ПОСТСКРИПТУМ
А що? – Як раптом над рікою
До тебе скрипка прилетить,
Але не впізнана рукою,
Вона зіщулиться – і вмить
У ній прорветься дека нижня,
Протерта сотнями ключиць,
І звідти шугонуть наскрізні
Потоки макових зерниць.
І не затулиш вже довіку,
Коли збагнеш, що в світі цім
Ти все життя тримав не скрипку,
А мак дірявий у руці.
(3 votes, average: 4,67 out of 5)
Related posts:
- Постскриптум А що? – як раптом над рікою до тебе скрипка прилетить, але, не впізнана рукою, вона зіщулиться-і вмить у ній […]...
- “Хтось грає за лісом на скрипці…” Іванові Остафійчуку Хтось грає за лісом на скрипці. Спасіте його. Чи скрипку з-за шраліса чути? Та швидше з могили. То […]...
- ПОСТСКРИПТУМ ДО ЛІТОПИСУ С. Непомнящому Зима у Миколаєві. Зима. На південь прихиливсь північний полюс. Трамваї стали, у снігу по пояс… Де посполите рушення? […]...
- ПОСТСКРИПТУМ ДО ЛІТОПИСУ Жебраки, українські поети, Що ви пишете в бідні газети? З ким ідете на прю, на ножі? Вас на Банковій знов […]...
- МІЙ СПІВ Дивуєшся, чому мій спів Не той, що був колись. Дивися! Сльози ріками По краю розлились. Сторощені гаї, ліси, Замовкли солов’ї, […]...
- СІРОМАШНОМУ Не рийся в попелі, сіромо, не лий потоки бруду. Затям: повернення старому немає і не буде! Торочиш ти мені невпинно, […]...
- “Я скучив по тобі, де небо молоде…” Я скучив по тобі, де небо молоде, Два наших імені розлука вполювала Й за руки їх, розлучених, веде, Отак довіку […]...
- У СОФІЇВСЬКОМУ СОБОРІ В Софіївськім соборі скоморох На скрипці грає. Господи, я чую! Душа моя з далечини епох До мене йде. Я плачу […]...
- “Стежечка в житах іще біжить…” Стежечка в житах іще біжить. Каченя ув осоках плюскочеться. …Важко помирать, як хочеш жить, Важче жити, коли жить не хочеться. […]...
- ДУЕТ МАЗЕПИ Й МОТРІ (Мазепа одночасно з Мотрею) Коли тебе, малу перлину, Я до хреста в руках тримав, – Церковний спів лунав і линув […]...
- “Важкі путі, позбавлені спокою…” Важкі путі, позбавлені спокою, Чужі краї, запалі в каламуть, Тебе навчать і мудрости людської І гарт наснаги серцеві дадуть. Тож […]...
- ЛИЦЕДІЙ Загадка для нас – таємниче життя лицедія. Ховає завіса мінливу подобу лиця. Несе лицедій крізь думки і примарні надії обличчя […]...
- Зі збірки “ЗЕМЛЯ Й ЗАЛІЗО” (1930)НАПИС НА КНИЗІ ВІРШІВ Напружений, незломно-гордий, Залізних імператор строф – Веду ці вірші, як когорти, В обличчя творчих катастроф. Позаду – збурений Батурин В […]...
- НАПИС НА КНИЗІ ВІРШІВ Напружений, незломно-гордий, Залізних імператор строф,- Веду ці вірші, як когорти, В обличчя творчих катастроф. Позаду – збурений Батурин В похмурих […]...
- МАДОННО МОЯ… ІІ Вже славлять, співають нове ім’я. (Ave, Maria, Калино моя!) Іде і сміється: життя! квіток! Сонце на скрипку, хмарки у танок. […]...
- РІКА Григорію Дем’янчуку Як при Сковороді, нам пригодиться: Сакви і подорожна патериця… Блокнотик ще з фламастером в руці, І помандруй неквапно […]...
- УВ’ЯЗНЕНІ МАКИ Розквітнув мак на табірній землі. В людей, котрі до жартів неохочі, Розгладжувались зморшки на чолі І веселішали суворі очі. Цим […]...
- “Якби ж то серце спокійніше мати…” Якби ж то серце спокійніше мати, Щоб не бентежили передчуття Та не ввижалась напівмертва мати І голодом заморене дитя. І […]...
- МЕЖА Обцілую тебе очима, Ніжним поглядом обів’ю. Поміж нами – межа незрима, На якій все життя стою. І несила її здолати, […]...
- ГРАДАЦІЯ Кожна з вас, на котру я подивлюсь, Вже близька мені: моя частка у ній; Коли ж приторкнувся до твоєї, о, […]...
- МІСТ Труд його за належне усякий приймав, І ціни йому справжньої доти не знали, Поки вільно по ньому ішли й проїжджали, […]...
- ЗНАЧЕННЯ ВРАЗИ Я нікому не суддя! і знаю тінь свою в тропі щоденній. Коло башти присудив до зламу грім – ялину, кору […]...
- “Нехай мене чарують квіти…” Нехай мене чарують квіти, Нехай життя їм віддаю: Ніяк я барвами досхочу Своїх очей не напою. Нехай і так… але […]...
- Загадки та відгадки. БАЧИТЬ – НЕ БАЧИТЬ Бачить – не бачить, Чути – не чує, Мовчки говорить, Дуже мудрує. Часом захоче – Правди навчає; Іноді бреше, Всіх […]...
- ОБ’ЄМНЕ БАЧЕННЯ Осінній вечір. Синьо-синьо. Оцей пейзаж, оці хмарини… І не збагнеш одразу, де ти. Який тут вік? Яка планета? Цього не […]...
- “Десь-не-десь, в якомусь царстві…” Десь-не-десь, в якомусь царстві, дзвони били по лицарству, дзвони били й перестали, бур’яном позаростали повмирали дзвонарі, залишились комарі. Комарі на […]...
- ПОСЕСТРІ З. Л. Де ви: сокирки, сторчики, півники, Поховалися від нас? Вже не гомонять бурі гори, мов кобзи, Потоки не стрибають […]...
- “Гупнуло щось за вікном уночі…” Гупнуло щось за вікном уночі, Тихо тривога війнула на серце… Вслухаєшся і збагнеш річ у чім – Яблука падають… І […]...
- 16. По ранковому небу торочаться ангельські крила По ранковому небу торочаться ангельські крила, кирея язиків Святого Духа зійшла хоралом. То дзвонить золотогорлий день, то кличуть вузлуваті дороги […]...
- “Ольвія дальня слів твоїх майже нечутна…” Ольвія дальня слів твоїх майже нечутна, Кола твого наймення губи мої не розімкнуть, Світло розтане, як сніг: темно буде і […]...
- “Ще прокидатись до роботи не пора…” Ще прокидатись до роботи не пора… Та літній ранок розбудили смички бджіл, Торкаючи – струна по струні – Скрипку-квітник на […]...
- КОНФЛІКТ Я так боюсь себе, Коли в душі Вогонь займається, Коли полум’я крови Лише мозок, Коли холодний розум Не гасить вогню, […]...
- ВОЗДУШНЫЕ ПОТОКИ Хорошо, что за ревом не слышалось звука, Что с позором своим был один на один: Я замешкался возле открытого люка […]...
- “Любов чи ні – не знаю…” Любов чи ні – не знаю… Тінь, смуток, тишина, Ніде життя немає, На світі ти – одна. Колись було – […]...
- ПАТАГОНІЯ Я не умру від смерти – Я умру від життя. Умиратиму – життя буде мерти, Не маятиме стяг. Я молодим, […]...
- “Він і нині скрипаль…” Він і нині скрипаль, хоч висихає мозок у кістках, коли стрічає писану, пожеристу, особливо барванину, яка жалить кожного, бо найперша […]...
- ЦІРЦЕЯ мудреці королі президенти… навіть стилісти й анахорети! (що розливають потоки сліз над червоною підв’язкою Марії Єгипетської) аркадами брів насмішками вихилясами […]...
- “Листя на вербах од вітру дрижить…” Листя на вербах од вітру дрижить. Тінь від хмаринки по травах біжить. А пастушок, загубивши батіг, Росяним лугом за тінню […]...
- ВИЗНАННЯ Довго я виходив із війни, Пробивав духовне скам’яніння. Вірші давніх літ… А де ж вони? Бракувало щирості й уміння. Щирості?.. […]...
- “Струнка, повітряно-легка…” Струнка, повітряно-легка, Немовби зіткана з блакиті, – Мені ти стрілася така В далекім світі, юнім літі. Таку тебе запам’ятав, Таку […]...