“Ти світиш в ніч лунку…”
Ти світиш в ніч лунку
тонким осколком скельця
і носиш в кулачку
пташине ніжне серце.
Я знав твої меди,
дзвінкі твої відерця,
і коряком водив
по зачапілих денцях.
Загляну в копнячок,
пригну вниз павутину –
в прозорий корячок
візьму-черпну росину.
І так усе життя:
ходіння і шукання,
і згадки про пиття,
якого смак – незнаний…
(3 votes, average: 4,67 out of 5)
Related posts:
- “Я жайвора шукав по пісні в піднебессі…” Я жайвора шукав по пісні в піднебессі. Він, випливши, зникав, аби ізнов воскреснуть, і поле підіймав, як полотно за нитку, […]...
- БАКЕНЩИК Що ж мені свідчать твої зморшки? День надійшов і відійшов. Дощ розгулявся – чорні стьожки гадючаться з-під підошов. Несеш вогонь […]...
- “і днище солов’я сповите в павутину…” і днище солов’я сповите в павутину і горло вітряка покинуте на вітер і день що не зійшов перегортати світом як […]...
- “Підбиті алгоголем таланти…” Підбиті алкоголем таланти, Мов крижні шротом… Блякне краса: Вимоклі у жабуринні, лататті, Хлюпаються – не летять в небеса. Збиті на […]...
- “Дізнайся, що називаю щасливим життям…” Дізнайся, що називаю щасливим життям. Все облиш і зверни туди своє серце. Всім серцем дотримуйся такого правила: слідкуй за божими […]...
- НА ЗИМОВІЙ ПОЛОНИНЦІ Для якого вовка лютого, для якого лиса хитрого, для якого оленя печального, для якого дика темного залишено на дверях колиби […]...
- РІШУЧІСТЬ Довгі крила – з очерету – розгортаються до лету: птах, що імені не має, із покою вилітає. Я візьму до […]...
- ТАЄМНИЦЯ Іти від тебе – кидатися головою вниз у фіолетову глибінь бузкового від пахощів вечора. Іти від тебе – тонути у […]...
- “На пагорби, на вечір, на вітри…” На пагорби, на вечір, на вітри зір посила свій подив і відвертість: далеко – жить, далеко – йти з гори […]...
- Напевно, це найкраще вiдчуття Напевно, це найкраще вiдчуття, Як мовчки хтось милується тобою, Неначе обдаровує любов’ю, Нагадуючи сенс i смак життя....
- “Вже тільки хліба смак…” Вже тільки хліба смак… Забутий смак вина. І вся душа тяжіє до аскези, І меду дикого з акридами – трапези […]...
- “Торкну рукою павутину…” Торкну рукою павутину і не порву – нехай пливе… Що в світі білому покину, а що мене переживе?.. Таж певне: […]...
- 4. ЩО Я РОБИВ ВНОЧІ? Надворі пітьма хрумкала в зубах квітів і заплакані дівчата під моїм бальконом простягали свої почуття до мене, мов тремтячі руки, […]...
- САД Осінній сад, як у дитинстві, такий високий і прозорий. Вночі колишутьсяміж листям ренетами осінні зорі. І разом з листям-сухозлиттям вони […]...
- “Меди та пахощі живиці…” Меди та пахощі живиці. Цвіте прозорий вертоград Край непорочної світлиці, Де Божий сад Марії сниться І кедрів патріарший ряд. Минає […]...
- СКРИПАЛЬ Старий скрипаль на п’яному банкеті, Серед нових господарів життя, – Дивлюсь – і викликає співчуття Незграбна постать в сірому жилеті. […]...
- “Стук молотка, наповнюючи звори…” Стук молотка, наповнюючи звори, проріджував повітря непрозоре. Вкривали хату бляхою лункою, і бився звук об двері головою. Заслуханий у ритм […]...
- “Зорало душу примхами життя…” Зорало душу примхами життя І, наче боронами, зволочило. Парує пар займисто, міцнокрило, Готовий вийти з темного буття. Засій і жди […]...
- ПОРА ЖОВТІННЯ 60. Час затирає спомини, затуплює щемінь втрати. З мертвою в ложі любов’ю – вже забуваю, яка ти. 61. Перечитую всоте […]...
