РОЗГОРНУТИ КНИГУ

Книгу життя розігни, бо промкнулась трава крізь окладень
і рядок голосний, мов струмок, ниже літер розсаду.
Ось над урвищем хмар уривається громом хвилина,
в очі жбухає жар,
в губах пророста насінина.
Виноградна лоза, тонкожало пронозячи м’язи,
крізь граніт пророста,
та крізь пам’ять плитку не пролазить.
Срібна маківка церкви над текстом летить – не спіймати,
мої руки простерті
затерпли повітря тримати.
Ні, не стане снаги,
зір вузький, аби дощ осягнути,
крізь стрімкі береги
протікає струмовище ртуті.
І не висловить, ні, що ти вичитав вдень зі сторінки,
адже витекло все,
залишились при дні дощові крапелини незгірклі.

(2 votes, average: 3,00 out of 5)

“Як по літах життя візьмеш до рук сю книгу…” Як по літах життя візьмеш до рук сю книгу І станеш листувать стрічки тих скорбних дум, То, може, на душі […]...

“Повітряним містком нас доля сполучила…” Повітряним містком нас доля сполучила, розпеченим гвіздком єднала руки нам, та простір розхитавсь, і в глибину провалів то розум западавсь, […]...

“За межами двадцятого століття…” За межами двадцятого століття, Коли небесного Отця рука З материків повимітає сміття, – До неба звернеться душа людська. Живого Бога […]...

ПРОМІННЯ ГАСНУТЬ Струїть вода і плещесь весело По камінцях Сріблиться плесками кришталить весла Блідий Сучан. Проміння гаснуть в воді зливаються Мов без […]...

КРОВІ Б Крові б, крові і сили відерцем Святогором понести до мас! Якби можна помножити серце, Я помножив би тисячу раз! І […]...

“Скільки раз вже гинули сніги…” Скільки раз вже гинули сніги, Скільки раз тепло долало зиму, А ми все, неначе береги, Що ріка роз’єднує незрима. Тягнемось, […]...

“а з тебе вийшла би непогана черниця…” а з тебе вийшла би непогана черниця віри немає але є обличчя біле але є ім’я легке і коротке як […]...

ЗАМІСТЬ ПРОЛОГУ Крові б, крові і сили відерцем Святогором понести до мас!.. Якби можна помножити серце, Я помножив би тисячу раз! І […]...

“Ріка в надійні входить береги…” Ріка в надійні входить береги. А як бундючно пінились потоки! Дзвінкі від буйства, сповнені снаги, Глушили світ, безмежний і високий. […]...

“Опізненим цвітом будяк прозвіщає про літо…” Опізненим цвітом будяк прозвіщає про літо, про те, що давно розпорошено вітром; зажди, це ж ти сам пороздмухував листя і […]...

SEMPER IDEM І Зі скелі Патмосу надхненно Волав скорботний Іоан – І гнався в небо рій доган Зі скелі Патмосу надхненно. – […]...

ЗАКЛИНАННЯ Людотілий, птахочолий, Незбагненний, мов Люксор, Хай твої безжальні бджоли Жалять жур і крають мор! Хай потужні води Нілу Поять буйно […]...

ХВИЛІ Б’ючи в незборні береги, Вони відхлипують, щоб знову, Набравши більшої снаги, Вдаряти в острова основу. Нехай поразка облягла Чоло бутної […]...

У ЛУЗІ Росою поглиблена пахолодь м’яти, високий туман поснував береги, де мнуть живокіст безшелесні лошата, роздмухані в лет – з молодої снаги. […]...

НЕБЕСНИЙ ВІТРЯК (На мотив Чюрльоніса) Крізь хмари проломи, крізь срібні прорізи просиливши крила, небесний вітряк повітря молов, і пахло залізом, бо землю захвачував промінь-гостряк! І […]...

ЗВЕРТАННЯ ДО КОХАНОЇ Озирнись, за тобою березові крила вогніють, небо йде слідкома, озирнися, Маріє… Віє холодом м’ята, щоб дихалось ширше, видно край непочатий […]...

БЕЗСОННЯ Один за одним ніжні звої вовни Немов на прядку плинуть. Шум дощів, Гучання бджіл, і гуркоти морів, І шепіт поля, […]...

БЕРЕЖАНИ Приїхав знов через багато літ В те місто… в це містечко – помаліло: Применшив так його незмірний світ. І в […]...

