ПАМ’ЯТЬ ДЕРЕВ

Related posts:

1. ПАРТИЗАНСЬКІ ДУБИ Платонові Вороньку Цей спомин ваш донині не пригас: летіли кули чорними степами, крізь хащі в серце мітили не раз. А […]...
2. “Гей, осокори…” Гей, осокори, Осокори… Позліталися Соколи Та й питають: – Чом ви не літаєте? – Коли б ми літали, По чому […]...
3. СТОЯНКА ДЕРЕВ повільне перетікання випадку у випадок у вервечку нерухомостей як у хромосомі нерідної матері щирість листопаду – вигадливість прообразу з грудкою […]...
4. КОЗАЦЬКІ МОГИЛИ Козацькі могили. Загрузлі хрести по плечі у землю просохлу. Віки надягнули на камінь простий папахи зеленого моху. Що сниться вам, […]...
5. ПАМЯТЬ Люди теряют память, Как зонтики в метро. Что важно вчера – Забыто давно. На карнавале смерти Первая маска – ложь: […]...
6. НА ПАМЯТЬ В края далекие, под небеса чужие Хотите вы с собой на память перенесть О ближних, о стране родной живую весть, […]...
7. ПАМЯТЬ Только змеи сбрасывают кожи, Чтоб душа старела и росла. Мы, увы, со змеями не схожи, Мы меняем души, не тела. […]...
8. “Верхів’я дерев досягає вікна…” Верхів’я дерев досягає вікна, І гуркіт машин долинає в кімнату, І лунко виспівує птаха одна, І треба тій птасі немало […]...
9. ВЕЧНАЯ ПАМЯТЬ Над смертью вечно торжествует, В ком память вечная живет. Любовь зовет, любовь предчует; Кто не забыл,- не отдает. Скиталец, в […]...
10. СЛАВА МАЗЕПІ. Кантата І Через століття, через віки Чуємо голос дзвінкий: “Шаблею волю свою бороніть! Крайте знемовлення сіть!” Слава тобі, велемудрий гетьмане, Шана […]...
11. КОЛИСКОВА спи моя кохана засинай все минеться навіть ніч минеться голосом пролившись через край тінь моя до тебе доторкнеться пригорнувшись втомленим […]...
12. ПІСНЯ Грім грому, блискіток аркани, І ядра хмар, корогви неба змерклі. Тремтять з відбитими ногами і руками Козацькі черепи під Берестечком […]...
13. “За стінами хати шумлять явори…” За стінами хати шумлять явори, У грубі жаріють вуглини. Під вікнами скиглять осінні вітри, Гойдаються перші сніжини. Надходить зима. І […]...
14. МОЛИТВА Молюся за чеченські трави, За терни, за карагачі, За листя ніжне і шемраве, Що обернулося в мечі. Молюся за чеченську […]...
15. У ВИСОТУ ДЕРЕВ зелені сховища письмен зелена зваба пам’яті зелені обшири відсутности зелені риби смерку Січень-червень 1997...
16. З дерев опадає убрання З дерев опадає убрання, і вітер у сурму гука. Покірна краса умирання, чому ти мені так близька? І осінь, і […]...
17. ДЕРЕВ’ЯНІ ДУШІ Як болять мені Дерев’яні душі церков, Заковані в бляшані ризи! Паламер-вітер Не донесе до вівтаря Матіолю в кадильниці....
18. В черных сучьях дерев обнаженных В черных сучьях дерев обнаженных Желтый зимний закат за окном. (К эшафоту на казнь осужденных Поведут на закате таком.) Красный […]...
19. “Мені відкрилась істина печальна…” Мені відкрилась істина печальна: життя зникає, як ріка Почайна. Через віки, а то й через роки, ріка вже стане спогадом […]...
20. КОСИ І МЕЧІ Мовчать віки нужди і горя, і на музейнім кумачі з дідизни зблискують суворо сталеві коси і мечі. Вони схрестилися навіки, […]...
