ПРИВІТ ТОБІ, МОСКВА-СТОЛИЦЕ!
Сіяє сонце над землею…
Не сон мені, Тарасе, сниться, –
Стою на сходах Мавзолею:
– Привіт тобі, Москва-столице!
Привіт тобі, народе-брате,
Що нам поміг навіки зняти
Неволі чорної ярмо!
Твоєю дружбою підняті,
Як рівний з рівним ідемо.
Хай славен буде в днях, у роках
Кремлівський світ зірок високих!
Світи нам ранньою зорею,
У день ясний світи, у ніч…
Ялинки біля Мавзолею,
Потік людей пливе навстріч.
І мати йде до Мавзолею –
Струнка, статечна, молода,
Й така упевнена хода.
Красуня! Де я бачивсь з нею?
Це – Катерина… Дні крилаті!
Чи б міг її, Тарасе, взнати?
Не покриткою попід тином, –
На крилах слави ранком синім –
В Москву! У Кремль! А Йвасик, син,
(Такий, як день біловолосий) –
З дитинства мріє стать матросом…
В нас капітаном буде він!
Водити буде кораблі
Під стягом вільної землі…
І співає вольна мати, –
Світ змінивсь і люди.
Нема царя-супостата,
Нема і не буде!
Україна розцвілася,
Мов калина в лузі,
Верховіттям підвелася
В Радянськім Союзі!
Літа мої соколині!
Чотирма шляхами
Їдуть хлопці і дівчата –
Усміхнені, раді, –
З України! Депутати
Верховної Ради!
Ми обрали їх, довір’я
Своє їм вручили,
Щоб з Кремлівського сузір’я
Дні ясні світили,
Щоб на площі та на Красній
Злитись воєдино…
Світе рідний, світе ясний,
Моя Україно!
1960
(2 votes, average: 4,50 out of 5)