Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






НАМАРНІ ЛЮДИ

я ще один із тих що обманулись
і відізвавшись із копальні хромосомів
піддався легкодухо на життя

покинув рай імлавої копальні
де – мов жива роса – тріпоче купно
невидиме зерно людей
(у щільниках незримих)

прийшов – зацвів – зів’яв –
і шусть у землю
скрізь у землі

ледь глибше за картоплю
розлігся наголяса перед Вишнім
однаковісінький кістковий інвентар

(немов єдина на землі доцільність –
кістки вирощувати власні)

банальні ієрогліфи людей
мов сірнички дитячою рукою
поскладані. . . . . . . . . . . . . .

намарні люди котрих навіть Бог
не в змозі пригадати на обличчя

25 лютого-14 березня 1992

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,00 out of 5)

НАМАРНІ ЛЮДИ - МАЛКОВИЧ ІВАН