Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ПАМ’ЯТНИК ЗОЇ КОСМОДЕМ’ЯНСЬКІЙ

Теплі зимові дні
В цій лісовій стороні.
Хмари – дістають рукою –
Пливуть над Москва-рікою…

Дівчатка – школярки русі –
Сідають в автобус в Рузі,
Завтрашніх днів герої –
Їдуть у гості до Зої.

На перехресті доріг
Мінське шосе – Верея –
Бачите пам’ятник…
Сніг.
Шапку знімаю я…

Рвалися німці в Москву,
Німець в Петрищево каркає…
Знали тут Зою живу –
Комсомолкою-партизанкою.

Глибокі були сніги,
Гасала в снігах орда…
Повісили вороги
За те, що була тверда,
Що не скорилась катам,
Не впала благально в ноги,
За те, що своїм життям
Прокладала в наш день дороги!
Світла, мов ранку привіт,
Дивиться з п’єдестала…
Була у житті мов граніт –
Навіки гранітною стала.

Стара Руза, 1956

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 2,33 out of 5)

ПАМ’ЯТНИК ЗОЇ КОСМОДЕМ’ЯНСЬКІЙ - НЕХОДА ІВАН ІВАНОВИЧ