ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК
Твердішають в пальцях суглоби повільно,
хоч тоншають жили в зап’ясті щодня,
та я відчуваю: у нас є щось спільне
з вербою, що зростом усіх обганя.
І слів не знаходжу, щоб шлях привітати,
щоб пороху все розповісти про час,
щоб лезом долоні граніт розпечатать
і виявить спільність, що зріднює нас.
Аякже. Усе пересноване часом.
Єднальні волокна все в’яжуть в одне,
щоб кров у тобі на смолу запеклася,
коли хтось зап’ястя вербі розітне.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)
Related posts:
- РОЗКОПКИ Під терасами моря їх чекали руїни і скіфське минуле, широчезнії східці, врізані в чорний граніт, і череп’я вождів, що жили […]...
- ПОЕТ Олексі Коваленкові О ні, Поет – не гладіатор, Що бавить натовп цирковий! Поет – пророк, Поет – новатор І вільний […]...
- ТОПОЛІ У полі на волі Дві сиві тополі, Дві долі, що стали Одною поволі. І сонце їм світить, І вітер їм […]...
- СЛІПИЙ ДОЩ СОРОК ПЕРШОГО РОКУ Звідкіль цей дощ, коли ані хмарини, ні цятки в небі – вимита блакить: течуть, течуть єднальні волокнини, а поміж ними […]...
- СОРОЧКА Розповзається сніг і сорочка торочиться знизу, і розмокла рука семипало стискає клубок, голка в губи вп’ялась – хутко нитку пронизуй, […]...
- ЗАМІР Блискучих слів я б міг сказать багато І виявить палкого почуття Але вогнем шукань я запалився брате Шукаю квінтесенцію модерного […]...
- ДИПТИХ ПРО ЛЕСЮ УКРАЇНКУ 1. Біля хворого С. Мержинського Тане кружальце обличчя… Хай собі ходить, хто ходить боком попід дверима. Дух вогню однокрилий борсається […]...
- ЧЕРЕЗ ЛІС З оленкою в руці сидів я на узліссі: метелики цвіли, снувала мурашва, світилася трава, і промені навскісні, лунаючи, ішли крізь […]...
- ДУМИ МОЇ Думи ж мої, думи руські, відки ви ся взєли? Ци ви, може, в моїм раю квіточками цвили, Ци ви, може, […]...
- ЧОГО НЕМАЄ НА МОЇЙ ЗЕМЛІ Покажіть хоч шматок землі, За який не пролита кров. Віднайдіть хоч одне село, За яке не поліг ніхто. Назовіть мені […]...
- В ОТКРЫТЫЕ ОКНА Бывает час в преддверьи сна, Когда беседа умолкает, Нас тянет сердца глубина, А голос собственный пугает, И в нарастающей тени […]...
- ТРУПАРНЯ Осіння нічка зимна, бо зима надходить; В шпиталі на подвір’я жовняр варту ходить. Що ступить – камінь йойкне, більше нич […]...
- “В зеленім лісі дерево одне…” В зеленім лісі дерево одне, – Чого воно найпершим пожовтіло? Росло як всі, до сонця лебеділо, Тепер стоїть задумливе, сумне. […]...
- “Ця осінь, Боже, також золота…” Ця осінь, Боже, також золота. Світає. Вечоріє. Крик навколо. Припухлі розтулила ти уста. І день іде, і ніч іде, і […]...
- ГУЛЛІВЕР Гуллівер фантазує: “Ви? Збагнути Чи можете у тямку взяти ви, Що горя мав я вище голови Не в Бробдінгнегу, не […]...
- КОЛИ РЕЧІ РОЗКРИВАЮТЬСЯ Коли речі раптом розкриваються в себе на всю свою незглибимість я заплющую очі і притискаю до тіла руки – я […]...
- НЕ ЗАЗДРЮ БАГАТИМ Не заздрю панам грошовитим, багатим, В яких “Мерседеси” й палаци-квартири. Їм треба журитись, де гроші ховати У них – податківці, […]...
- “Повітряним містком нас доля сполучила…” Повітряним містком нас доля сполучила, розпеченим гвіздком єднала руки нам, та простір розхитавсь, і в глибину провалів то розум западавсь, […]...
- ПОЛЮВАННЯ Дні втрат і віднаходин, дні сонячних думок, де сміх, як бризки глоду серед пустих гілок. Та й голова на скрузі […]...