ЛІТЕРИ Я пам’ятник собі поставив нетривалий – Не з міді гордої, не з мармурових брил, Скупі слова мої, що на папері […]...

“Стук молотка, наповнюючи звори…” Стук молотка, наповнюючи звори, проріджував повітря непрозоре. Вкривали хату бляхою лункою, і бився звук об двері головою. Заслуханий у ритм […]...

БАЗАРУ ПРОПОВІДНИК Він роздмухує дзвін, як рукав, На тілі у нього замість руки ріка І кілька гаків, щоб тримати маркізи над прилавками. […]...

“І, посміхаючись, мов танув…” І, посміхаючись, мов танув, і перетворювавсь у рух. І відкривав не вуха – рани, аби поглибити свій слух. І затверділе […]...

СВЯТО ВОДИ Мокрі ще й досі вузький твій човен – цілісіньку ніч я плавав у ньому. Як зоря вже зійшла та й […]...

ХМАРИ Знов захмарилось високе, І велике, і страшне… Кволе, в світі одиноке Знов запитує мене: “Чи ти встоїш проти долі В […]...

“Італійська ніч підкралась…” Італійська ніч підкралась, Розлила солодкий чад; Десь здаля луна озвалась Флорентійських серенад. Марить море Середземне, Ледве лащить береги… Щось жагуче, […]...

РОБОТА Хвала тобі на всі часи-віки, красо людської чорної роботи! Не терпиш ти сухої позолоти і доторку лінивої руки. Людська робото! […]...

БУТИ МЕТЕЛИКОМ Огорне тишею, обпеленає снігом, до нитки сивої прив’яже – хилитайсь. Допоки кокона дощу ласкавий ніготь не доторкнеться лагідно до нас. […]...

“Позахолодало на ріллю…” Позахолодало на ріллю, На ріллю, де енко-єнко-венко-, Подивилось небо крізь зорю, Як морозить хвилю морозенко. Повідтуманіли береги, Понанахилились обереги, Глянули […]...

“По той бік сніги – і по цей бік сніги…” По той бік сніги – і по цей бік сніги, По той бік зима – і по цей бік хуртеча, […]...

РОЖЕВІ РУКИ Рожеві руки черпали обличчя, виганяли чорні птиці із вечора, відломлювали груди від крісел і скель, подібних до власних родин, стирали […]...

ПОДОРОЖНИК Стоїть при дорозі хлопчатко в сорочці рваній: – Я – подорожник, прикладайте мене до рани. Ідуть подорожні – ніхто з […]...

“Все накрили сніги, важкокрилі сніги…” Все накрили сніги, важкокрилі сніги, Що не видно нічого, нічого, Де ж оті береги, золоті береги, За якими дорога до […]...

БОТАНІЧНИЙ САД Танок ліян і вибухи алое У прадень раю. Пальми – вранішні віяла, Роздмухують жар квітів. Восковий золотодощ Сталактитом скапує у […]...

КАТАСТРОФИ МІКРОСВІТУ Я – бог життя. Я – суд і вирок долі. Я милую, караю. Я – живу!.. Ступаю по світах і […]...

“Я часто думаю про зорі” Я часто думаю про зорі, Та про людей частіше думаю. Дивлюся часто я угору, Але частіш літаю думою – Не […]...

СТРОКАТА (На побаченні з чоловіком) Прихилися мені на плече, Нездоланний, коханий муже! Може й візьмеш вогню, гаряче Розтинаючи тло байдуже. Знадовкола московська тюрма, Тристалітній поліп […]...

Як візьмеш у мене очі як візьмеш у мене очі сонцями дивитимусь як візьмеш милиці в мене побіжу світлом крізь всевіт постукаю в кожну зірку […]...

“Подолано упертість Ізабелли…” Подолано упертість Ізабелли, Довершено змагання многих літ, І от Колумб виводить каравели Здійснити мрію і створити міф. Діб сімдесят пливуть […]...

ВЕСНА Не повітря – найтонші звуки, Не долина – блакитний дим. І весни пустотливі руки У волоссі моїм. В наших пестощах […]...

“Вивітрюється темрява із лугу…” Вивітрюється темрява із лугу, зволожений світлішає пісок, проводить риску по край неба вугіль, відтворюючи птичий голосок… Ніч слабшає, мина пітьми […]...

Related posts: