“Іще одне минає літо…”
Іще одне минає літо,
Сади вигойдують плоди.
І жухнуть трави сумовито,
Відзеленівши назавжди.
Душа схиляється до сповіді,
Думки велично-урочисті.
Стою у колі мрій і спогадів.
Мов дерево в осіннім листі.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)
Related posts:
- “В зеленім лісі дерево одне…” В зеленім лісі дерево одне, – Чого воно найпершим пожовтіло? Росло як всі, до сонця лебеділо, Тепер стоїть задумливе, сумне. […]...
- Літо двоє несамовито двоє задихано завчили одне одного напам’ять як хрестоматійні вірші і навіть пісок та трава тепер безсилі створити їм […]...
- БІЛЯ ВОГНЮ Біля вогню, опівночі, у полі – Високі зорі, думи урочисті – Сидять собі, вечеряють поволі В тісному колі друзі-трактористи. Постав […]...
- “Людська душа, як дерево гіллясте…” Людська душа, як дерево гіллясте, Як дерево гіллясте при дорозі. Із вихором дорожнім прилітають І осідають біси на деревах. В […]...
- “Перше листя пливе по серпневій воді…” Перше листя пливе по серпневій воді, Непомітно відходить за обрії літо. Ми з тобою, кохана, іще молоді, І не треба […]...
- “Тут літо ходило, а нині – осінь…” Тут літо ходило, а нині – осінь. Покошено трави. Засіяно лан. Малу павутиночку вітер відносить, За неї чіпляється сивий бур’ян. […]...
- БАЛАДА ПРО ОДНЕ ЗАПІЗНЕННЯ Ех, талан – гіркий полин, Туга удовина. Був у мами син один, Золота дитина. Доглядала як могла, Рук не покладала, […]...
- “Голодне літо по війні…” Голодне літо по війні. Сідає сонце за горбами. Як пам’ять про недавні дні Село чорніє димарями. Хати згоріли. Криниці Стримлять […]...
- “Втечу від спогадів і дум…” Втечу від спогадів і дум На берег мрій голубооких. Знайду пристанище. Знайду, Нарешті, довгожданий спокій. Щоб тільки море біля ніг, […]...
- “За літом літо, літо літо лове…” За літом літо, літо літо лове, Чорніє ніч, де вчора день ходив. І сивіє життя, як поле ковилове, Як дивне […]...
- “Минає вік у праці та борні…” Минає рік у праці та борні, Минають з ним усі його жахіття, На кожне покоління – по війні, – Сумна […]...
- “Минає все, згаса, мов звук…” Минає все, згаса, мов звук, Що відлунав на віки вічні, А я в полоні милих рук Переживу і травні, й […]...
- ГАЙДАМАКИ (“Все йде, все минає – і краю немає…”) Все йде, все минає – і краю немає. Куди ж воно ділось? відкіля взялось? І дурень, і мудрий нічого не […]...
- “Над Полтавою – літо бабине…” Над Полтавою – літо бабине. У Санжарах – падолист… Що ж ти, мила, зі мною бавишся: Став я тінню – […]...
- ДАХИ Друже, мрій стянути хмар, Зводь дахи в небесній чар; Від землі, де грають трави, Рви граніт на дім яскравий; Від […]...
- ЗОЗУЛИНЕ ЛІТО Кує зозуля, що життя минає, і полягає літо у покосах. Головами наклавши, духмяніють що є сили трави по цей бік […]...
- РОБОТА ДУШІ Борисові Олійнику Душа у роботі. Це тиха робота. Це грому важкого далекі розкоти. Це буря незрима. Це злива і град. […]...
- По скалках місяця по скалках місяця де материне дерево пригорни мене воно фіялкові зорі зелені думки свічка скапує темним медом тіні із світла […]...
- И взглянул – как в первые раза И взглянул – как в первые раза Не глядят. Черные глаза глотнули взгляд. Вскинула ресницы и стою – Что, – […]...
