ГОВОРИТЬ МОСКВА!
Живу я на вулиці Леніна,
Весь світ мені видно з вікна!
Шинель моя тричі прострелена,
В почесній відставці вона.
Будуємо, тешемо, – бач, які
Сьогоднішні фронтовики!
Всміхаються сонячні зайчики,
Стрибаючи на шибки.
“Говорить Москва!..” –
І по радіо
Крокує, неначе жива,
Шумує і піснею радує
В кімнаті у мене – Москва!
До школи йдуть хлопчики-мрійники,
Йдуть теслі в пілотках бійця…
З Москвою звіряєм годинники,
З Москвою звіряєм серця!
В заводі, в колгоспі, на тракторі, –
Москва, скрізь ми чуєм твій клич!
І хоч не москвич я за паспортом,
Медаллю своєю – москвич!
В снігах, в сорок першім, під Істрою
Грудьми захищав я Москву.
І вірив тоді я, що вистою, –
І вистояв я, і живу!
І де б не були – хоч за полюсом, –
Чи мла, чи метіль снігова, –
Ведуть нас і служать нам компасом
Два слова: “Говорить Москва!”
Нема в світі голосу дужчого!
І вдень, і у ніч грозову
Все людство надії грядущого
Настроює на Москву!
Київ, 1948
(1 votes, average: 5,00 out of 5)