Не зрозуміло

Не зрозуміло чому,
зовсім не зрозуміло чому,
не зрозуміло, чому поети
повинні бути солдатами,
адже гармати не віщують побачень.

Не зрозуміло, чому
ми повинні казати “прощай”,
коли можемо сказати “до побачення”.

Не зрозуміло, чому існують перони,
якщо для палких поцілунків
стільки луків.
Їх вистачає для зустрічей
і для розлук, –
якщо нас чекають розлуки.

Не зрозуміло чому,
зовсім не зрозуміло, чому
ми чекаєм,
коли покличуть казарми,
а поряд із нами,
наче недокохані жінки,
проходять осені,
проходять осені…

(1 votes, average: 5,00 out of 5)

“Завжди ці відкриті на цвинтар ворота…” Завжди ці відкриті на цвинтар ворота, Де, справді, я знаю, чекають мене… Ця тиша одвічна, одвічна скорбота, І цей падолист […]...

Чому гаряче й пристрасне бажання Чому гаряче й пристрасне бажання, З якого свiт кохання вироста, Коли тiла зливаються в єднаннi, Стихає, наче в нiм була […]...

ВІДЧУЖЕННЯ Мовчання, як провалля, залягло між нами, А ми, як два горби, стовбичимо над ним, Того, що на душі, не висловиш […]...

ВИСТУП У ПОЛІ Слухають поезію колгоспниці, Молоді й немолоді жінки. Полишивши норми й буряки, Слухають поезію колгоспниці. Очі в них довірою горять, На […]...

ЛИСТОПАД Жінки згрібають листя у садах, Синіє далеч, в’ються пасма диму. Над чорним полем одинокий птах Летить навкіс із осені у […]...

ОСТРІВ РОЗЛУКИ У всесвіті – тиша. Ні звуку… Лиш сонця самотнього клич. Лечу я на острів Розлуки в туманності Дивних Облич. Ми […]...

“Мене ізмалку люблять всі дерева…” Мене ізмалку люблять всі дерева, і розуміє бузиновий Пан, чому верба, від крапель кришталева, мені сказала: “Здрастуй!” – крізь туман. […]...

Весна до нас рік-річно повертає Весна до нас рік-річно повертає, Рік-річно кожне дерево цвіте. Та серце людське раз лиш процвітає: Коли настане верем’я святе. Скажіть, […]...

НА ПЕРЕХРЕСТІ ОСЕНІ Й ЗИМИ На перехресті осені й зими Навряд чи варто зачинать love story. Ліси порожні і поля просторі – Чи ж в […]...

ЗАБУТИ – АЛЕ ЯК? Забути?.. А чому ж являєшся у снах? Чому живеш в моїй уяві? І чом тебе одну у мріях і в […]...

“На вірність друга перевір..” На вірність друга перевір, Коли тобі і важко, й гірко, Коли надії гасне зірка І горе стукає у двір. На […]...

З КОЛЬОРІВ ОСЕНІ Жовті яблука осені Розкочуються по землі. Чи хтось поза садом голосить, Чи вітер летить з полів?.. Жовті яблука осені – […]...

ЗАПИТАЛЬНЕ Мій падоньку, а як збагнуть вечірню неба каламуть? Про грона згусклого повітря яка нам розповість палітра? Яким пером або устами […]...

ДО ПАПУГ Ви, що слова у юрбу метаєте, Ніби старі п’ятаки, Чому ви лише повторяєте? Де ваші власні думки? Де ви їх […]...

“Матері залишаються з нами…” Матері залишаються з нами І тоді, коли їх нема, Коли чорна земля і дрімуча пітьма Пролягає між ними і нами. […]...

“Чарівні жінки на землі, як богині…” Чарівні жінки на землі, як богині, Художнику, пензля чекають, різця, Красу незнайомки відбий на картині Увічни те диво природи-творця, Як […]...

АРІСТОДІМОС ЛІХНОС ТВОРЕННЯ МІТУ ПРО КОХАНЦЯ ДІОНІСА І ПЕРСЕФОНИ Я зійшов у цю долину разом із світанком, Але тепер мені перегородили дорогу […]...

“Коли стає зовсім-зовсім темно” Коли стає зовсім-зовсім темно, то річка тоді зупиняється – адже не видно воді, куди їй текти. Але тут окунь швиденько […]...

