“Зупинюсь у вечоровій тиші…”

Related posts:

1. “І ось межа – я зупинюсь на ній…” І ось межа – я зупинюсь на ній. Ось аркуш – я на нім поставлю крапку. А те, що сталось, […]...
2. “З глибокої тиші…” З глибокої тиші Виплив сивий кінь. Сивий кінь У синіх яблуках. З глибокої тиші Виріс блакитний ліс. Блакитний ліс Блакитного […]...
3. “У СОНЯШНИХ ГАЛЯВИН ТИШІ…” У соняшних галявин тиші Осіння править благодать, Прудкі бурундуки чутніше Опалим листям шарудять. Я до сухого шарудіння, Завмерши, прислухаюсь мить, […]...
4. Коли пристрасно коли пристрасно цілуєш моє тіло не знаєш що у ньому пливе ніч замість крови тому я темнію з кожним днем […]...
5. “Дюнами шлях мій – без краю…” Дюнами шлях мій – без краю. Дихає далеч вогнем. Довго і спрагло згораю Над переможеним днем. Неба скорботна Сагара Зорі […]...
6. “Корови, витнуті з кольорової тиші…” Корови, витнуті з кольорової тиші На олов’яному озері. Одна парагвайська ніч під повнею На обсаджених помаранчами вулицях. Одна вілла з […]...
7. КРАПЛИНА ТИШІ Мамо, вже навколо нашої хати звужується тиші сувій суцільний. Не зацвіли цього літа ні гарбузи твої, ні мальви. Те намисто, […]...
8. ДІД ДАНИЛО – Скільки вам років, діду? – Хто його знає, сину. Діти повиростали, Внуки вже мають внуків. Старші за мене тільки […]...
9. ДНО ТИШІ Сліпуче чорний вугіль ночі, глиб і серця шахта, природи дно – дно таємниці й неба синє лоно; лящить у вухах […]...
10. “Останній сніг приречено білів…” Останній сніг приречено білів, Струмочок перший жебонів у тиші, І урочистий клекіт журавлів Стояв до ранку в зорянім узвишші. А […]...
11. “Земля така гаряча…” А я тому журавлю Києм ноги переб’ю, переб’ю. Пісня Земля така гаряча, Така руда земля. Маленький хлопчик плаче: Не бийте […]...
12. “Завмерло в тиші віття тополине…” Завмерло в тиші віття тополине, Неначе прислухається воно До співу, що проникливо так лине З казарми крізь відчинене вікно. У […]...
13. “Повітря нічне до рання…” Повітря нічне до рання З неба текло й ряхтіло. Радощами кохання Світилося твоє тіло. Місяць, як повноголосся Твоєї душі золотої, […]...
14. ЕЛЕГІЯ Літа жадань, літа сум’ять і знади! Усе, усе – водою з-під човна. Страждай і плач тепер, моя ти сладо, Журись […]...
15. ЯК НЕОПЕРЕНУ ПТАШИНУ Як неоперену пташину, Пустили ви мене на волю, Пустили в світ шукати долі І полягали в домовину. І я пішов. […]...
16. ІДУ НАВШПИНЬКИ ДО ЛЮБОВІ Іду навшпиньки до любові В таємній тиші вечоровій. Все буде приязно і гречно. На відстані душі – безпечно. Цілунків не […]...
17. СХІД СОНЦЯ ЗАХІД СОНЦЯ весна літо осінь зима ти знаєш усі пори але з кожним сонцем мов народжуєшся знову з кожним заходом відходиш трошки...
18. ЗИМА Сном блакитним заснули поля, і долини, і гори, й діброви. Одягла білу шубу земля, білу шубу зимову. Одлетіли давно журавлі […]...
19. ПІДСВІДОМІСТЬ Понад похмуре, чорномуре бердо підносив замок кам’яний свій жест. В нім сивий мешкав цар, мов срібний жезл; в льохах тримав […]...
20. Сном блакитним заснули поля Сном блакитним заснули поля, і долини, і гори, й діброви. Одягла білу шубу земля, білу шубу зимову. Одлетіли давно журавлі […]...
21. “Дванадцять літ крівавилась земля…” Дванадцять літ крівавилась земля І сціпеніла, ствердла на каміння. І застелило спалені поля Непокориме покоління. До перс заклятих, просячи тепла, […]...
22. Мені щемить на серці – мчать літа Мені щемить на серці – мчать літа, І з кожним днем все швидше, швидше, швидше, Душа тривожним сумом оброста, Кохання […]...
23. УКРАЇНСЬКИЙ ПРЕЛЮД Останній міст проплив удалині, Колеса змащено росою голубою – І Київ на Богдановім коні Пливе навстріч дніпровою водою… Вже серце […]...
24. “За рікою тільки вишні…” За рікою тільки вишні… тільки вишні… тільки вишні Та дорога за тумани утіка. І ніхто мене не чує, і ніхто […]...
25. “Як все живе, поволі умираю…” Як все живе, поволі умираю І знаю: на краю – пекельне зло… Вже цілу вічність я тебе кохаю, А ніби […]...
26. ЗЕМЛЯ ТАРАСОВОЇ ХАТИ Її вручають гостю від душі привітні Кобзареві земляки… Мені промінням жита зігріва земля Тарасової хати. На сьомий поверх, де землі […]...
27. Осінь Похмуро нині зранку, і здається, Що вся земля затихла і заснула. Імла холодна небо затягнула, З хвилини на хвилину дощ […]...
28. ВЕЧІРНІЙ ЧАС Вечірній час – чудовий час: Рожевий світ на небі згас, А таємничий сумерк ляг На горах, борах і полях. Скрипить […]...
29. “Відлине день без’язикий…” Відлине день без’язикий І чути в тиші нічній: Люди, дерева, ріки Тужно кричать: “Не бий!”. Затулити вуха. Заплющити очі. А […]...
30. УКРАЇНСЬКЕ По-українськи дерево росте, Виспівують пташки по-українськи І дихає по-українськи степ, І захисні ліси горять, як військо. Цвітуть вкраїнські сонцем небеса […]...
31. УТРОМ, ВЕЧЕРОМ И ДНЕМ Утром, вечером и днем, думай только лишь о том, Что на город ночь садится, словно филин за окном. Утром, вечером […]...
32. ХВИЛІ Зловився короп, й рук нема тримати. Лиш груди – меч, що – межі ворожнечі. Краплини – крок, – все ближче […]...
33. “А я жив сотні років тому…” А я жив сотні років тому Та орав волелюбне роздолля Серед нетрів і пущ предковічних І любив, так любив Ярославну […]...
34. МЕТАМОРФОЗА З АВТОПОРТРЕТОМ, АБО ЯК ЄВРОПЕЄЦЬ СТАВАВ ЄВРОАЗІЙЦЕМ Був – аж не віриться – юним, веселим, Як вітерець у маю. Гріли земля, рідний сад і оселя Душу вразливу […]...
35. ВЕСНА Взала мене доля на кпини, і я занімів, наче сум. Здавалося, доброї днини й журавлики не принесуть. Здавалося, трепетний живчик […]...
36. “Де люті хуги плутанку снували…” Де люті хуги плутанку снували, Де світла меншало із кожним днем, Камінні щелепи пережували Нас так, що видалось: не оживем… […]...
37. “Із кожним роком дальшаєш мені…” Із кожним роком дальшаєш мені – так зірка в чорну безвість часу пада… Ти – мов любистку золота досада, яку […]...
38. “Це місто дихає. Це дихає асфальт…” Це місто дихає. Це дихає асфальт, Це соловейка (Боже, звідки?!) альт Прониже серце тихим опівніччям… Завмерши, тьохне думка: ти не […]...
39. Занепад Києва Умирає, гасне Київ, Сонце нашої землі, Не пливуть уже до його Ні човни, ні кораблі. Не пливуть Дніпром у море […]...
40. “Вже холоне, замовкає, в’яне…” Вже холоне, замовкає, в’яне Серце… І сльоза скупа – з очей. Та не гасне дух. І дух повстане, Знову крильми […]...