ДИКІ ГРУШІ

Related posts:

1. ФЕОФАНІЙСЬКІ ГРУШІ Пам’яті Галини Кальченко У тої Феофанії, що ніби Була і преподобна, і свята, Весною груші огортались в німби Та бджолами […]...
2. ДИКІ ДУМИ Гой думи ж ви мої! Гой чорні ж ви мої, Та де вас подію? Украй Чорногори, украй золотої На шквару […]...
3. “Летять на землю груші, як з рогаток…” Летять не землю груші, як з рогаток. Б’є в тамбурини осені горіх. Сади, омиті музикою згадок, ковтають пил міжселищних доріг. […]...
4. СЕСТРА Мій батько в школи віддавав синів, Дочці – город, і с апа, і корова, І на покосах мозолі з граблів, […]...
5. “Скачуть дикі вершники на мишастих конях…” Скачуть дикі вершники на мишастих конях, Крають вітер вусами, чорними, тонкими. Стогне під копитами низове Придоння, Скачуть, скачуть вершники луками […]...
6. “У захристії трійця стоїть…” У захристії трійця стоїть. Біля неї стану, доки ти принесеш три свічі, три свічі для Йордану. Запалю три свічі на […]...
7. НЕЗАБУДКИ Квіти ці, прості і непримітні, Світяться, як світлячки блакитні. Я люблю їх і просив би, мила, Як умру, щоб ти […]...
8. ТАРПАНИ (Дикі коні) Де під вітрами плеще Інулець І ходять дрохви по вівсюг рославий, Там тарпани поскублюють отави І воду п’ють із чистих […]...
9. “Ой там зажурились стрільці січовії…” Стрілецька пісня Ой там зажурились стрільці січовії, Як Збруч-річку проходили, Що стільки народу впало за свободу, Встояти не було сили. […]...
10. ЛЕЖАТЬ, ЯК ВЕЛЕТНІ Лежать, як велетні покійні, Шо згинули в тяжкій борні, Лежать грізні, однак спокійні – В якімсь містичнім вічнім сні. В […]...
11. “День минув і згас у потойбіччі…” День минув і згас у потойбіччі, Засвітились зорі, наче свічі. Оповила простори пітьма. От і все. Погаснув – і нема. […]...
12. “Твої груди, наче свічі…” Твої груди, наче свічі, Палахтять. Дві долоні чоловічі Вже горять. То горять мої долоні, І на грудях, і на лоні […]...
13. У ЛІСІ Заходжу в ліс, немов у храм, Де сосни – наче свічі. І курить синій фіміам Мені у вічі вічність. Пташині […]...
14. “Біля пригаслого багаття…” Біля пригаслого багаття Посеред лугу уночі Згадалось раптом біле плаття І поцілунки при свічі. Незнана сила воскресила На мить якусь […]...
15. БРАТЕРСТВО Людство бачиться древом: У кожної гілки Своя пташка, У кожної пташки Своя мова. А разом – древо, А спільно – […]...
16. “Відлуння дзеркала” відлуння дзеркала нічого не знає про дзеркало нічого не знає про себе але воно про літо знає і про нього […]...
17. “Солов’єва пісня ллється…” Солов’єва пісня ллється, Розливається в низах, Соловей лящить, сміється… Наче… тоне у сльозах. Квітнуть яблуні і груші, В світлі місячнім […]...
18. “Чи то було мені, чи снилося мені…” Чи то було мені, чи снилося мені – Синіли груші, груші чи смереки, – Як чорнобривий шлях у срібному вікні […]...
19. “При калиновій свічі…” При калиновій свічі Старий цвіркун Замотує казку Золотим перевеслом, Розмотує казку, На волю випускає… При калиновій свічі....
20. ЧЕРВОНА ТРОЯНДА Біля церкви святого Степана Запорошені лави, стежки Білим снігом. І жінка в багрянім, Наче янгол спустився з туману І бентежить […]...
21. ОСІНЬ НА ЧЕРНЕЧІЙ ГОРІ Аби пісня не умерла, А добро прибуде… Як ударила по струнах, То з-під кожної – пташа Листом черленим, Світом зеленим, […]...
22. ПІСНЯ НАЩАДКА Чую далекий дзенькіт металу, клекіт гарячого бою: “А Перебийніс просить чимало – сімсот козаків з собою”. Дід розправляє сивії вуса, […]...
23. НАД МОГИЛОЮ БАТЬКА Один тільки раз постукали у двері здушені крики, напіввисказані слова, квіти в руках нашіптували молитви, птахи витягали скрипки з горел […]...
24. ЖДУ АНГЕЛІВ З МЕЧАМИ Шукаю в світі непідвладних смерті, Проходжу від хреста і до хреста: Там ч ола в колючках, серця роздерті, Пробиті руки, […]...
25. Сутінок напинає сутінок напинає останній промінь на лук в душі дикі гуси об мури тюремні кличуть мовчазно наче б чули татуйовані кобри […]...
26. РУКИ КОХАННЯ Простягни мені свої руки, кохання, крізь речовину сходів і схили в поруччях, щоб я не чув, як скрегоче полива й […]...
27. “Десять років пройшло – все кленуть Горбачова…” Десять років пройшло – все кленуть Горбачова, Україні моїй незалежній клянуть, Все не клеїться в них, не виходить нічого І […]...
28. КРАЙ КОМІНКА В моїй хатині тепло, сухо, Палають весело дрова; Надворі стогне завірюха, Мов звір голодний завива. І наддає пергу гризоті Та […]...
29. “дідусь з бабусею…” дідусь з бабусею під грушею сидить дідусь з бабусею по грушечці їдять обоєнько такі сухенькі невеличкі і груші не глевкі […]...
30. “Ніч. Б’ють повагом години…” Ніч. Б’ють повагом години, До молитви склав я руки. Сім… і вісім… дев’ять лине – Лине, линуть в тишу звуки. […]...
31. “Опали з яблунь визрілі слова…” Опали з яблунь визрілі слова, і з груш слова дозрілі теж опали. І поля недоорана глава натхнення, як метелиці, заждалась. […]...
32. МОГИЛА Там, де виснуть, як мокрі мішки, небосхили І, задумавшись, гори стоять навкруги, Ледь видніє чиясь безпритульна могила, Мов сирітка, загублена […]...
33. “Рябко, і дощ, і з вітром цвіт…” Рябко, і дощ, і з вітром цвіт, І мамалига, й небо з Богом, І пізній розум з ранніх літ, І […]...
34. ПЕРШИЙ СНІГ Впали з неба уночі Незвичайні калачі, Пишні-пишні, свіжі-свіжі, Наче квіти білосніжні. На дерева у дворі Сіли вранці снігурі, Поміж вітами […]...
35. НАРЦИЗ Він просить перед дзеркалом : “Прости!” І знову – стрімголов до книгозбірні : як в катакомбах, черепи примірні, лежать там […]...
36. Монолог верховинського блукальця Не ходіте вовік по моїх ви стопах. В нас немає законів. Лиш вервечка оказій. Я світами пропах. Але я не […]...
37. СТАНЦІЯ ТУМАНЯН На землі вірмен-горян, Між дрімучих скель уранці На станції Тумарян Грав оркестр – зурна й баян, – Підмовляючи до танцю. […]...
38. “Є ще той сад…” Є ще той сад, Де й під снігом зелена трава І правічні ще родять дерева… Дивний пам’яті сад, Де всі […]...
39. “Красива осінь вишиває клени…” Красива осінь вишиває клени Червоним, жовтим, срібним, золотим. А листя просить: – Виший нас зеленим! Ми ще побудем, ще не […]...
40. Мої долонi, наче двi iстоти Мої долонi, наче двi iстоти. Любов’ю переповненi слiпцi, На нiжний дотик вiдкривають – хто ти… Вiдчуй же душу у моїй […]...