ПАТРІАРХ
Його кремлівські мучили сатрапи,
Та Бог привів скатованого в Рим,
І він свій хрест поклав під ноги Папи,
Жадав не святості, хоч був святим,
Для церкви, загнаної в тьму й підвали,
Жадав патріархату, та дарма…
Мовчали дзвони, камені мовчали,
І він збагнув, що правди в них нема.
Нема в Москві, але нема і в Римі,
Є тільки там, де батько й мати ждуть…
До Києва ведуть шляхи незримі.
У Львові – спочин, потім далі в путь!
26.VІІ.2006. Львів
(3 votes, average: 4,67 out of 5)Related posts:
- “Пишіть листи і надсилайте вчасно…” Пишіть листи і надсилайте вчасно, коли їх ждуть далекі адресати, коли є час, коли нема часу, і коли навіть ні […]...
- СЕЛО У цьому селі я давно не бував, І ось повернувся з літами: Занедбаний клуб, і запущений став, Поля заросли бур’янами. […]...
- ГОЛОД Хоч би світало… – Мамо, хліба! Підвівся батько: замовчи! Коло вогню в вагоні збились і мруть голодні втікачі. І дим […]...
- ЧОЛОВІК ТА КОМЕТА На світанку століття й своєї доби, Побратавшись із зоряним небом, Він, відкривши, жагуче її полюбив, А відтак жив для неї […]...
- “Така шалена стужа…” Така шалена стужа, Така крута зима. У хаті хлопчик тужить За тим, чого нема. До вікон припадає, Щебече, мов пташа. […]...
- “Ждуть нас тучі неминучі…” Ждуть нас тучі неминучі, Непривітний жде нас час; Ждуть нас бурі, дні понурі, Темні тюрми ждуть на нас. Та ніщо […]...
- КОХАННЯ Світить місяць, да не гріє, Мороз пече, вітер віє, Дме хтось трійкою такий До дівчини, що кохає, – Хтось такий […]...
- ПРИТЧА ПРО ЩАСЛИВОГО МУЧЕНИКА Бувало, батько цвьохне батогом Лінивого синочка – для науки. А той у плач, до матері – бігом, А мати парубка […]...
- ВІЗІЯ Вітри од краю до краю, Од рана до рана дмуть. Дерева, дахи зривають, Пісок і тріски несуть. На подвір’ях клунки, […]...
- ЗОРЯ УКРАЇНИ На обрії Києва сходить вишнева зоря. Зринають у небо мостів розтуманені брови. Пробоєм Славути гримлять океани-моря, і дивиться Київ на […]...
- “Поверни мені, горличко…” Поверни мені, горличко, Заціловану солов’ями, Щоб мовчали дуби, Щоб зорі мовчали, І мовчали жаріючі перса твої. Поверни мені ніч, Хай […]...
- ТРОЄ Звичайна сільська родина, Таких на землі багато. Жили собі батько-мати І мали одного сина. Він ріс. А батьки старіли. Минали […]...
- ПЕРША ТІНЬ Мати схлипувала біля вікна. Батько зім’яту одежу вкладав у валізу невміло. А дочка ще нічого не розуміла. Та як батько […]...
- “Поїду з Києва. Важке, підтале серце…” Поїду з Києва. Важке, підтале серце На води і на зорі понесу… Поїдьмо з Києва! Потроху пронесеться, Заміниться на тюльку […]...
- СПИС У батька є гострий спис, А довгий спис, довгий, та не сяє! Бо як на стіні повис, Щось довго вже […]...
- МАЙЖЕ КОЛИСКОВА Хлопчик: Мамо, сонце знов заснуло на сосні. Мати: Заснуло, сину, між гілками. Хлопчик: І гріє там хрущів? Мати: З жучками. […]...
- МРІЙНИКИ Батько радий. Світ йому став ясним і милим: В лотерею виграв він величезний килим. – Як і далі піде так, […]...
- БАБА ОНИСЯ У баби Онисі було три сини. У баби Онисі синів нема. На кожній її волосині Морозом тріщить зима. Я горя […]...
