жар […]...
- ЗА ТОБОЮ! Не раз по тобі тужу в розжалення годину, Як вітер жалісно об рами б’є віконні; Надворі смутна ніч… Дощ стогне […]...
- ПРИЗНАЧЕННЯ Коли прийшла пора і ти дозрів У муках днів, у боротьбі з собою, Як образ берегів в імлі, на морі,- […]...
- “У вікні моїм – світло…” У вікні моїм – світло, За вікном моїм – сад. Наблукавсь я по світу Та й вернувся назад. Бачив я […]...
- ОСТАННІЙ ПОРТРЕТ МАТЕРІ Там у вікні, заклятім світлом місячним, Застиг, як на іконі, образ матері, Живим застиг в моїх очах і пам’яті, Востаннє […]...
- “Буде, допоки у мене є дні…” Буде, допоки у мене є дні, Твій силует у кухоннім вікні Чисто світитись. А день мій погасне, – З книжки […]...
- “І кінь тебе поніс через потік…” І кінь тебе поніс через потік. Для тебе ліжник на коня накинув панашко. Він коня твого зарік на воду й […]...
- “Біле – біле – біле поле…” Біле – біле – біле поле. Чорний гомін. Вороння. Посідало та й замріялось про убитого коня. Скаче кінь, копитом цокає, […]...
- ЧЕРЕЗ ПАРКИ ТА МАЙДАНИ Ішов я вранці повз Червоний дім, Тим парком, де Кобзар схилився думно, Та й зупинивсь, почувши ці слова: – А […]...
- “Темна ніч, вітрець тихесенький…” Темна ніч, вітрець тихесенький Зашумів в моїм вікні; Дощик капає дрібнесенький, В серце падає мені. Ні, се мрія доторкнулася І […]...
- “Клен стоїть у мене при вікні…” Клен стоїть у мене при вікні. Ваблять зір його зелені шати. І до болю хочеться мені Стати кленом в тебе […]...
- “Десь на дні моїх ночей…” Десь на дні моїх ночей Горить свічка біла Йшов вітер не погасив Йшов віл не погасив Йшов кінь з гривою […]...
- ДЕВ’ЯТНАДЦЯТЬ ЛІТ Мені вже дев’ятнадцять літ – Квітисті на вікні узори, В снігу довкола свіжий слід Сріблястих голубів надворі. Щодня до фабрики […]...
- ПЕРЕПЕЛ І знову вчулися мені – Спів перепела, шелест жита, Ти йдеш у житі, – ти чи ні? ………………………………………. Зима. Сніги. […]...
- “З глибокої тиші…” З глибокої тиші Виплив сивий кінь. Сивий кінь У синіх яблуках. З глибокої тиші Виріс блакитний ліс. Блакитний ліс Блакитного […]...
- В ГОСТЯХ У ПОЕТА Я слухаю: “Єдиний він, баштан – Ще зброя нам на голод і на злидні. День ясний там і вечори погідні, […]...