“Яких тільки в лісі нема кольорів…”

Яких тільки в лісі нема кольорів:
Розкрила палітру художниця осінь…
Дуби ще зелені,
А клен вже горів,
Зухвало підпалював полум’я просинь,
Янтар, і агат, і сапфір, і рубін,
Грибів смолоскипи розсипала сонь ця…
Між сосен – намисто рясне горобин,
Мов кетяги стиглі гарячого сонця.
А в небі така тишина та блакить,
І далеч така над полями прозора,
Що видно, як бабине літо летить.
А справді ж пак літо було ще учора!
Учора? І молодість вчора була.
О бабине літо! Летить павутиння,
Сідає на скроні мої спроквола –
Зиму вже несе мені далеч ця синя!
Ну що ж, я готовий зустрітий й зиму.
Весна – легковажна і скороминуча…
Всьому є свій час.
І кінець є всьому.
І літо мінливе: то спека, то туча…
Втомився від літа я: грози, громи…
А осінь – це мрії,
Але не згасання!
Прозорість! Глибінь! В ній мудріші вже ми.
Не тільки побачення –
Є і прощання!
В прощанні не менша глибінь почуття!
Що ж, зимо, приходь, сядем з мудрістю поруч…
Все звідати треба, щоб знати життя:
Всі запахи, барви,
Всю радість і горе!

Малеївка, 1958

(1 votes, average: 5,00 out of 5)

БАБИНЕ ЛІТО Бабине літо. Золотосинь. Срібла тонкі павутини. Вирій пташиний, пізня теплинь, Повінь черлена калини. Погляд вбирає далеч і шир, Обрії сонцем […]...

БАБИНЕ ЛІТО Знову сьогодні літає в полях бабине літо… Бабине літо… За справжнім як – жаліти чи не жаліти?.. Тиша окутує земний […]...

“Бабине літо літає на вітрі…” Бабине літо літає на вітрі. Бабине літо… Що це пахуче таке у повітрі Розлито?.. Листя – мов злотом обвіяні віття, […]...

“Зима ще тільки пред’явля права…” Зима ще тільки пред’явля права на володіння небом і землею, іще не засіва, а посіва, а я стою між осінню […]...

БАБИНЕ ЛІТО Літо бабине, бабине літо… Серце чує осінні путі… Хтось заплутав зажурені віти в павутиння нитки золоті. Листя слухає вітру зітхання […]...

ЛИСТОПАД Жінки згрібають листя у садах, Синіє далеч, в’ються пасма диму. Над чорним полем одинокий птах Летить навкіс із осені у […]...

З КОЛЬОРІВ ОСЕНІ Жовті яблука осені Розкочуються по землі. Чи хтось поза садом голосить, Чи вітер летить з полів?.. Жовті яблука осені – […]...

“Тут літо ходило, а нині – осінь…” Тут літо ходило, а нині – осінь. Покошено трави. Засіяно лан. Малу павутиночку вітер відносить, За неї чіпляється сивий бур’ян. […]...

“Тут тільки народили баранця…” Тут тільки народили баранця, А там уже і шашлика оплачено… Немає кругобігові кінця, Нема і в майбутті не передбачено. Одне […]...

“Зацілую мрію на твоїх вустах…” Зацілую мрію на твоїх вустах, Розтривожу осінь в золотих садах. Зацвіте бажання й запалахкотить, Птахом сизокрилим в серце прилетить. Роздобуду […]...

“Літо минуло. Осінь…” Літо минуло. Осінь. Вересень, мила, – ось він. Сад обважнілий плодами. Стали ліси мов храми. В золотоцвіті віти. Повиростали діти. […]...

“Дощі минулись – і нема…” Дощі минулись – і нема. Сніги іще не впали. Отак – ні осінь, ні зима, Згрібаєм листя, палим. А дим […]...

КОНІ ГОЛУБІ Гасне сонце на горбі. Чаша дня допита. Скачуть коні голубі, лунко б’ють копита. Скачуть коні молоді, вже їх не догнати. […]...

“Весна виникала, де тільки могла…” Весна виникала, де тільки могла: трава на фронтонах, дощі і сухоти, і тепла бруківка. Весна була зла. Блукаючі танки і […]...

МАМОНТОВІ… (і не тільки), ЯКОГО ЗНАЙШЛИ ПІД ЧАС ДОРОЖНІХ РОБІТ БІЛЯ ВИШНІВЦЯ НА ТЕРНОПІЛЬЩИНІ Між нами – віки і пласти, Німа глибина і каміння, Далеко десь, первісний, ти При самій зорі сотворіння. І я […]...

СХІД СОНЦЯ ЗАХІД СОНЦЯ весна літо осінь зима ти знаєш усі пори але з кожним сонцем мов народжуєшся знову з кожним заходом відходиш трошки...

“Осінні пожежі: дими картоплини…” Осінні пожежі: дими картоплищ, Жарінь горобинова, спалахи кленів. Димами прогірклий до вирію клич – З неораних стерень, із плес опалевих, […]...

ПАМ’ЯТІ ДРУГА В п’яту річницю смерті В. Кобилянського Втіхи ні крихти, – а стільки терпінь!.. Душа до одчаю самотня… Ти тільки сон, […]...

“Тільки далеко від тебе…” Тільки далеко від тебе Я твою близькість відчув, Тільки в журбі за тобою Я своє щастя знайшов. Чом не родився […]...

СОН Мені приснилась осінь: я в дорозі до падолиста, до багрянь з дерев… За горизонтом на самому розі мене хтось мовчки […]...

ВЖЕ БРАМИ ЛІТА ЗАМИКАЄ ОСІНЬ Задощило. Захлюпало. Серпень випустив серп. Цвіркуни й перепілочки припинили концерт. Чорногуз поклонився лугам і садам. Відлітаючи в Африку, пакував чемодан. […]...

СОРОКАЛІТНІ Повиростали наші діти, А ми й не встигли постаріти. І тільки перша сивина Нагадує, що вже весна Давно-давно одголубіла І […]...

“У лісі, лісі темному…” У лісі, лісі темному, Де ходить хитрий лис, Росла собі ялиночка І зайчик з нею ріс. Ой, снігу, снігу білого […]...

ДО ЗВЯГІЛЯ ТІЛЬКИ До Звагіля тільки, до Звягіля… Далі – чужий Новоград-Волинський, Бердичівсько-Дніпропетровсько-Донбасівскьий простір Під кованими чобітьми бронзових ідолів лисих… Ніяк не осиплеться […]...

“Далеч осінню дощами розмито…” Далеч осінню дощами розмито, Хилитсья сад за вікном сумовито, Ледве тріпоче вогонь у каміні, Спить собі кіт на руках господині, […]...

“Осінній день, осінній день, осінній…” Осінній день, осінній день, осінній! О синій день, о синій день, о синій! Осанна осені, о сум! Осанна. Невже ця […]...

ЩЕ ТЛІЄ ЗГАРИЩЕ СЕЛА Ще тліє зарище села, Валяються фашисти вбиті… Учора битва тут була. Опухлики і Невель – всі ті Місця затямим, кожен […]...

“Спадає тривога не тільки свинцем…” Спадає тривога не тільки свинцем – Спадає тривога дощами в лице, Спадає тривога сльозиною з вій – Її ти, поете, […]...

Показувати можна тільки зрячим Показувати можна тільки зрячим. Співати пісню – тільки тим, хто чує. Даруй себе тому, хто буде вдячним, Хто розуміє, любить […]...

“Це тільки мовчання…” Це тільки мовчання це тільки ранок поніс мене в коло розмов слова виростали струшувалися з газет відбивалися від стелі на […]...

“За рікою тільки вишні…” За рікою тільки вишні… тільки вишні… тільки вишні Та дорога за тумани утіка. І ніхто мене не чує, і ніхто […]...

ЛІСИ, ЯКИХ НЕМАЄ Зимові витівки на склі – Для мене був єдиний ліс, Бо там. на батьківській землі, Лиш терен по яругах ріс. […]...

“Відгомоніла спрагла рівновага…” Відгомоніла спрагла рівновага, І тільки – спомин, як бутна мета, І тільки – будня розбуяла брага Мені допалює сухі вуста. […]...

ДРУЗЯМ-РОВЕСНИКАМ Як стихла війна, молодого солдата Звільнять не спішили в запас, І подруги наші, найкращі дівчата, Ще довго чекали на нас. […]...

“ВІДГРИМІЛО. ТІЛЬКИ ВАГОВИТО…” Відгриміло. Тільки ваговито Та старанно в шиби стука дощ, І зелено-серпанкові віти Розгойдались над асфальтом площ. Тільки, бач, не мерехтливим […]...

“Тільки верхня частина блискуча…” Тільки верхня частина блискуча – Наші зустрічі, наші свята – Всім видніє… Провалля і кручі – Наші будні, що смог […]...

ЛІТО Одцвіли кульбаби у гаю, Облітають, мов пороша біла, Нагадавши молодість мою, Що давно так само облетіла. Сонце піднялося у зеніт, […]...

“Нема – як муки ностальгії…” Нема – як муки ностальгії, Нема – як смерть на чужині,- В тривожних споминах – завії Ще й нині плачуть […]...

“Запахла осінь в’ялим тютюном…” Запахла осінь в’ялим тютюном, Та яблуками, та тонким туманом, – І свіжі айстри над піском рум’яним Зорюють за одчиненим вікном. […]...

“Тільки двічі живемо…” Тільки двічі живемо. Раз – у світі білім-білім. Тож сумуємо і квилим, Як до іншого йдемо. А тоді ще в […]...

Related posts: