“М’якшає серце, як віск. Підвечірок…”

М’якшає серце, як віск. Підвечірок.
Промінь останній лягає на згірок,
ніжно взолочує радісні вруна,
перебираючи їх, наче струни.
Шелест вологий, пряжа шовкова,
тчеться весна на зелених основах.
Сива зозуля, мов човник, снує –
в зелень вплітає кування своє.
Крикнув і ти – заплелося відлуння
в прозелень дня, в шелестке густоструння.
Став безголосим – ворушиш губами:
тчуться на зелені попельні плями.
Що це? звідки? – тіні шуліки?
Вгору дивись – не заплющуй повіки.
Руки ростуть – розгортається шелест,
щоб загорнути світ кушпели.
Випиши крейдою сонця імення,
щоб не забуть, що пройшло повесення.
Вистружи квітку вогню із колоди,
дім оберни свій дверима до сходу
і оберни на терпіння чекання –
бо за смерканням надходить світання…

(1 votes, average: 5,00 out of 5)

ДИЛІДЖАНС Стук дверцят від грубої руки, По грудках замерзлих дзвін обіддя, І пучки розв’язують стрічки Під м’яким злотавим підборіддям. І таким […]...

“Б’ється серце, як пташа німе…” Б’ється серце, як пташа німе, буде спогадами надити. Мати сина виглядатиме, а не діжде – буде плакати. Будуть сипати сухі […]...

“Не прости, як присягу порушу…” Не прости, як присягу порушу, Не зогляньсь на благаючий крик, – Запали смолоскипами душу, А гріховний мій вирви язик. І […]...

СОН (Диптих) 1. Шепотіння. Хтось губами спіймав пломінь свічки, Проковтнув. Шепотіння. Обіймаються тіні. Чорні руки сплітають; До моєї оселі зірки запливають. […]...

“Стоїть. Як віск. І скорбно плаче…” Стоїть. Як віск. І скорбно плаче: – Один між трупами піду. Вгорі Червоний Ворон кряче На кров. На бурю. На […]...

ПАМ’ЯТЬ І СЕРЦЕ Від сизого до голубого одвільгли хмари й дерева, і проступаюча дорога слідом торішнім ожива. Листки потрухлі, жовта глиця, насіння з […]...

“Бувають хвилі – серце мліє…” Бувають хвилі – серце мліє І скорбних мислей рій летить, Мов чорна хмара небо криє І грім у хмарі гуркотить. […]...

СЕРЦЕ Моє гаряче серце обмивають Гінкою кров’ю почуття змужнілі Ненависти, що мислі проясняє, Мою безхмарну молодість вартує І, вбачивши вогні очей […]...

“Якби ж то серце спокійніше мати…” Якби ж то серце спокійніше мати, Щоб не бентежили передчуття Та не ввижалась напівмертва мати І голодом заморене дитя. І […]...

“Воно прийшло і грюкнуло в повіки…” Воно прийшло і грюкнуло в повіки: і срібний сон скотився із-під вій, і день почався від моїх очей, і я […]...

“Запах вологий запах паші…” Зап ах вологий з апах паші В сухому сяєві Стожар, І вже почав в багатті нашім Дрімати жар, куняти жар. […]...

“Як тільки наповниться серце журбою…” Як тільки наповниться серце журбою І ляжуть на душу погрозливі тіні – Я знов уявлю, що стою під вербою В […]...

“Серце…” Серце! Слухай, за вікном, де кінчається палата, білий цвіт легким крилом хоче світ весь обійняти. Чуєш: порухи трави, рух машини […]...

“Кохана, чуєш?.. Вибухнуло серце…” Кохана, чуєш?.. Вибухнуло серце, немов квазар між тисяч Андромед. У суголоссі жалібливих терцій враз зупинивсь його безумний лет. І я […]...

САВУР-МОГИЛА На циферблаті час ганяє люто стріли, і сиплеться пісок з пощерблених трибків, і вороння летить крізь простір прогорілий, летить на […]...

“Там, де мені добре…” Там де мені добре – довкола гори – невисокі переважно і я дуже тяжко прийшов до розуміння що невисокі вони […]...

СЕРЦЕ Я вся – суцільне серце. Тілом – світ. А серцеві ж потрібно битись, жінко. Я б’юсь, аж теплий лікоть у […]...

СВІТЛА І ТІНІ Світла і тіні, світла і тіні, Барви веселки на небі сині, Проміння Сонця на небосхилі, Намотані на ліній мотовилі… Світла […]...