- Я ХОЧУ ПОБАЧИТИ ДЕРЕВО Гірку насінину я в землю поклала, сказала: – Я хочу побачити дерево. Повільно дерева ростуть, але швидко встають бур’яни, мов […]...
- “Все минає, але любов після всього остається…” Все минає, але любов після всього остається. Все минає, але не бог і не любов. Все є вода – навіщо […]...
- При заході сонця Нема за віщо дорікати долі, Літа й літа за нашими плечима. На схилі дня і віку мимоволі Душа стає, як […]...
- “Прошуміла за вікнами злива…” Прошуміла за вікнами злива, Відгриміла за обрій гроза. На деревах роса – мов сльоза, А на серці – тривога щемлива. […]...
- “якщо дерево…” якщо дерево яке дасть мені останній рятунок вже ось-ось догризатимуть баби-яги і отруйні змії – чи хоч одне-єдине літаченя на […]...
- СПОГД ПРО ВТРАЧЕНЕ “Христос воскрес” – нам провіщав уперше Священник в невеличкому селі, І повнило одне з найбільших звершень Нас радістю, піднесеністю слів. […]...
- “Як не крути…” Як не крути, на одне виходить, слід би катюгам давно зазубрить: можна прострелити мозок, що думку народить, думки ж не […]...
- НА ПОЛІ БОЮ Вмирав стрілець. У стиснутій руці Холола тихо криця кулемета, А перед ним, по крижаній луці, Вела на бій запалена ракета. […]...
- “Я твоя… шепотіли вуста, шелестіли, мов трави…” Я твоя… шепотіли вуста, шелестіли, мов трави. І ця ніч шепотіла, і грім шелестів за вікном. Я твоя… шепотіли вуста, […]...
- Я в юностi так про кохання мрiяв! Я в юностi так про кохання мрiяв! Я так жадав, щоби було одне На все життя! I от збулася мрiя: […]...
- СКІНЧИЛОСЬ ЛІТО Скінчилось літо. Шелестять дощі Холодні – без веселок та без гроз, А завтра на стави і на кущі Змертвілим птахом […]...
- ПАМ’ЯТІ МАТЕРІ Люблю, коли цвітуть сади, І ти любила. Забрала в мене назавжди Тебе могила. Стою, схиливши у журбі Свої сивини. А […]...
- ТОПОЛІ У полі на волі Дві сиві тополі, Дві долі, що стали Одною поволі. І сонце їм світить, І вітер їм […]...
- “Я йду в країну мрій…” Я йду в країну мрій, Де жив перед віками, Де перший крок дрібний Несмілими ночами до щастя вів. А в […]...
- “І те, і те: як птах ранковий…” І те, і те: як птах ранковий Раптово випурхне з трави, Як сон перерваний раптовий – Мені не йдеш ти […]...
- Високе літо На полонині тирличі розквітли, без нас природа вершить свій закон, і світ зове, світанки не поблідли, і кріпне крок під […]...
- ДЕРЕВО НА ПОРУБІ Суцільно зрубаний квартал Карпатського старого бору – Немов який нестримний шквал Пронісся, оголивши гору. І тільки дерево одне На все […]...
- “Небеса високі й урочисті…” Небеса високі й урочисті, Подивлюся – серце защемить. Ти в селі, а я давно у місті, – Затужи за мною […]...
- “Вже червоніють помідори…” Вже червоніють помідори, І ходить осінь по траві. Яке там біса горе, Коли серця у нас живі? Високі айстри, небо […]...
- Літо Жара нестерпна і важка, У небі – ні хмарини. І тане слід від літака, Як нитка павутини. Стоять налиті сонцем […]...
- ЛІТО Синьо-синьо тумани повилися, Огорнули зелені сади. Тихий вітер колише плоди, – Обуяла весна, мов приснилася. Усе рідше гримлять солов’ї, Над […]...