- РОЗЧЕРК На вістрі голки, на вершку страждання – солодка болість: помиливсь!.. А ти за мене помолись, – розчарування! Краплину музики – […]...
- “Кульбабо пам’яті, таке зелене поле…” Кульбабо пам’яті, таке зелене поле, так широко, аж боляче мені. Мов ртуті стовп, піднявсь по губи голос, аби здмухнуть пушинки […]...
- ЄДИНЕ Єдиний простір, що на все життя, єдиний світ, який ти іменуєш; збігається в єдине почуття любов і зненавидь, що у […]...
- ЗИМОВІ ПТИЦІ Стоять, зіщулившись, бори, Ведмедям літо сниться. Метуть сніги, гудуть вітри, А як же бути птицям? Ані поживи, ні тепла, Ні […]...
- ОЗЕРО глибоке око гір дивиться постійно вгору бачить сонце місяць зорі часом тіло птиці що падає в його зіницю часом тіло […]...
- БЕЗСОННЯ Чого не спить воно, оте вікно, – у небі ночі та й одне-єдине? За що катує полум’ям воно когось там […]...
- “і днище солов’я сповите в павутину…” і днище солов’я сповите в павутину і горло вітряка покинуте на вітер і день що не зійшов перегортати світом як […]...
- ГУННИ Як їм під ноги впало пів-Європи, Коли їх орди потрясали Рим, Летіло гасло: “Стіни як захопим І храмів порох пустим […]...
- ДУЕТ Поволі повертаємось у землю, як в колиску, вузли зелені зілля в’яжуть нас – два спутані акорди. Сокира сонця вбита в […]...
- “Тут тільки народили баранця…” Тут тільки народили баранця, А там уже і шашлика оплачено… Немає кругобігові кінця, Нема і в майбутті не передбачено. Одне […]...
- “Плоттю власною простір промірявши, наче та гусінь…” Плоттю власною простір промірявши, наче та гусінь, шовк повітря всотавши, формуючись в русі, під грудьми проповзли мандрівничі шляхи, шкіру тнув […]...
- “І засміялась провесінь: – Пора…” І засміялась провесінь: – Пора! – за Чорним шляхом, за Великим Лугом – дивлюсь: мій прадід, і пра-пра, пра-пра – […]...
- “І вигрівалися тіла богів…” І вигрівалися тіла богів віками під гарячою золою, аж пухнути почав граніт, бубнявіти з глинкавою землею в обвислі статуї міцних […]...
- “Часом моє серце такий тисне біль…” Часом моє серце такий тисне біль, Як сумерку тиша понад стерні злине… Розстогнаний вітер гуде серед піль, Стеблом помітає та […]...
- ТЕБЕ ПРИГАДУЄМ ПІСНЯМИ “Цю землю треба сполоскати Дощем вогненним, а тоді, Щоб жати урожай багатий, Втопити поле у воді. Нехай постоїть. Хай помокне. […]...
- БАЛЯДА ПРО АПОКАЛІПТИЧНОГО КОНЯ І. С. Таємно тліє Зловіща злуда: Трухлявий корінь, Вогонь з дупла. Він – незагнузданий – Здригнувсь, підвівся: Вулькани в сонце, […]...
- Зі збірки “ВЕЛИКА ГАРМОНІЯ” MODE MORTE IV Про смерть IV Я є спокійний, наче тиша на воді, я маю досить, досить сили, щоб не боятись навіть і […]...
- СЛОВО (У вінок Т. Шевченкові) Немудрий цар твоє премудре слово Топтав полками – квітли пурпурово Ненатлі болі українських ран! Зухвалий вождь, озлоблений тиран, Його обкраював […]...
- НА РУЇНІ Палац Дудаєва – в руїні! Радій же, кам’яна Москво, Будуй палати і святині, Звеличуй імперське єство Своєї темної гордині І […]...
- “На снігу торішнє листя…” На снігу торішнє листя, насінина на снігу, сніг присів, немов прокиснув, стежку втоптану прогнув. Пойнялась водою крига – жовта тріщина […]...
- РОЗГОРНУТИ КНИГУ Книгу життя розігни, бо промкнулась трава крізь окладень і рядок голосний, мов струмок, ниже літер розсаду. Ось над урвищем хмар […]...