ДІД
Дружина сердиться, невістка хмуриться,
Син всепрощаюче усміхається.
А два онука до діда туляться
І на коліна йому всідаються.
Він трішки випив. Він щиро кається.
Язик пручається, заплітається.
Невістка супиться, дружина лається,
Син всепрощаюче усміхається.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- AVE, EVA! (I) І Телескопи пипок – се лет у вагу тугаву, се літо тілес і в’ява на в’яві. Доводити щити до вод […]...
- “Каравани хмар небом туляться..” Каравани хмар небом туляться, Над Карпатами – зорепад. А моя любов щемно журиться, Що уже прийшов листопад. Золотим вином серце […]...
- “Я вигортаю попіл із каміна…” Я вигортаю попіл із каміна, і ліс мені натрясся на коліна (довкола осінь, листопад, імлисто, а з попелу в відрі […]...
- “Не в моднім якомусь платті…” Не в моднім якомусь платті – Веселе, дзвінке на ймення, В сестринськім білім халаті Приходить моє натхнення. За всім воно […]...
- “Холодний вітер гне траву…” Холодний вітер гне траву В леваді за селом. Самотній лебідь на ставу Прощається з теплом І поглядає сторожко в мій […]...
- ЧЕРВОНІ ЧЕРЕПИЦІ Червоні черепиці, оранжеві коти. А я біжу по східцях, од сонця золотих. Я трішечки дитина. А трішечки вже й ні. […]...
- “Тут літо ходило, а нині – осінь…” Тут літо ходило, а нині – осінь. Покошено трави. Засіяно лан. Малу павутиночку вітер відносить, За неї чіпляється сивий бур’ян. […]...
- ХОРОША НЕВІСТКА – Ну й невістка в мене. Хвалиться Микита. – Знали б, куме, сильна ж бо яка. Якось син хотів її […]...
- УЧИТЕЛЬ Старий учитель залишився сам. Дружина вмерла, а сини – у місті. Квітник, городець, яблуневий сад – Оце і все, що […]...
- ПІСНЯ РУСАЛОК Ми не бажаємо срібла ні злата; Танці та пісні – наша охота; Нащо нам срібло? – хвилі біліші; Нащо нам […]...
- КОЛЯДКА провалюється сонце у церкві вечора туляться одне до одного сироти очі заплющені роти розкриті широко а голосів нема...
- “Палає полум’ям рудим…” Палає полум’ям рудим Над річкою калина. І плине небом голубим Зажура журавлина. Ховає вивірка в дуплі На чорний день горішки. […]...
- ГАММА У мене бажання – співать про кохання… Коли все темніє, покинуть надії, Ти чуєш, щось віє, і кличе, і мліє?.. […]...
- МИР Світає. Спить дружина. Спить дочка… Мені ж не спиться. У вікно прочинене дмухнув червневий чистий вітерець і ледь торкнув листок […]...
- 6. З’ява шоста: “Діалог двох невідомих” Крик: Господи, я голий, як часник; був ще вчора краплею вологи: нині ж мій заляканий язик прирекли казати щось вагоме. […]...
- “Вітри із далекої далечі…” “Вітри із далекої далечі, Куди ви, чудні, спішите?” …Регочуть, у безвісті танучи, Ні слова одвіту на те. “Яка вам зоря […]...
- ДВА СТРУМКИ Два струмки. А різна в них вода. В першому – дзвінка і молода. В другому – лінива й розміліла, Од […]...
- ЛЕДА у гаю алювію білого блискавицею каскадою світла зійшов лебідь бог-лебідь мене покохав залебеділи верби шуварі зашуміли і на коліна стали […]...
- ЗОЛОТІ РУКИ Поталанило зустрітись двом старим друзякам, Що не бачились, напевне, двадцять років з гаком. Пропустивши по чарчині, ходять по квартирі І […]...
- “Восково-жовтий затеплів листок…” Восково-жовтий затеплів листок, Як вогник золотавий спалахнув В зеленій лампі крони. У разки Вже ластівки всідаються на дроті, І кружеляють […]...
- МОВЧАННЯ М. Коцюбинській Слова – для доблесті, для чину – Нуртують, рвуться на язик… Прорватись в звук! Прорватись в крик! Хоч […]...
- ГАЛІЛЕЙ О чорна, о страшна хвилина, Коли великий Галілей Упав, нещасний, на коліна, Щоб відректися від ідей. І посміхались кардинали, Бо […]...
- СТАРИЙ РИБАЛКА Серед моря човен без вітрила І старий рибалка на човні. І полоще чайка в сонці крила, І згубився берег вдалині. […]...
- СОВЕТ Поверь: когда слепней и комаров Вокруг тебя летает рой журнальный, Не рассуждай, не трать учтивых слов, Не возражай на писк […]...
- ПРИНАДА Дівчино, у тебе радощі, смішки, Радощі, смішки, груди – орішки, Дай мені радості Тії хоч трішки! Буду їх мняти, Як […]...
- ЩЕДРИЙ ВЕЧІР Михайлові Стельмаху Дванацять страв на столі, Дванадцять морозів У вікна спинаються, Дванадцять місяців, Дванадцять богатирів Поважно круг столу всідаються. Ой […]...
- НЕКРОЛОГ (Мотив Вежинського) Некролог – це для тих, Хто помирав у постелі. А для тих, хто із газових камер, Із хурделиць за Полярним […]...
- ЖОРА Й ЛОРА Жорі й Лорі – по сімнадцять. Лора каже: – Жоро, От де хохма! Я дитину Буду мати скоро. Батько сердиться […]...
- “Долини падають, і туляться до ніг…” Долини падають і туляться до ніг, Звивають завої, відсахуючись, гори. Наш пружний крок тверда земля доріг Стрічає стогоном покори. Чи […]...
- ЖАЛЬБА То хліба, то до хліба, то смерті ближньому, то верху нижньому, то дощу, то снігу в полі, то свободи, то […]...
- ПОСЕСТРІ З. Л. Де ви: сокирки, сторчики, півники, Поховалися від нас? Вже не гомонять бурі гори, мов кобзи, Потоки не стрибають […]...
- НА СПИЛЯНОМУ ОСОКОРІ Ішов дід з містечка, через гору, у свій присілок, з трьома буханками хліба ішов у Маковщину. Найкоротша стежка туди – […]...
- “Мы с тобой бестолковые люди…” Мы с тобой бестолковые люди: Что минута, то вспышка готова! Облегченье взволнованной груди, Неразумное, резкое слово. Говори же, когда ты […]...
- ТРИ ПРИНЦЕСИ Немов чарівні декорації – жасмин, троянди і бузок. Кузини мамині, три грації, як три принцеси із казок. Які ж були […]...
- КОРІННЯ ХЛІБА Я з династії хлібороба. Ось на фото іржавім – сім’я: тато, мама і крутолобе, повнощоке хлопчатко. Це я. Крізь папір […]...
- ДЕГУСТАТОР Піп Антоній, що ніколи не вживав спиртного, Якось випив у буфеті коньяку міцного І промовив: – Безподобно! Отрицать не можна. […]...
- СУПЕРЕЧКА Матір звуть Елеонора, а батечка – Савка. Синок у них підростає, ім’я йому Славка. Батько щирий українець, мати – сибірячка. […]...
- В брутально-білий часопростір в брутально-білий часопростір весна пручається – і все дорога сполучає кості недоруйнованих осель і стеляться пробиті гнізда крикливими птахами крил […]...
- ПАСТЕЛІ I Пробіг зайчик. Дивиться – Світанок! Сидить, грається, Ромашкам очі розтулює. А на сході небо пахне. Півні чорний плащ ночі […]...
- “Якось надвечір полем ішов самотою” Якось надвечір полем ішов самотою і раптом відчув, що хтось дивиться в спину мені лагідно й трішки печально, начебто мати… […]...