21. ПРИТЧА ПРО НЕНАВИСТЬ Посварились друзі за межу колись, І ненавистю їхні серця запеклись. Один одному смерті швидкої хотів, Так жили вони довго, заковані […]...
22. “Затям собі на віки вічні…” Затям собі на віки вічні, – Навіки в собі загублю, На березні свої і січні, На тихі тиші і на […]...
23. “семимильні провини безсилі як крони дерев…” семимильні провини безсилі як крони дерев їм замало повітря аби не зурочити простір ти тікав не від них а від […]...
24. “Площею прогулювалося кільканадцять…” Площею прогулювалося кільканадцять пам’ятників невідомому солдату. Вони жваво про щось говорили, курили і все поглядали на перехожих – все чекали, […]...
25. МЕРЦІ (дума на початку ХХ століття) Мерці, Мерці… Навколо, тут і там, Куди не глянешь, скрізь самі ходячи трупи! Немає ліку тим холодним мертвякам: Вони клопочуться, […]...
26. МИКУЛА Летять віки, палає сонце в небі, Минають трони, Трої, королі – Усе минає, хоч не все – у невідь, А […]...
27. РОМАНС Не говори, не говори Про світанковий яр, Там сплять прощання явори Під вибухами хмар. Бродили щастям дні мої З тобою […]...
28. СУЧАСНА ПОВІСТЬ Нема сумніших за сучасну повість: Не в моді стали гідність, честь і совість. Проноза, котрий всім і вся торгує, Сьогодні […]...
29. “Не сміє бути в нас страху..” + *** Не сміє бути в нас страху І жадної тривоги. – Чому? Бо ми є лицарі грізні Залізної Остроги! […]...
30. ОСІННІ РИТМИ Кожної ночі наслухуєш кроки посланців дуба на даху совісти. В напрузі рахуєш східець за східцем, очікуєш її – з пожовклим […]...
31. СТАВ ДНІПРО! Став Дніпрою. Зомліли в сумі Сніжно-білі явори. Я один стою в задумі Край гори. Сила велетня закута. Груди вкрив холодний […]...
32. “Ми на камінь поклали мечі…” Ми на камінь поклали мечі і в ріці наших коней купали, а чужинці прийшли уночі і на березі табором стали. […]...
33. ПІСНЯ НАЩАДКА Чую далекий дзенькіт металу, клекіт гарячого бою: “А Перебийніс просить чимало – сімсот козаків з собою”. Дід розправляє сивії вуса, […]...
34. МІСТА-ЛИЦАРІ Луцьк, Володимир і Берестя У сиву давнину колись, Як лицарі достойні й чесні, На рідних пагорбах звелись. Не раз сюди […]...
35. “Ні, легко жить чоловікам негоже…” Євгенові Скляренку Ні, легко жить чоловікам негоже, Вони повинні мужньо, як атланти, Вселенське небо на собі тримати, Коли воно грозове […]...
36. ЗИМОВІ ПТИЦІ Стоять, зіщулившись, бори, Ведмедям літо сниться. Метуть сніги, гудуть вітри, А як же бути птицям? Ані поживи, ні тепла, Ні […]...
37. “Що за епоха була…” Що за епоха була! Нині вона – за горами: Воду бери з джерела, В ліс вирушай за грибами. Хочеш – […]...
38. “Старі дуби, спасибі вам за осінь…” Старі дуби, спасибі вам за осінь, За відлітання радості і птиць. Ще, певно, я затуркана не зовсім, Що чую шурхіт […]...
39. “Дуби похмурі й мовчазні…” Дуби похмурі й мовчазні, Берізки світлі і веселі І рясту першого пастелі У чорнолісій глушині – Усе таке святе мені, […]...
40. САД (Уривок) В огні нестерпної навали рубали, різали наш сад… А ми дивилися назад і за минулим сумували… Руками власними тюрму творили […]...