КОРОВИ

Related posts:

1. “Корови, витнуті з кольорової тиші…” Корови, витнуті з кольорової тиші На олов’яному озері. Одна парагвайська ніч під повнею На обсаджених помаранчами вулицях. Одна вілла з […]...
2. СЕЛО (“Корови моляться до сонця…”) Корови моляться до сонця, що полум’яним сходить маком. Струнка тополя тонша й тонша, мов дерево ставало б птахом, Від воза […]...
3. “Весняні блакитні очі…” Весняні блакитні очі Дивляться з трави на мене: Се фіалочки кохані, Що набрав я повну жменю. Я набрав і все, […]...
4. ДНО ПЕЙЗАЖУ Корови й дині. Білий янгол на лопуха зеленій плахті. Хто будить в серці тужну п’янкість і хто колише темний страх […]...
5. “Вмирають вдови…” вмирають вдови це епоха йде прикривши за собою тихо двері і тиша і луна не сколихне вод забуття віддалених плес […]...
6. “Матері не вмирають…” Матері не вмирають. Матері не сплять. День і ніч матері в узголів’ях стоять Над нашим сумлінням, Над мислями й долями, […]...
7. ЕЛЕГІЯ ДЛЯ КОХАНОЇ Розпусти свої коси дівчина чорнокоса, В білій сорочці вийди у ніч, Як цвістиме жасмин у саду, Як цвістиме жасмин… Тебе […]...
8. АЕРОПЛАН Верби гойдались над ставом і тихо дзвонили в повітрі. М’яко котилися хвилі над полем у злотому морі, Коник дзюрчав у […]...
9. “Не впадайте у розпач (пролітають роки)…” Не впадайте у розпач (пролітають роки), Почувайтесь на відстані серця, руки, І топіте самотності сиві льоди, Поринайте у губ найсолодші […]...
10. ПРОЩАННЯ З 2006-М Ще з одним я прощаюся роком, і прощатися зовсім не жаль. Він до мене ходив лжепророком, піп-розстрига чи просто мужлан. […]...
11. “Тепліше не в горах, де ближче до сонця…” Тепліше не в горах, де ближче до сонця, а в долах, де ближче планети ядро. Та квіти – людської душі […]...
12. “Теплого літа чарівність…” Теплого літа чарівність, Сад за вікном спочиває, В шибу – стукає північ, Скрип – хтось вікно відчиняє. На смуглій руці […]...
13. Я був на війні! В сорок першім Мені Не було навіть року, І все ж Я був на війні, У бою жорстокім. Я бачив, […]...
14. “Небувалі часи” Із Цьоткі І пісня затихла, і втіхи не видно, І діти старенькими стали. І ноту веселу музикам брать стидно, Радісні струни порвали. […]...
15. “Найлегше згадую жабу…” Найлегше згадую жабу. Точніше, її очі, страшніші від очей змії. Бо то очі жаби, яка в сутінках прийшла назавше забрати […]...
16. ВМИРАЮТЬ ПОЕТИ Вмирають поети в душі, а потім в лікарнях вмирають. Ховають спочатку вірші, а потім поетів ховають. Поету копають яму. Коли […]...
17. ДИТИНСТВО. 1946 …І гвалт собак за вікнами, і ніч. Січе крупа у каламутні шиби. Десь черги автоматні… Холод… страх жене на піч […]...
18. ВОЗОВИЦЯ Що ж, запрягай корівок, Трохиме, пора вирушати! Хмар порідшало, тільки на грецькому темно ще. Як же Всім дощі ці увірились! […]...
19. “Зайнялось неземними огнями…” Зайнялось неземними огнями, Поплило, затремтіло, заграло… Туга, туга! Без думки, без тями, Що повітря, здається, – замало! І нащо, розглядаючи […]...
20. ВУЗЛИК ЗЕМЛІ Коли полину у далекі мандри, візьму з собою вузличок землиці – тієї, у якій коріння хліба, тієї, у якій моє […]...