“Поїду з Києва. Важке, підтале серце…” Поїду з Києва. Важке, підтале серце На води і на зорі понесу… Поїдьмо з Києва! Потроху пронесеться, Заміниться на тюльку […]...

“Я жайвора шукав по пісні в піднебессі…” Я жайвора шукав по пісні в піднебессі. Він, випливши, зникав, аби ізнов воскреснуть, і поле підіймав, як полотно за нитку, […]...

СЕРЦЕ (Уривки) Солодко й тоскно, ах!.. Це кохання нестримне лине, і розлука встає, як жах, Срібло озер, України в твоїх очах, єдина!.. […]...

“Згорають очі слів, згорають слів повіки…” Згорають очі слів, згорають слів повіки. Та є слова, що рвуть байдужий рот. Це наше слово. Жить йому повіки. Народ […]...

ОЙ ЯК УМЕР СТАРИЙ БАТЬКО Тихо закрив старий повіки, За життя тяжко гарував, В поті і труді на вигоди Молодій жінці заробляв. Вдова остала молоденька, […]...

“У дзеркалі вогню відбилась ген ріка…” У дзеркалі вогню відбилась ген ріка, у пам’яті його цвіла найперша іскра. Та блиск молодика, що крейдою стіка, нагадував мені, […]...

КІНЦЕВЕ Кругом порозкидані тіні, проколюють тіло дощі. Іти б – та життя під ногами розмокло, гукнути б – у горлі діра, […]...

“І – вітер зимовий…” І – вітер зимовий… Охолоджує землю і ріки, Заморожує все (Але ж ні – не навіки!), Все стискає, затискує, сковує […]...

“Коли гай на обрію квітне…” Л. А. Коли гай на обрію квітне, То здається очам, Що розкішне царство блакитне Розгортається там. А наближ його володіння […]...

ГОГОЛЬ Гоголь сидів перед згаслим каміном, Ворушачи чорні листи манускриптів. Мов кажани, тіні по стінах Тікали від свічки. Тіні і тільки… […]...

“Повсюди сліди мовчання, і всюди привід для слова…” Повсюди сліди мовчання, і всюди привід для слова: ув оці – дерево, у вусі – пташка, а в пальцях – […]...

“Не дивись у сніги на дорогу оту…” Не дивись у сніги на дорогу оту, Не дивися на заячий слід у сльоту, Не дивись на крило, не дивись […]...

“Поглянь і глянь: з-за весен зими стали…” Поглянь і глянь: з-за весен зими стали. Настав той день, я думав – промине. Осінніми імлистими устами Не бий, не […]...

“На лист, на сніг, на квіт, на тіні…” На лист, на сніг, на квіт, на тіні, У шелест і нешелестінь Стелить в душевному тремтінні Солодку, юну вашу тінь. […]...

ПАДАЮЧІ ЯНГОЛИ Всі мудрощі і всі знання найвищі Ховаються й зникають у кущах, Що пишно так ростуть на кладовищі, Де мармур тріснув, […]...

“Осінній шерех переповнив світ…” Осінній шерех переповнив світ, Найвкрадливіші видає вже кроки Посохле листя… Розгубився кіт – На всякий шелест мружить хитре око. А […]...

“Вивітрюється темрява із лугу…” Вивітрюється темрява із лугу, зволожений світлішає пісок, проводить риску по край неба вугіль, відтворюючи птичий голосок… Ніч слабшає, мина пітьми […]...

“День риштований шелестом лісу…” День риштований шелестом лісу – підіймаєшся вгору, аж очі холонуть, і рука розгортає єдвабну завісу, навивається шовк на долоню. Як […]...

ЛЕБЕДИНЕ Вже репались тугі плафони, Налляті світлом, соком стель, Застряло в горлі грамофона Хрипіння, як драглі, густе. В цей час подвоєні […]...

З ДИТИНСТВА День риштований шелестом лісу – підіймаєшся вгору, аж очі холонуть, і рука розгортає єдвабну завісу, навивається шовк на долоню. Як […]...

ДОСВІД Нерв пам’яті, оголений літами, вже занімів, і біль давно ущух; і пагорб часу, мов замет, розтанув, розмив сліди щоденних завірюх… […]...

“А зоря на сході…” А зоря на сході руки вгору зводила… То ж бо дівчина красна із води виходила. Що по пояс вийшла – […]...

Related posts: