ТУТ ЛЕНІН ЖИВ (З дорожнього блокнота)
За Ленінградом, знана змалу,
Є станція Разлів. Сюди
Щодня з Фінляндського вокзалу
Робочі ходять поїзди.
Північний край! Такі не скрізь би
Знайшли пейзажі золоті:
Берези, дерев’яні ізби,
Два семафори на путі…
Тут, в літнім затишку зеленім,
На тихій станції Разлів,
Спинися, друже, – жив тут Ленін,
По цій землі Ілліч ходив!
Переджовтневі дні досвітні!
Читаю напис в сяйві слів:
“Сімнадцятого року, в липні,
Тут Ленін жив”.
Ось та драбина на горище,
І сіно те, де Ленін спав,
Й, здається, лампа та горить ще
І кида світло – блиск заграв…
А ніч зрадлива і лукава,
А десь за нею – Петроград…
Писав Ілліч свій труд “Держава
І революція”…
Спас сад.
Та треба бути обережним –
Підозра ходить між сусід…
А що, як шпигуни простежать,
На Леніна натраплять слід!
– Хто він? – допитувавсь крамар.
Казав хазяїн: – Мій косар. –
Не раз в одежі косаря
Стрічала Леніна зоря.
Він брав незвично косу в руки
І йшов на озеро. В ті дні
Він жив у курені на луках,
Весь світ зібравши в курені!
Ілліч в запіллі, у Разліві,
Та чує Партія його!
Сюди, в курінь, до директиви
Прибув од Партії Серго.
Уже в селі замість лампади
Горить майно дворянських гнізд…
Вже кілька днів у Петрограді
Йде Шостий більшовицький з’їзд,
Що зве до збройного повстання,
Віта нового дня світання…
Давно-давно…
На цьому місці
Гранітний вже курінь стоїть.
І сивий сторож трактористці
Показує сліди тих літ,
Що принесли нам дні погожі
Крізь листопад Жовтневих днів.
Уже ніхто не переможе
Тії землі, де Ленін жив!
Стоїть в задумі трактористка –
Це Ленін дав їй щастя… Він!..
І тиша… Озеро десь блиска…
Спадає глиця із ялин…
Північний край! Такі не скрізь би
Знайшли пейзажі золоті:
Берези, дерев’яні ізби,
Два семафори на путі.
Тут, в літнім затишку зеленім,
На тихій станції Разлів,
Спинися, друже, – жив тут Ленін,
По цій землі Ілліч ходив…
Разлів, 1949
(2 votes, average: 3,50 out of 5)