21. ЕПІЧНИЙ ВЕЧІР Під прапором мідянолистих буків, де сонце покотилось вогняним тарелем, засмаглі хлопці, мов джмелі на луках, гудуть, і вибухає пил з […]...
22. “Цю грозу не забуду ніколи…” Цю грозу не забуду ніколи: З ріг корови стікає в краплинах сонце. Босий батько заганяє качок у комору. 1964...
23. ПІД КИЇВ СТАРИЙ Під Київ старий незглибимая ніч Прийшла непомітно степами – І тисячі в воду запалених свіч Поділ перекинув стовпами. І знизу […]...
24. НЕ В ПУСТЕЛІ МОВЧАННЯ Не в пустелі мовчання ми живемо, А зриваємо з себе чужинське ярмо. Ми впускаємо в душі дніпровий розлив, Української пісні […]...
25. ЛІСИ Ріки вмирають. Вимирають геройські жести І великі пориви. Треба густих лісів, Щоб рятувати джерела. Треба, щоб у лісах Жили співучі […]...
26. “Надокучили вівці й кози…” Надокучили вівці й кози, Остогидли сир і сметана. Набирають в човні на морі Чужоземні купці охочих. Їхній одяг – найкращий […]...
27. ЯЛИНКА Далекі дні, похмурі дні Розвіялись, як дим. Та не забудь тих днів мені, Коли я був малим, Коли у панському […]...
28. НАД ЧЕРЕМОШ Товариші мої далекі Під гнітом панської руки! До вас, до вас, мої думки, Як у вирій лелеки. Кому свій смуток […]...
29. “Багато в мене фотографій давніх…” Пам’яті Володимира Затуливітра Багато в мене фотографій давніх, Де подруги мої в далекі дні Не мали ще по жодному виданню, […]...
30. ВОЛОДИМИРУ СОСЮРІ Я Вас узнав з “Червоної зими”, Як був хлоп’ям, як пас чужі корови. Читали вірші під копою ми, Селянські пастушки […]...
31. ВЕСЕЛКОВИЙ РОЗМАЙ Порипують роменським шляхом гарби, Сулою тихо хлюпають човни. І плине люд з своїм нехитрим скарбом на ярмарок у наші Курмани. […]...
32. Дим крови розмитих облич далечінню дим крови розмитих облич далечінню ховає пісню у матір яка з чорної корови вигонить ніч у поле пощербом тихого ляку […]...
33. ШУМСЬКІ ЛІСИ Зелена повінь. Глухомань і шум Століть зелених, пралісу густого, Тече ріка невиснажена з нього, Немов потік одвічних наших дум. Зелена […]...
34. “Цвіте, як мак…” “Цвіте, як мак…” Вже більше не цвіте – Суди і штраф, і міліцейські грати. І радіоактивне доорати Нам поле, де […]...
35. ПІДЗЕМНЕ ЗОО “Живуть під містом, наче у казках, кити, дельфіни і тритони…” Б.-І. Антонич Живуть кити під містом. І тритони. А ще […]...
36. СТАРИЙ КОРОЛЬ На троні зі своїх костей, що скриплять, і з власної розхитаної тіні він сидить у короні з мух на лисій […]...
37. ПРИСМАК КРОВІ Був липень як липень. Літо як літо. Пташки перелітали з гілки на гілку – клювали зерна і комашок та спостерігали, […]...
38. БЕЗ ТАБУ Хто сказав: “Найстрашніше – це смерть”? – Заперечу. І зі мною погодяться всі: і Платон, і Сократ. Поруч ходять мерці […]...
39. ЛІКИ ВІД СТРАХУ Хворий в лікаря зубного стогне і тремтить: – Ой, боюся, не торкайтесь. Клятий зуб болить. Ой, не можу. Ой, боюся! […]...
40. “Де люті хуги плутанку снували…” Де люті хуги плутанку снували, Де світла меншало із кожним днем, Камінні щелепи пережували Нас так, що видалось: не оживем… […]...