- “Я так жадав ту землю цілувати…” Я так жадав ту землю цілувати, Яка снагою дощових струмків, Немовби купіль теплих шапликів, Колись голубила дитячі п’яти! Вона стелилася […]...
- ДУХ Людина – що таке? Не плоть, не море. Не океан, не космос, тільки дух. Йде смерть, але вона не переборе […]...
- СІМЕЄЧКА Батько став серед кімнати, гаманцем трясе. – Подивіться, п’ять копійок лишилось – і все. Це синок мій із кишені гроші […]...
- “Сестри біля яблуні в саду…” Сестри біля яблуні в саду. Мати білять хату та у хаті. Біля хати білий батько на канапі Вигріває війни та […]...
- “Кожен фонтан у Римі брудний…” Кожен фонтан у Римі брудний І кожен прекрасний. У водах повно лапшиних спіралей З помаранч і цитрин. Пралі полощусь у […]...
- “Мати сіяла сон…” Мати сіяла сон під моїм під вікном, А вродив соняшник. І тепер: хоч буран, хоч бур’ян чи туман, А мені […]...
- БУБЛИК З МАКОМ Принесла з базару бабка бублика онучку. – Я гостинчика купила, – тиче йому в ручку. Дід схопився: – Де купила? […]...
- СУБОТІВ Десь тут в землі лежить Богданів прах. Я знаю де, та не скажу нікому, Бо віднайдуть, розвіють на вітрах Його […]...
- Мати Біля вікна у сутінках Мати гойдає колиску, Де спить дитина. Тільки немає колиски. Тільки немає дитини – Зникла, розтала у […]...
- “Рим – велич, а Флоренція – краса…” Д-рові Д. Мельникові, меценатові Рим – велич, а Флоренція – краса! Жадав би вік свій провести край Арно, Де по […]...
- БОСИЙ СТУДЕНТ Цілий рік студент провчився майже без просвітку Та й приїхав відпочити до батьків улітку. Вклала мати сина спати з дальної […]...
- НА ЦВИНТАРІ Сколихнув темні шпали “Братіслава-Москва”… Й тільки листя опале, тільки зжовкла трава. Тут – розорані схили, вороння на ріллі. Там – […]...
- “Гнуться високі тополі…” Гнуться високі тополі З вітром буйним до землі; Гнуться народи в неволі, Вічно блукають у млі. Не нарікають на долю […]...
- НЕЗАБУТНЄ Щемливим спогадом вернусь До батьківської хати. Там сад до ганку пригорувсь, Живі ще батько-мати. Там груша при вікні стара І […]...
- МОТОЦИКЛ “ІЖ-56” Батько на нім не катався ніколи, Їздив до “натиків”, до ХТЗ… З поля – додому, з дому – на поле. […]...
- “Повний місяць за вікнами хати…” Повний місяць за вікнами хати, Прокидаюсь – і лячно мені. Темні тіні на білій стіні, Придивляюсь: сестра моя й мати! […]...
- “Закувала зозуленька…” Закувала зозуленька В зеленому гаї, Заплакала дівчинонька – Дружини немає. А дівочі молодії Веселії літа, Як квіточки за водою, Пливуть […]...
- “Скажіть, братове, як вам тут, в Москві…” Скажіть, братове, як вам тут, в Москві? – В цім потопті, немовкнучому гулі, – І ви, що нині творите живі, […]...
- ЗУСТРІЧ З БАТЬКОМ Не судіте, люди, мене строго, Й ти, гаряче поле, не суди. За міською працею дорога Рідко випада мені сюди. Жайворон […]...
- “Заграй мені на баяні, брате…” Братові Павлові Заграй мені на баяні, брате, Голубів пусти під небеса. Хай побудуть з нами батько, й мати, І довкілля […]...
- ЖОРА Й ЛОРА Жорі й Лорі – по сімнадцять. Лора каже: – Жоро, От де хохма! Я дитину Буду мати скоро. Батько сердиться […]...
- “…І заклинання мольфарів…” …І заклинання мольфарів промовив бахур. І знову не почули слів, хто ждав метафор. Лиш забрязчала тьма оков, і знову – […]...