- “Cкільки перемито різних днів” Cкільки перемито різних днів, Як надовго затяглось шукання! Вже переступив за межі слів, Де почавсь майдан мовчання. Істино, єдина, озов […]...
- “Заграє смерть іржавою трубою…” Заграє смерть іржавою трубою, Та я, забувши, що минає строк, На край світів блукати за тобою Піду у жовтій куряві […]...
- З ДВОХ БОКІВ (“Затримуйте зором прозорість повітря і прозелень крони…”) Затримуйте зором прозорість повітря і прозелень крони: примарна тривалість ошукує нас, в природі немає, немає повторень, все суще на світі, […]...
- ПОЕТ За Бодлером Каже дівчина поетові : “Твої очі є два сині телевізійні екрани, що показують два різні види на битву […]...
- ІЛЮЗІЯ Що суджено і що лежить на серці, як пахне стиглість і яка на смак? Таке припізнене забарне милосердя, бо все […]...
- “Підступається захват до губ, як вода…” Підступається захват до губ, як вода, вилітає вільхівкою вигук з гнізда. Відлітаючи, тане. Хитальне крило нагортає хвилясто на обрій тепло. […]...
- “Воно зросло з шукання і розпуки…” Воно зросло з шукання і розпуки, Безжурно-мужнє, повне буйних сил, Закохане в свої тугії луки І в бронзу власних мускулястих […]...
- Ряска У старому, занедбаному парку Я стояв над ставком, Покритим зеленою плівкою ряски, І думав: Колись цей ставок був прозорий, Слід […]...
- ВУСАНЬ – Ти чого це, – каже Клим вусаню Єгору, – То опустиш вуса вниз, то закрутиш вгору? – Вуса в […]...
- “Земле рідна! Мозок мій світліє…” Земле рідна! Мозок мій світліє, І душа ніжнішою стає, Як твої сподівання і мрії У життя вриваються моє. Я живу […]...
- ІЗ ВІРША Сьогодні тобі в дорозі зустрілася безіменна полонина, стан в тумані: вчуваються колокільця і пахне димом. Ти на мить зупиняєшся, заплющуєш […]...
- ВИПРАВДАННЯ Даруй вологу, що тремтить на віях, – Я нею спрагле серце орошу. То ти свята для мене, то повія, – […]...
- НА ТЕМУ КІНЦЯ ТИСЯЧОЛІТТЯ Комусь секс (що то ситі), кажуть, в горлі стоїть, То не той хворобливий із назвиськом “хіть”, Той високий – коли […]...
- “Ні, світе мій, вовік не розлюбить…” Ні, світе мій, вовік не розлюбить Святі поля твої, і небеса, і води. І кожен день життя – то неповторна […]...
- СПРОБА МІРИ Від роздолля біль під серцем: леле, що за глибина! Синь-блакить черпав наперстком, щоб добутися до дна. Та блакиті прибувало, хоч […]...
- КРАЇНІ ЧОРНОГО ЖИТТЯ ти гострим вітром врізуєшся в груди, ти білим болем ниєш у легенях. країно чорного життя, дорога круто кинулась в ногах […]...
- ВІДБІЙ Відбій… Якого їм відбою? Вступає глупа ніч в права, І тиша – сіра, нежива – Свинцем. Відбій? Ха-ха! Рябої Кобили […]...
- МАТЕРІ За сполохами, за громами, За вибухами, за димами, За дорогами, за роками, За сторіками, стоморями Голосу твого не почути, Образу […]...
- “До тридцятий ми звідали доволі…” До тридцяти ми звідали доволі, Життя такого нюхати дало… У п’ять біг ошелешений в село, Криваво-чорне кинувши на полі Від […]...
- СТАНЦІЯ ДОЛИНСЬКА Надходив дощ, прозорий і крапчастий, Поймали зливи поля широчінь. “Тікай сюди, хлопчино! Відпочинь В моїм шатрі від мокрої напасти”. Важкий […]...
- “Закликав червень чарівну теплінь…” Закликав червень чарівну теплінь У тихий сад і у поля безкраї, І синя квітка не дзвенить: дінь-дінь, Коли бджола її […]...