“Вороне, чому ти чорний…” – Вороне, чому ти чорний? – Я у ворона спитав. – А щоб ти блакить небесну Іще більше цінував. – […]...

“До мене в сні злітались слів рої…” До мене в сні злітались слів рої, Рядки сплітали у дзвінкі катрени. Скажіть, святі мучителі мої, Чому ви вранці не […]...

“Вчимось поволі тамувати болі…” Вчимось поволі тамувати болі, Розлукою прогірклі – пити дні. Вже тих розлук приносили доволі І білі коні, й коні вороні. […]...

“Я визнаю життя…” Я визнаю життя: коли натхнення Спливає із душі бентежні соки, Коли у серці щире одкровення І злети поєднаються високі. І […]...

НЕ ЖУРИСЬ Чом ти зажуривсь та й похнюпив ніс? Так за нею волочитись, а хай йому біс! А тепер сидиш білий, наче […]...

“Чи й справді необхідно, щоб жінка була мужня…” Чи й справді необхідно, щоб жінка була мужня? Спасибі вам, спасибі за цей пріорітет. Поетам всіх віків була потрібна Муза. […]...

Оповідь про старих жінок Люблю старих жінок невродливих жінок капосних жінок вони знають зворотний бік медалі любові віри паяци-диктатори приходять і відходять руки диктаторів […]...

“Ваш родич Макіявеллі…” Ваш родич Макіявеллі Не зовсім мене вдовольняє, Але в нього принаймні Послідовність ідеї. Між звичками – певно найгірша: Простолінійність. Таку […]...

“Де ті царі, що підуть з пастушками…” Де ті царі, що підуть з пастушками, коли зоря засвітить ув очу? Мовчать сніги над нами і під нами. На […]...

В СУСІДСТВІ З ЛЕЛЕКАМИ Чому так мало на землі лелек? Мене бентежить їхній дивний клекіт, мені здається, що вони пришельці, що десь колись таємно […]...

НЕМА ДУРНИХ! Купивши пляшку коньяку в крамниці “Бакалія”, Звернувся чемно покупець до продавця Мусія: – Скажіть, чому це ви мені так просто […]...

ВІДНОСНІСТЬ ЧАСУ Чим ширший ніг твоїх рухливий сажень, Чим важчі справи ляжуть на плече, Чим більше зустрічей, подій та вражень – Тим […]...

ПОДЕРТІ ПІСНІ 1. спомини розлуки розписані на голоси самотніх тіл пісня про любов – безслівна спомини розлуки поділені на образи повзучих мрій […]...

РОЗМОВА З ПОКІЙНИМ Ой чому ж ти не так світиш, та ясне красне сонечко, Як світило колись мені в зеленім садочку, Як сидів […]...

“Линьте, римовані стріли…” Линьте, римовані стріли, В далеч Нової Епохи. Тих, кому все зрозуміло, Я не шаную нітрохи. Їх вікова обережність Вчила тихенько […]...

“Жінки і квіти. Квіти і жінки…” Жінки і квіти. Квіти і жінки. Ідуть-минають і роки, й віки, Але в минулі й нинішні часи Над їх красу […]...

ВІРШ ІЗ НАЗВОЮ В КІНЦІ Це диваки, що прагнуть пояснити, За що ми любим небеса і квіти, Чому тривожать провінційні птиці Лавсан і лоск модерної […]...

ВСЕ ЯСНО Несподівана хвороба причепилась до Луки: На лопатках появились невеличкі бугорки. До лікарні їде хворий. Швидко скинув сорочки. – Подивіться, на […]...

Ці тексти як жінки регочуть віддаються ці тексти як жінки регочуть віддаються виношують тремтять від дотику руки а їхній чорний трон на паперовім блюдці немов старий […]...

“Лежать між нами дев’ять літ…” Лежать між нами дев’ять літ Страшної, лютої розлуки. Вже виросли мої онуки, І я уже не дядько – Дід. А […]...

“Якщо колгосп імені Лесі Українки…” Якщо колгосп імені Лесі Українки платив твоїй матері півтора карбованця на місяць, якщо із твоєї дідівщини брали щороку найбільшу копицю […]...

“ці тексти як жінки регочуть віддаються…” ці тексти як жінки регочуть віддаються виношують тремтять від дотику руки а їхній чорний трон на паперовім блюдці немов старий […]...

Related posts: