“Правобіч гляну та й побачу…”

Related posts:

1. Гляну в поле, гляну в небо- Гляну в поле, гляну в небо- И в полях и в небе рай. Снова тонет в копнах хлеба Незапаханный мой […]...
2. “Ой гляну я, подивлюся…” Ой гляну я, подивлюся На той степ, на поле; Чи не дасть бог милосердий Хоть на старість волі. Пішов би […]...
3. “Загнуздані…” Загнуздані крижасті ясени дрижать і рвуть гнуздечки вітру. День вкопаний. По щиколотки в землю. Верба, мов день, обчухрана, ребриста, прорвалась […]...
4. “Не знаю, чи побачу Вас, чи ні…” Не знаю, чи побачу Вас, чи ні. А може, власне, і не в тому справа. А головне, що десь вдалечині […]...
5. “Я вже ніколи довіку тебе не побачу…” Я вже ніколи довіку тебе не побачу, Земле моя. Не почую гучного Дніпра. Не обійму запорозьку Хортицю козачу, Впавши на […]...
6. “Вона прийшла, як мрія довгожданна…” Вона прийшла, як мрія довгожданна, І вийшли всі назустріч їй, І всі кричали їй: “Осанна! Благословенний ранок твій!” І враз […]...
7. “І сонях гнеться, і землю гне на осінь…” І сонях гнеться, і землю гне на осінь, І синій голос висне, мов крило, Що раптом над Просонням простяглось І […]...
8. ХОДИТЬ ВЕЧІР Ходить вечір по траві, По зеленій мураві. Проведу тебе до поля, Гляну в очі, на уста, А чи воля, чи […]...
9. АБСТРАКТНИЙ СОНЕТ Життя земне – метеорита блиск, А ми – лиш тінь найвищої з субстанцій. І кожному колись напишуть лист, І піднесуть […]...
10. Сотворіння саду …ми сад в якому виросли дерева уста в уста мов білий подих саду де слива ледь волога і рожева цвіте […]...
11. “В час туманів за далеким Світязем…” В час туманів за далеким Світязем, В сум снігів, що випили тепло, Раптом погляд твій мені засвітиться І волосся золоте […]...
12. НЕВОЛЯ Дайте мені коня мого, Дайте вороного; Пустіть мене, пустіть мене В поле на дорогу. Я уздою золотою Коня зануздаю; Вітром […]...
13. НАД МОРЕМ Скелястий берег, спокій, забуття, Печери, гроти, голубі затони, Вітрил і хвиль безжурні перегони, Небес і вод заобрійне злиття. Бентежне, щемне, […]...
14. “І ось прийшла до мене сном…” І ось прийшла до мене сном, Неждана і непрохана. Сльозу змахнула рукавом, Маленька, наполохана. Спинилась. Погляд відвела. Обом незручно стало. […]...
15. “Воно дощем спадає золотим…” Воно дощем золотим спадає золотим Тобі на серце – і життя щоденне Здається святом, палацом – твій дім, І кожне […]...
16. “Я дві пори в тобі люблю…” Я дві пори в тобі люблю. Одну, коли сама не знаєш, Чого ти ждеш, чого бажаєш – Уваги, ревнощів, жалю? […]...
17. ПОЧЕРК Мамо!.. Одержав твого листа. Сиві рядки твої гнула втома. Я довго сидів і мовчки гортав пережиті літа, що зосталися вдома. […]...
18. ВИЙДУ Я В ПОЛЕ Вийду я в поле. Може ще вбита Мрія воскресне! Йду над ручай. Тихо дрімає сірий лан жита, Річка так тихо […]...
19. “Стоїть мені моя гірка зоря…” Стоїть мені моя гірка зоря… Моя єдина зоре-пересмуто, На землі злі, на зморені моря Твій віщий погляд сяє мені люто. […]...
20. УЧИТЕЛЬ Старий учитель залишився сам. Дружина вмерла, а сини – у місті. Квітник, городець, яблуневий сад – Оце і все, що […]...
21. САД Біологічний вірш у двох відмінах 1 Тріпочуться слова, мов бджоли на дощі, вривається розмова, ледве розпочата, спалахують думки й ховаються […]...
22. “О кучері ясні і очі Беатріче…” О кучері ясні і очі Беатріче, ви знову в тьмі моїй, неясні і смутні. І знову, як тоді, покірнеє обличчя […]...
23. “Темна ніч, вітрець тихесенький…” Темна ніч, вітрець тихесенький Зашумів в моїм вікні; Дощик капає дрібнесенький, В серце падає мені. Ні, се мрія доторкнулася І […]...
24. МИТЬ З Брюсова Той погляд її – він яскравіш зорі, Блискучий брильянтовий хрест угорі. Той погляд її – він яскравіш зорі! […]...
25. ПОНАД ХМАРИ Понад хмари! Понад хмари, брате! Вийди в гори з навісної хати! На верхах самітних там ще тихо, Не зайшло туди […]...
26. УДОМА Попович приїжджає у село, Сусіди тихо сходяться до нього. “Ну як там, Павле, в космосі було?” Попович усміхається: “Нічого”. Він […]...
27. ЧОЛОВІКОВІ Не цвітуть на вікнах герані – Сонний символ спокійних буднів. Ми ввесь час стоїмо на грані Невідомих шляхів майбутніх. І […]...
28. НА ВИСТАВЦІ Рубльов, Мурільйо, Гойя, Тіціан… Могуті скільки, мудрості і сили! І все ж твій погляд і дівочий стан Усі шедеври їхні […]...
29. ДАВИД Суворий погляд і тверда постава, І мозку гін, закутий під чолом. Це владній силі божеський псалом, Земному світові хвала лунава. […]...
30. СУПОКІЙ Супокій – святеє діло В супокійнії часи, Та сли в час війни та бою Ти зовеш до супокою – Зрадник […]...
31. “Мою смереку хто послав на муки?” Мою смереку хто послав на муки? Сніг на неї обтрусив – ховав свій слід. І пада сніг з її колючих […]...
32. “Який глибокий ти даруєш спокій…” Який глибокий ти даруєш спокій, Моя далека вечорова зоре! Я бранець твій, як серп оцей широкий, Що стелиться за обрій, […]...
33. НА КЛАРНЕТІ”Мов нині бачу все: у залі балевій…” Мов нині бачу все: у залі балевій Веселий гамір слів за шумом шовку в’ється, І мерехтить кругом світил дрімучих рій, […]...
34. 2. БІГ НА 1000 МЕТРІВ Віддих свище в легенів брилах, наче буревій. Пливу легенько на ніг крилах в синій обрій мрій. Я не вихаю руками, […]...
35. “Богине ліній чарівних і форм…” Богине ліній чарівних і форм, Та врода наді мною владарює, Твій погляд хвилю підійма, хвилює Понад глибинами, де влігся шторм… […]...
36. “Матері не вмирають…” Матері не вмирають. Матері не сплять. День і ніч матері в узголів’ях стоять Над нашим сумлінням, Над мислями й долями, […]...
37. “Верстаю шлях – по вимерлій пустелі…” Верстаю шлях – по вимерлій пустелі, де мертвому мені нема життя, за обріями спогаду – оселі ті, до котрих немає […]...
38. “Всі враз!” – Як розрив гранати…” “Всі враз!” – Як розрив гранати, Як гострий короткий стріл Мов меч, що руба навпіл, Десь тяжко брязнув об грати. […]...
39. ОСТАННІЙ ВІРШ О, Музо! Музо непривітна! Чи ти не зробиш з мене Робінзона Крузо? Самій писати, Самій і друкувати! й видавати! Ой, […]...
40. “Недопите вино…” Недопите вино, Шоколаду надламна плитка… І тебе вже давно За снігами-тернами не видко. У вікно весняне Мені променем, раптом, заграєш?.. […]...