Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Відмикаю світанок скрипичним ключем…”

Відмикаю світанок скрипичним ключем.
Чорна ніч інкрустована ніжністю.
Горизонт піднімає багряним плечем
день – як нотну сторінку вічності.
Що сьогодні? Який веселий фрагмент
із моєї шаленої долі?
Усміхається правда очима легенд
і свобода – очима неволі.

Любов неповторна – моя валторна.
Шляхи прощальні – перша скрипка печалі.
А сірі будні будуть бити, як в бубни.
Дуже мені легко. Дуже мені трудно.

Еволюція гусячих пер.
Філософій забрьоханий німб.
Слово – прізвище думки тепер,
а частіше – її псевдонім.

Так чого ж я шукаю і чим я жива?!
Велемовний світ велелюдний.
Ви поезія, вірші? Чи тільки слова?
У майбутнього слух абсолютний.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,00 out of 5)

“Відмикаю світанок скрипичним ключем…” - КОСТЕНКО ЛІНА